Цього разу ми поговоримо про порушення слуху. Минулорічний рапорт, опрацьований на замовлення Європейської Комісії, свідчить, що глухість загрожує аж десяти мільйонам мешканців Європейського Союзу.
Ці дані викликають занепокоєння. Чи посилення проблем зі слухом помітне також у Польщі?
Звертаємося до нашого гостя, директора Інституту Фізіології і Патології Слуху у Варшаві, професора Генрика Скаржинського. www.ifps.org.pl/
Генрик Скаржинський: Два роки тому у Європейському Парламенті з нашої ініціативи зорганізовано виставку і лекції, які мали на меті, між іншим, представити проблему раннього виявлення порушень слуху, мови і зору. Відносно слуху ми вказували, на основі результатів щораз більших груп обстежуваних дітей, особливо шкільного віку, що третина з них має шум у вухах, який минає. Приблизно, у двадцяти відсотків – стверджено різного типу інші порушення слуху. Ці результати показують, що масштаб проблеми порушень слуху у цій популяції – дуже значний; це суспільна проблема, відносно якої необхідно прийняти постанови у справі програм ранньої профілактики, а також лікування і реабілітації. У результаті цієї виставки і зустрічі у Європейському Парламенті у Брюсселі ми провели в семи воєводствах східної Польщі обстеження понад 115 тисяч семирічних дітей, а вже два роки досліджуємо всю популяцію дванадцятирічних дітей у Варшаві. Результати цих обстежень підтверджують раніші повідомлення, що в групі від 19 до 21 відсотків зустрічаються різні порушення слуху, які мають вплив на щоденне функціонування дитини. Одною з проблем, про які згадується найчастіше, є минаючий, а потім постійний шум у вухах.
Паралельно – ми розпочали моніторування галасу у школах. Виявилося, що в багатьох школах під час перерв між уроками галас може сягати навіть 110 децибелів. Дослідження справності слуху після впливу такого галасу показали, що коли закінчується довга перерва між уроками, дитина протягом наступної години або й довше не може повернутися до справності слуху з-перед перерви. Отже, значить, це деякий парадокс. Ми сподіваємося, що на довшій перерві дитина відпочне, а насправді набвантаження її слуху є набагато більшим, настає зниження справності, а отже й можливість сприймання всього, що відбувається на наступних уроках, стає меншою.
Виходить, порушення слуху можуть бути справді дуже небезпечними, а причетні до них ми самі?
Генрик Скаржинський: Усі ці результати однозначно вказують, що галас є одним з найважливіших чинників, які мають вплив на слух у такому юному віці. Серед його різновидів – галас у даному середовищі; шум, який є вдома; гамір, з яким учень зустрічається у школі; шум на вулиці; галас – як наслідок довготривалого слухання музики, між іншим з використанням спеціального обладнання. Результати, які ми отримали, свідчать, що в усіх наших діях ми повинні запевнити можливість скринінгових обстежень цілої популяції, наприклад перед початком навчання у школі, щоб отримати вихідну точку, на якому рівні слух дітей; чи справді у кожній школі, у кожному регіоні, в місті і селі порушення слуху стосуються однакової популяції. Необхідно це досліджувати у наступні роки. Такі обстеження у Польщі почалися у широкому масштабі, з нашої ініціативи до них готуються в Італії та Австрії. До таких досліджень ми готуємося також зі спеціалістами з Одеси на території України. Маю надію, що вдасться їх провести протягом найближчого року. Ці дослідження повинні показати масштаб проблеми у кожному регіоні, в усіх країнах. Пізніше вони повинні стати документацією факту, що нинішнє молоде покоління наражене зовсім не на промисловий шум, якого тепер щораз менше, але на середовищний, а він є одним з важливіших чинників, що впливають на слух у цій віковій групі.
Як берегтися від галасу? Чи ініціатива Європейської Комісії, аби обмежити звукову потужність переносних програвачів MP3 та айподів, може принести результат?
Генрик Скаржинський: Я усвідомлюю собі, що якби сьогодні ввести звичайні заборони – це не означало б, що все буде гаразд. Під час скринінгових досліджень, проведених у семи воєводствах східної Польщі, від березня минулого року – у восьми воєводствах західної Польщі, ми стараємося, перш за все, усвідомлювати молодих людей, у якому стані їхній слух і якими будуть наслідки цього факту. Переконуємо, що порушення слуху у такому віці означатиме, що у віці 40 років, коли вони будуть уповні професійної активності, найбільш ймовірно, їхній слух буде таким, як у теперішніх сімдесятирічних людей. А в цій віковій групі, в інших дослідженнях, які проведено серед понад 10 тисяч осіб, три четверті мають порушення слуху.
Якими способами впливати на зміну поведінки? Дуже часто молодь у трамваях чи метро слухає музику так голосно, що це нестерпно для інших пасажирів, які сидять поруч.
Генрик Скаржинський: Ми вважаємо, що головна – освіта і усвідомлення та звертання уваги, зокрема, на минаючий шум у вухах, якого молодь дуже часто зовсім собі не усвідомлює, який веде до погіршення слуху. Одночасно, ми ставимо відкрите запитання, чи сьогодні, при конструюванні нових шкільних об’єктів, ми не повинні враховувати нових акустичних норм, щоб вберегтися від галасу. Чи сьогодні на даному поверсі має звучати тільки один дзвінок – сьогодні у його найближчому оточенні галас перевищує 110 децибелів, чи перерва між уроками – це має бути зустріч дітей у такий галасливий спосіб. Я сподіваюся, що зміни не відбудуться з дня на день. Проте, усвідомлювання, а не заборона, повинно приносити позитивний результат. На різних зустрічах, які ми проводимо у школах, звертаємо увагу, щоб діти, коли вже слухають музику, старалися не робити цього через навушники, такий спосіб відрізує їх від оточення. Якщо слухають, наприклад, музику техно, їхній слух втомлюється; вони починають слухати щораз голосніше. Справність вуха повертається до початкового рівня щойно після довшої перерви. Коли до вуха не доходять звуки з оточення – вони не дають різноманітності звуків, тобто немає стимуляції цілого вуха, тільки його вибраних частин. Таке обтяження має набагато гірший вплив на прогресивне порушення слуху, яке, проте, не впливає на слабше розуміння. Натомість, першим сигналом такого порушення є, між іншим, саме шум у вухах, який ми стверджуємо у однієї третьої популяції семирічних дітей і дещо більшої групи 12-річних, на основі досліджень, проведених у східній Польщі і Варшаві.
Чи такі порушення слуху можна лікувати?
Генрик Скаржинський: На щастя, наслідки минаючого шуму у вухах можна мінімізувати або вони можуть зовсім не заважати пацієнтові. Важливим елементом є усунення галасу з оточення. А інші захворювання, у залежності від того, що ми ствердимо у дітей, піддаються лікуванню. Причому, коли почати лікувати раніше – це буде набагато дешевшим і більш ефективним, у більшого відсотка, або майже у ста відсотків пацієнтів принесе бажаний результат. У випадку, коли ми до такого лікування не приступаємо, то пізніше і важче його провести, і результати його є слабшими, і також воно обійдеться дорожче.
Наталя Бень