Цього разу ми розповімо про ідею платити податки за місцем проживання, а не там, де ми прописані. З такою ініціативою виступила польська столиця. У Варшаві саме розпочалася кампанія "Запрошуємо Брата ПІТ-а до Варшави" – причому, йдеться не про відомого голлівудського актора Бреда Пітта – братом тут назвали прибутковий податок, який сплачують фізичні особи; у Польщі декларацію називають саме ПІТ-ом (абревіатура PIT).
Нашим гостем є заступник директора Центру Суспільного Зв’язку Управління Міста у Варшаві Лукаш Павловський. www.um.warszawa.pl
Лукаш Павловський: Наша кампанія, тобто кампанія Центру Суспільного Зв’язку Управління Міста, спрямована до всіх тих, хто живе у Варшаві, а не зареєструвався тут у податковому управлінні. Головними адресатами є, передусім, такі люди.
Отже, значить, йдеться про стягнення податків людей, які живуть, працюють і заробляють у даному місці, а розраховуються деінде? На які потреби призначаються надходження з податків населення?
Лукаш Павловський: Йдеться не про само стягнення податків, бо ці податки так чи інакше сплачуються. Нам не йдеться про отримання додаткових грошей поза податковою системою. Не в тому річ. Столичне місто Варшава, як кожна інша метрополія, природно, притягає велике число мешканців Польщі, вони часто тут живуть тимчасово, іноді мають у столиці другу квартиру, але з такого чи іншого огляду не довершили звичайної формальності. Тобто не заповнили формуляра NIP-3, на основі якого їхні податки, які вони все одно сплачують, були б направлені до міста, в якому вони живуть. Дуже часто буває так, що гроші, які люди сплачують державі, потрапляють до місцевостей, де ці люди фізично або не перебувають зовсім, або бувають там дуже рідко. А одночасно вони користуються цілою системою соціальних забезпечень в іншому місці. Бо треба пам’ятати, що наше місто, тобто столиця Польщі, Варшава – платить за лікарні, за систему освіти, за школи, ясла, садки, а з другого боку також за громадський транспорт: трамваї, метро, дороги – до наших обов’язків належить забезпечення всього, що нас оточує і є елементом нашого щоденного життя.
Чим спричинена ця незадовільна для Варшави ситуація? У Польщі існує обов’язок прописуватися, але, здається, громадяни надто ретельно його не дотримуються.
Лукаш Павловський: Це навіть не є справою вибору, довільності. Скоріше, це виникає з того, що закон у справі прописання здається дещо анахронічним. Ця проблема найчіткіше виявилася у момент, коли Польща приєдналася до Європейського Союзу – а одним з основних елементів функціонування Співтовариства є вільне пересування громадян. Тобто, наприклад, поляк може працювати де завгодно, хоча б в Ірландії, у Дубліні. Але варто звернути увагу, що можливостей дуже багато і так само добре громадянин Польщі з Нового Санчу (тобто з півдня нашої країни), або з Ґданська (над Балтійським морем), або з малої місцевості під Сім’ятичами (на сході Польщі) може працевлаштуватися у Варшаві. Ця свобода пересування не змінює факту, що для того, аби громадянин мав вплив на своє найближче оточення, його податки повинні підсилити самоврядування на території, де він фізично мешкає і благами якого користується – хоча б освітою: він або його діти, яких він посилає до садка. Отже, щоб наш внесок потрапляв сюди, де ми живемо, необхідно подати внесок NIP-3 і вказати, що ми хочемо, аби наші податки потрапляли до відповідного податкового управління – як, наприклад, Варшава-Охота або Жолібож.
Значить, зробити це неважко, а завдяки такій зміні можна змінити дуже багато на користь свого найближчого оточення.
Лукаш Павловський: Ні, ця процедура не складна. Розуміється, процедура, пов’язана з прописанням, не те, що складніша, але вона несе з собою набагато більші наслідки. Зміна місця розрахунку податків – це один з елементів, а насправді людина повинна прописатися тут, де живе – наприклад, на якийсь визначений строк. Зрештою, ми маємо надію, що закінчиться робота над остаточним виглядом закону відносно прописання і весь процес наблизиться до дійсності. Ця проблема охоплює, наприклад, чимале число студентів, яке у Варшаві оцінюють на півмільйона. Варто звернути увагу – на основі внутрішньоуніверситетських досліджень можна встановити, що, приблизно, третина студентів тут у столиці якось підробляє – працює або постійно, або від нагоди до нагоди. Але гроші з їхніх податків зовсім не потрапляють до Варшави. А це ж люди, які особливо інтенсивно користуються і громадським транспортом, і освітньою пропозицією нашого міста.
Скільки у Варшаві може бути мешканців, яких податки не потрапляють до столичної каси, хоча вони саме тут живуть і працюють? Чи можна більш-менш вірогідно оцінити їхнє число?
Лукаш Павловський: Важко визначити. Я скажу так, як здається найбільш чесним: статистичні дані для столичного міста Варшави вказують, що нас – 1 мільйон 800 тисяч мешканців. Але у цих даних не враховані студенти і велика група мешканців, котрі тут працюють і вже багато років мають з нашим містом тісні зв’язки, але не були тут зареєстровані. Ми не можемо оцінити ретельно, яке це число. Проте вважається, що у варшавській метрополії, тобто у Варшаві разом з ґмінними управами, які до неї прилягають, ймовірне число мешканців – це близько трьох мільйонів.
Тобто розходження дуже значне... До речі, треба сказати, що ваша кампанія у справі податків планується як довготривалий захід.
Лукаш Павловський: Це беззаперечна різниця. Але навіть якщо ми зуміємо звернути увагу ста тисячам осіб або хоча б десяти тисячам – то це має значення. Адже ж від чогось треба почати. Наша акція – не одноразова, вона не пов’язана з такою чи іншою датою. Ця наша суспільна кампанія мусить бути перманентною. Такі міста як Варшава живуть з населення іммігрантського типу, що прибуло з інших регіонів – просто, так воно є і так було завжди. Тільки треба вміти дійти до цих людей з інформацією, переконати.
Кампанія Варшави, яка має заохочувати мешканців сплачувати тут податки, проходить під заголовком "Запрошуємо Брата ПІТ-а до Варшави" – мабуть, важко було б не звернути на неї уваги з огляду на особливу гру слів. А плакати появляться у багатьох місцях столиці, на вулицях і, розуміється, інформація доступна Інтернеті.
Лукаш Павловський: Так, ідея визріла у наших головах. Хоча, як пізніше виявилося, ми не були єдиними. Це – гра слів: "Запроси свого Брата ПІТ-а" – хоча збіжність назви податку з іменем і прізвищем відомого актора тут випадкова.
Керівництво Варшави наводить цікавий приклад: якщо у столиці живе 300 тисяч осіб, які платять податок поза Варшавою, у разі переведення їхніх податків до Варшави місто отримало б додатковий 1 мільярд злотих. А ці засоби впливають на якість щоденного життя.
Наталя Бень