Минулого тижня у Словаччині відбулися вибори до органів місцвого самоврядування, в результаті яких свою домінуючу позицію підтвердила правляча партія СМЕР. Крім того, 17 листопада словаки святкували 20-ліття Оксамитової революції, яке, так само як вибори, показало, значну внутрішню поляризацію населення.  Про згадані події розмовляємо з доктором Юраєм Марусяком зі Словацької Академії Наук та Матеушем Ґняздовським, аналітиком Польського інституту міжнародних справ.

 - Як ви оцінюєте перемогу посткомуністів і самі вибори?

Юрай Марусяк

Юрай Марусяк - Передусім слід відмітити, що у виборах взяла участь дуже мала частина словацького населення, бо неповні 25%. По-друге, люди голосовали за політичні партії, а регіональні симпатії зійшли на дальший план. Це по-моєму найважливіший висновок з цих виборів, підтвердження найсильнішої позиції правлячих соціалдемократів, тобто партії СМЕР, а з другого боку - глибокої кризи в якій знаходиться права опозиція. Перед парламентськими виборами у червні наступного року, прем’єр-міністр Фіцо отримав від населення поважний доказ довіри. 

Матеуш Ґняздовський - Партія СМЕР, тобто напрям, прем’єра Роберта Фіца перемогла виразно і найкраще це видно, коли подивитися на нових голів обласних адміністрацій, так званих жупанів. В чотирьох випадках голови з партії СМЕР зберегли свої посади, в чотирьох наступних все вирішиться у другому турі. Але насправді, лише у Братиславській області головою має шанс стати представник правої опозиції. Отож СМЕР зміцнив свою позицію, його тепер підтримує відсотків 40 населення і цей результат є дуже обнадійливим перед виборами до парламенту. Цей результат може нам також підказати дещо про майбутню коаліцію. Ще до локальних виборів, було видно як важко формувати коаліції на регіональному рівні двом тепер правлячим партіям СМЕР та СНС - тобто Словацькій національнійі партії. І отже, соціалдемократи сьогодні так сильні, що СНС може бути непотрібним Ропбертові Фіцу в новому уряді. А це, ще з іншого боку, може позитивно вплинути на відносини Словаччини з Угорщиною.

 - Після виборів права опозиція звнинуватила соціалдемократів у фальсифікаціях, а саме купівлі голосів ромської нацменшини по 5 євро за голос. Це правда?

Матеуш Ґняздовський - Цими справами займається прокуратура і ЦВК, такі випадки правдоподібно мали місце, є докази у вигляді списків розповсюджених в ромських поселеннях та території східної Словаччини. Це непокоїть, бо справді, в деяких повітах на сході явка виборців склала понад 40%, тобто у два рази більше ніж загальна середня. За показниками, деякі поселення йшли до виборів повним складом, а опозиція знайшла випадки агітації на користь соціалдемократів. Важко тепер сказати, як закінчаться процеси в судах, однак навряд чи дійде до повторного голосування в деяких регіонах.

Юрай Марусяк - Можна сказати, що такі оскарження з’являються після кожних виборів і завжди вони стосуються фальсифікацій в ромських поселеннях. Час-від-часу важко ствердити хто маніпулює, бо буває що обидва політичні табори вдаються до цього ресурсу. Однак цього, разу оскарження стосувалися не тільки ромських поселень, отож треба почекати на рішення судів.

- Отож, розкажіть будь ласка про урочистості, здається опозиція збойкотувала офіційні заходи?

Юрай Марусяк - Так, опозиція збойкотувала вибори, провела свої, що засвідчило глибокий розкол у словацькому суспільстві. Християнські демократи назвали офіційні урочистості що це так, якби річницю словацького національного повстання організували фашисти. Отож це дуже міцні слова, але такі реакції спровокувала до певної міри поведінка урядових кіль і самого Роберта Фіца. Фіцо намагався захищати свою біографію і сказав наприклад, що за комуністичних часів він міг полетіти з дружиною на Мальту лише за гроші зі студентської стипендії. Такі заяви можуть викликати лише насмішку.

Матеуш Ґняздовський

Матеуш Ґняздовський - Я б цього не назвав бойкотом, але справді ми були свідками поважних політичних спорів щодо цієї річниці. Отож 20 роковини поставили правлячих соціалдемократів у дуже незручній ситуації. Партія СМЕР колись поглинула комуністів, головні функції там виповнюють люди колишнього комуністичного естеблішменту і цього року, в круглу річницю, вперше ця партія і прем’єр-міністр Фіцо були примушені взяти слово. Раніше вони в  такий чи інший спосіб нехтували цим святом, але цього року так зробити не можна було. Коаліція і опозиція зорганізували паралельні святкування, з боку коаліції головні події відбулися в будинку парламенту, де їх модерував спікер, також з комуністичним минулим. Отож святкування були проблемою, всі пам’ятають інтерв’ю, яке у 2000 році дав Роберт Фіцо і де сказав, що він не помітив 1989 року. Це йому пригадують до сьогодні, разом з тим, що тепер, 17 листопада, його не було в Братиславі, він був у Лондоні, а день раніше у Москві, що особливо роздратувало опозицію. Отож прем’єр Фіцо був у дуже складній ситуації.

- Чи в Словаччині відчувається ще носталгія за спільною Чехословаччиною, як цією комуністичною, так і цією незалежною?

Матеуш Ґняздовський  - Якщо шукати генези розділу Чехословаччини, то радше треба звернутися не до 1989-ого, а 69-ого року, коли мала місце федералізація Чехословаччини. Ця система працювала завдяки правлячої ролі комуністичної партії і коли її не стало, виникло питання як цю систему реформувати. І відповідь прийшла швидко, вже з 1 січня 1993 року ми мали дві країни Чехію і Словаччину. Однак слід зазначити, що у 89-ому році словацькі демонстранти не керувалися незалежністю Словаччини, а разом з чехами боролися за демократію.
 
Юрай Марусяк - Це радше не розрізняється, хоча звичайно існує ностальгія за попереднім режімом, передусім поміж людьми, які дошкульно відчули наслідки трансформації устрою. З другого боку, туга за Чехословаччиною має культурний вимір. Подальшої співпрації з чехами хотіли більш ліберальні, прозахідні і продемократичні середовища. Ще з іншого боку, носталгія за спільною державою поступово зменшується, на це немалий вплив мало членство Словаччини в ЄС, тепер вже більшість громадян погоджується з розділом.

Гостями УСПР були політологи: доктор Юрай Марусяк зі Словацької Академії Наук та Матеуш Ґняздовський, аналітик Польського інституту міжнародних справ.

Розмовляв Тадеуш Іванський.