Фото: ВікіпедіяЦього тижня виповнюється два роки уряду Дональда Туска. В Політичній рубриці УСПР ми спробуємо дати оцінку закордонній політиці нинішнього кабінету міністрів.
Перед тим, як запросити до слова наших гостей, додам, що опитування громадської думки протягом цих двох років приносили міністру закордонних справ Польщі Радославу Сікорському перші місця в рейтингах популярності польських урядовців.
Чи такою ж успішною була його зовнішня політика? А це вже питання до наших гостей. На зв’язку з нашою студією – експерт Центру міжнародних стосунків Еуґеніуш Смоляр.
Отже, чим закордонна політика Дональда Туска та Радослава Сікорського відрізняється від політики попереднього уряду?
Еуґеніуш Смоляр: По-перше відрізняється мовою. Попередінй уряд Ярослава Качинського дуже сильно, інколи навіть агресивно, відстоював польські інтереси на міжнародній арені, а отже досягнув дуже небагато позитивних результатів. Більш прагматична політика Д.Туска та Р.Сікорського призвела до того, що Польща значно розширила свої можливості в закордонній політиці. Наше місце в ЄС зміцнилося, відбулося укріплення співпраці з Німеччиною та Францією, а також з країнами Вишеградської групи. Польща – це шоста за розміром держава Євросоюзу а з точки зору активності в міжнародній політиці та впливу на різні процеси є навіть четвертою країною Співдружності, випереджаючи Італію та Іспанію.
Деякі експерти вважають, що Польща поступово втрачає реноме лідера регіону Центрально-Східної Європи.
Еуґеніуш Смоляр: Щодо наших сусідів мова стала більш «прохолодною». Цьому існує пояснення. В Україні, незважаючи на заяви та обіцянки, практичні речі не реалізуються. Згадайте візит Р.Сікорського та тодішнього міністра закордонних справ Німеччини Франка Вальтера Штайнмаєра до Києва, під час якого керівництву держави запропонували від імені цілого ЄС зміцнити стосунки Співдружності з Україною. Але цього, на жаль, не сталося. Політична криза над Дніпром не дозволяє поглиблювати відносини Києва з Брюсселем. Є багато слів, та мало дій. Винятком хіба що може бути енергетична безпека. Отже з Польського боку є воля та відкритість, натомість Україна не тішить результатами.
Щодо політики регіональної, то прошу згадати, як під час політичної кризи в Молдові до Кишинева приїхав міністр Р.Сікорський та від імені ЄС висловив очікування як до президента Вороніна так і до опозиції, після чого сторони досягли компромісу. Польща виступила з низкою ініціатив стосовно Білорусі, зокрема вони призвели до того, що Мінськ почав вести дещо «кращу» в європейському плані політику. Отже в стосунках с нашими східними сусідами та партнерами відбулося послаблення емоційної напруги, але есенція, суть політики – залишилися незмінними.
А чи змінився зміст стосунків на лінії Польща-США?
Еуґеніуш Смоляр: США – це імперія, яка несе глобальну відповідальність за світову безпеку. Польща – не є глобальною країною, але вона також причетна до запевнення світової безпеки. Тому наші війська в рамках НАТО несуть місію в Афганістані. Варшава – це партнер Вашингтона. Ми розмовляємо про майбутню американську систему ПРО над Віслою. Натомість в Польщі немає впевненості – в якому напрямку піде політика США. Мені здається, що нова команда Барака Обами не розуміла нашого занепокоєння і не розуміла наших цілей. Але тепер розпочався процес, коли дуже впливові особи з оточення президента США мають можливість ознайомитися з нашими очікуваннями.
Яку оцінку за польської шестибальною системою Ви би поставили цим двом рокам польської зовнішньої політики.
Еуґеніуш Смоляр: Я би поставив «5».
Ага, але не «6». Тобто вади все ж таки є. Які?
Еуґеніуш Смоляр: В східній політиці, на мою думку, Польщі потрібно було більш чітко висловлювати своє розчарування кроками партнерів. Наприклад, через те, що Україна не розвивається в європейському напрямку, не проводить необхідних реформ.
Слабкістю польської закордонної політики є відсутність мультилатералізму, тобто реалізації мети за допомогою різних механізмів та міжнародних організацій.
***
Наш наступний гість – польський публіцист Анатоль Арцюх.
І традиційне вже питання – яким чином зовнішня політика нинішнього уряду відрізняється від політики уряду попереднього?
Анатоль Арцюх: Це політика більш реалістична і менш амбіційна. Вона враховує нинішні можливості Польщі. Варшава захищає свої інтереси але в досить вузькому значенні, тобто те, що вдасться реалізувати в теперішніх умовах. Також Польща, на мою думку обмежила свої східні амбіції. Варшава відмовилася від ідеї Лєха Качинського бути лідером серед країн Центрально-Східної Європи (і тих, хто знаходиться в ЄС – Литва, Латвія, Естонія – і тих, яких вдалося залучити до програми Східного Партнерства). Польща перестає бути регіональним лідером.
Цьому мабуть зраділи в Кремлі. Як змінилися польсько-російські відносини?
Анатоль Арцюх: Міністр Р.Сікорський побоюється загрози з боку Росії, але не хоче будувати безпеки Польщі на стосунках з Україною та Грузією, тобто з державами, яким Москва погрожує. Польський уряд радше робить ставку на Вашингтон. Це було видно після розчарування, яке панувало після того, як США відмовилися від розміщення над Віслою системи ПРО. Нинішня польська дипломатія не хоче дражнити Росію, відкрито підтримуючи Грузію та Україну, але звертає увагу на загрозу з боку Москви.
Одним з найголовніших міжнародних здобутків нинішньої влади – це затвердження програми Східного Партнерства ЄС.
Анатоль Арцюх: Похвалитися цим можна, але прошу звернути увагу на те, що після того, як цей проект було прийнято, Польща активно не виступає за динамічний розвиток Східнеого Партнерства. Варшава ніби заспокоїлася, мовляв, ми створили для східних країн цю програму, а далі – вони мають діяти самі. Це дуже реалістична політика. І Варшава, і Київ, і Тбілісі повинні дбати про власні інтереси. Україна та Грузія можуть розраховувати на допомогу Польщі, але їхніми адвокатами в ЄС та НАТО Варшава вже не буде.
Які найголовніші досягнення та поразки польської дипломатії цих двох років?
Анатоль Арцюх: В ЄС до Польщі ставляться як до серйозного гравця, який не здіймає галасу і не робить скандалів, як це чинив попередній уряд. Варшава багато чого здобула, але найголовніших цілей не досягнула. Польщі не вдалося успішно протидіяти реалізації Північного газопроводу та Південному газопроводу. Важлива для Польщі газова магістраль Набукко опинилася під знаком запитання. Також Варшаві не вдалося відстояти свою пропозицію, аби кандидати на посаду головуючого ЄС – або президента Співдружності – представляли свої програми перед голосуванням.
Найважливішою справою є те, що Польщі вдалося вибороти сприятливі умови в питанні боротьби з кліматичними змінами, це для нашої економіки надзвичайно важливо!
До міжнародних перемог Варшави, здається, слід додати обрання поляка Єжи Бузека на посаду голови Європейського Парламенту?
Анатоль Арцюх: Так. Але на мою думку – в цьому передусім заслуга самого Єжи Бузека. А Польща від цього отримала небагато, бо посада голови ЄП представляє цілий ЄС, Є.Бузек, на мою думку, боятиметься ставати на бік Польщі, бо його можуть звинуватити в упередженості.
Яку оцінку Ви поставите закордонній політиці уряду Дональда Туска за ці два роки?
Анатоль Арцюх: За шестибальною системою я б поставив «5». Польща дуже добре використовує всілякі можливості на міжнародній арені, але є дуже несміливою на Сході. Я сподіваюся, що протягом наступних двох років буде краще.
Розмовляв Анатолій Зимнін