На вже традиційних прикордонних Європейських Днях Добросусідства, що їх організують польські і українські партнери над річкою Буг, на стику Люблінщини і Волинського краю, все більше уваги присвячується економічній співпраці, розвиткові бізнесу.
Цього року про розвиток підприємливості спочатку говорили безпосередньо на кордоні у селі Кречів – острів Крилів, біля 835 прикордонного знаку на східному кордоні ЄС, що знаходиться в руслі ріки Буг. Згодом – у прикордонному (з українського боку) містечку Нововолинськ, де проводився круглий стіл за участю провідних експертів, представників влади, бізнесу на тему "Економічне прикордонне співробітництво: моделі співпраці, труднощі, перспективи".
Партнери ознайомилися з виставкою презентаційних стендів громадських організацій, які займаються транскордонною співпрацею, відбулися презентації програм Фондів у сфері транскордонної співпраці та європейської інтеграції та презентації успішних проектів у сфері транскордонної співпраці та європейської інтеграції.
Ідейний провідник Днів Добросусідства і організатор цього виняткового заходу отець Стефан Батрух з Любліна каже, що йдеться про те, аби передавати знання підприємцям про можливості співпраці:
о. Стефан Батрух: Ми хочемо дати сигнал також тим підприємцям, які тут працюють і які, незважаючи на труднощі, незважаючи на економічну кризу, повинні співпрацювати, повинні разом долати усіляки перешкоди і не опускати руки. Бо співпрацювати можна і навіть дуже потрібно і вигідно.
Але ми повернімося до заходів Днів Добросусідства над Бугом і порозмовляймо з тими, хто прибув на польсько-українське свято зі своїм крамом.
Серед них – Денис Богданов з Луцька.
Перейдемо на польську сторону, де на імпровізованому прикордонному базарчику також можна було щось цікавого придбати...
Катажина Повенська: Я маю керамічну майстерню, мене звати Катажина Повенська, я з Вишньова – це у ґміні Мірча, де розташоване село Крилув. Я продаю і виробляю різного роду декоративну кераміку, а також різноманітні дрібні пам‘яткові та ужиткові речі – піддони, глечики, дзбанки, миски, кухлі, свічники, широкі полумиски, дзвоники, помальовані вручну, різні ємкості чи на цукор, чи на щось інше.
Тут ось, бачите – бронзова, червона, емальована, неемальована та інша кераміка.
Це Ваш приватний бізнес? А де ж Ви продаєте свої вироби?
Катажина Повенська: Так, це моя економічна діяльність, моя керамічна майстерня, ми продаємо і безпосередньо в майстерні, і маємо приватних отримувачів, вони беруть і гуртово, і вроздріб. Словом, я не нарікаю.
Моєму підприємству лише рік, я фактично лише входжу на ринок, це для нашого регіону щось нове, у нашому повіті такого типу діяльності ще не було. Тобто справа свіжа і я лише починаю розвиватися.
Це ж Ви повинні були набути знання про кераміку, здобути практику і мати якийсь приклад? І чи є шанси тут, на прикордонні, мати успішний бізнес?
Катажина Повенська: Прикладу як такого я не мала, але я закінчила керамічну школу і маю художню освіту в цьому напрямку, спеціалізуюся саме у кераміці.
Шанси на розвиток тут є. Я також проводжу керамічні вишколи, і у себе в майстерні, і в шкільних світлицях. Діти, молодь і навіть дорослі особи також цим цікавляться.
Чи гості з України у вас щось купують?
Катажина Повенська: У мене були особи, дуже зацікавлені і я продала кілька речей. А ця імпреза, Європейські Дні Добросусідства, якщо говорити про наш східний регіон – то це дуже чудова ідея. Раніше тут чогось такого нам дуже не вистачало, подібні заходи треба проводити частіше. Я думаю, такі Дні Добросусідства ще будуть повторюватися.
Поки що я не встигла налагодити якусь співпрацю з нашими українськими сусідами. Але думаю, що у майбутньому, під час подібних імпрез, контакти поглибляться. Я на це відкрита – так що з великим бажанням.
Українська служба вже двічі побувала на Європейських Днях Добросусідства, що проводяться влітку на стику сусідських держав, одна з яких відділена від іншої щільною візовою межею.
Може вдасться й 2010 року побувати на цьому заході, який або відімре, або видозміниться лише після того, як Європа нарешті зцілиться і буде більшою на кілька десятків мільйонів українців.
Володимир Прядко