У Мазовєцькому воєводстві під егідою Польського філософського товариства розпочався 3 інтердисциплінарний конкурс для гімназистів "На шляху до мудрості". А ми розмовляємо з його координатором Анджеєм Зюлковським.
Пане Анджею, попередні два рази цей конкурс називався філософським, а зараз Ви робите наголос на його інтердисциплінарному характері. Це зміна перспективи?
Анджей Зюлковський: Так, було вже два випуски конкурсу, коли він не робив такий сильний наголос на інтердисциплінарності. Натомість, в третій раз він має вже такий, власне, вимір. Але це передусім філософський конкурс у гімназіях, де молодь ставить перед собою фундаментальні екзистенційні питання; і він служить для того, аби підтримувати бажання їх ставити. Відомо, що дітей часто вважають чудовими філософами – це таке традиційне мислення про них. Однак, пізніше, нажаль, у результаті різних дидактичних операцій в них часом знищується ота потреба задавати питання. І так як дорослі, вони навчаються такому переконанню, що не варто питати, бо все і так знаємо. Хочемо, отже, протидіяти цьому й підтримувати той дар спонтанного питання, який, насправді, дуже важливий. Кожен, якщо навіть виразно таких питань не виголошує, то напевно їх собі задає. Таким чином, наш конкурс має за завдання не лише пробуджувати зацікавлення до філософії та розвивати ерудицію, але передусім поглиблювати оту любов до філософування. Гадаю, що цьогорічний тур та великий інтерес до нього вказують на потребу організації такого, власне, типу конкурсів.
Розкажіть, будь ласка, про організаторів заходу?
Анджей Зюлковський: Організатором є Польське філософське товариство. Робимо це на замовлення Мазовєцького куратора освіти. Конкурс проходить у кілька фаз. Спочатку, шкільний етап, пізніше – окружний, і врешті – воєводський. Мріємо про те, аби конкурс охопив усю Польщу. Наразі він відбувається лише в Мазовєцькому воєводстві.
Чи існує якийсь визначений список тем, на які учні мають писати свої праці? Може вони вільні вибирати власні теми? А якщо існує таке окреслене тематичне поле, то чи торкається воно історії філософії, яких її періодів (може навіть сучасної), чи самих фундаментальних філософських питань?
Анджей Зюлковський: Є програма конкурсу, вона окреслює тематичне поле. І ми, в істоті, зупиняємось – якщо йдеться про знання учасників – на філософії Нового часу, не пізніше. Тобто це антична філософія, трохи середньовічної, і завершуємо на Новому часі. Сучасної філософії тут немає, бо вважаємо, що вона мабуть за складна для гімназистів. Але, по-друге, ми, як комісія, дуже б сперечались про те, який її представник заслуговує, аби вибрати його як важливу філософську постать для учнів. Отже, починаємо з досократиків, а закінчуємо Кантом. Це наша програма. Звісно, що трактуємо це філософське знання школярів як привід до натхнення ставити нагальні питання: не просто аналізуємо певні філософські терміни, які ніби належать вже минулому, але показуємо, як та філософська думка постійно присутня сьогодні, як Аристотель, Платон і надалі нам сучасні. І цим шляхом йде наше мислення.
Яка нагорода передбачається для переможців конкурсу (поза самою приємністю зіткнутись з філософією, звісно)?
Анджей Зюлковський: Найбільшою нагородою – і знаю, що вона найбільш відчутна й така, що найбільше заохочує – є додаткові бали під час прийому до понадгімназичних шкіл. Ці пункти призначає куратор освіти і це справді велика нагорода. А окрім того, звісно, переможці отримують книжкові призи. Натомість, те перше, про що я сказав, дуже важливе, бо якщо ці учні хочуть потрапити до найліпших ліцеїв, то там кожен бал на вагу золота й вони дуже турбуються про це. Сама філософія є в істоті безкорисна, а тут – можна сказати – існує певний інтерес, але це просто така мотивація, аби входити на філософське поле. Ми дуже радіємо, що пізніше ці діти, котрі філософують, стають філософською молоддю та часто беруть участь у нашій олімпіаді, і мають вже настільки добру підготовку, що отримують в ній чудові результати.
А як, власне, виглядає філософська освіта у гімназіях? Яку підготовку мають учасники Вашого конкурсу?
Анджей Зюлковський: Це проблема. Правда, ще й надалі функціонує так звана філософська освіта, тобто така освітня стежка, за визначенням, власне, інтердисциплінарна. Тоді філософія шукається в різних предметах: наприклад у фізиці можна знайти якісь елементи, а, зрештою, практично в кожній дисципліні, навіть у фізичному вихованні. Така філософська освіта функціонує й надалі, хоча разом з програмною перебудовою вона зникне. Але деякі ліцеї, окрім того, що реалізують оту міжпредметну стежку, вводять також і саму дисципліну "філософія" в обсязі однієї години на тиждень. І ці школи справді чудово готують учнів. Але трапляються також випадки, коли хтось отримує дуже добрі результати, бо сам солідно працює. Не можна не радіти, що і вчителі дуже ангажуються у цю справу, вже поза школою, цілковито індивідуально.
Філософування – це не просто певний комплекс знань, ерудиція, але це теж і самопосвята, певна життєва позиція. Як цьому можна навчити?
Анджей Зюлковський: Так, це правда, я розумію питання, бо сам сприймаю філософію не лише як якісь розумові вправи, що, наприклад, стверджують прихильники аналітичної традиції. А тоді філософія просто зводиться до логіки. Для мене вона пов’язана, власне, з тим, про що Ви кажете, тобто з життєвою позицією та її формуванням. Це така позиція, що, з одного боку, характеризується дистанцією до зовнішнього світу, а з іншого, більш глибокою рефлексією. А тому людина попросту робить мудрий вибір і аналізує все те, що її оточує. Окрім того, що не втрачає вміння дивуватись, вона самостійно вибирає такий спосіб життя, який можна було б назвати філософською позицією. Отже, сам вхід до сфери філософії дає людині можливість жити більш повноцінно, мудро, а звідти й та назва конкурсу - "На шляху до мудрості". Тож для нас всіх це важлива життєва пригода. Я все життя спілкуюсь з філософами – з маленькими, з великими, з різними – і знаю, що загалом ті, що філософують, живуть набагато глибше, але також і усвідомлюють власні обмеження.
Антон Марчинський