На питання захисту тварин як польське, так і українське суспільство і досі дивиться крізь пальці. Завжди знаходяться більш важливі, термінові справи. Проте, з іншого боку, чи йдеться тут про самих тільки тварин? Адже напевно теж і про нас самих, про нашу людяність. І тоді вже йдеться не просто про збереження кількох життів тих істот, яких ми звикли вважати нижчими за себе. Адже тут мова теж про збереження самих себе та своєї людської гідності.
 Розмовляємо на цю тему з Емілем Станіславським з фонду міжнародного руху на захист тварин "Viva!".

Пане Емілю, чи питання захисту тварин є у Польщі чимось ще незвичайним і навіть новим?
Еміль Станіславський: У Польщі маємо вже конкретні правові положення, що стосуються охорони тварин, тобто вже є певне законодавство. На жаль, у більшості випадків, це радше мертві записи – вони не виконуються. Зі свого особистого досвіду, можу ствердити, що й надалі у суспільстві існує дуже низький рівень свідомості відносно проблем, пов’язаних із захистом тварин. Ситуація залежить також від того, хто і як інтерпретує цей захист. Бо одні, коли мова йде про тварин, мають на увазі собак і котів, бездомних тварин; інші ж, в свою чергу, говорять у цьому контексті про вегетаріанство, про тих істот, що використовуються у лабораторіях, скажімо. Отже, все залежить від контексту.

З’являються законодавчі зміни, а отже, однак, прогрес є?
Еміль Станіславський: Останнім часом відбулося кілька подій, котрі свідчать про певний прогрес у цій сфері. А саме, йдеться про те, чим наш фонд займався в останні місяці, а зокрема в грудні. Ми організували акцію проти продажу живих коропів. І так, власне, виявилось, що у 2009 році з’явився новий закон, що регламентує продаж риби, а отже коропи опинились під захистом так само як і всі інші тварини. Адже, дотепер з правової точки зору коропи взагалі не належали до їхнього числа. Таким чином, зараз їх вбивання регламентується законом і живих коропів продавати тепер неможна. На жаль, і надалі перед Різдвом було так, що ви могли прийти до крамниці та побачити великі ванни, в котрі було напхано безліч коропів, продавці виймали їх живими та пакували у торби, а отже порушували вже закон. Усвідомлення цього й надалі було невелике, але ми – як фонд – склали кілька заяв до прокуратури, бо відчуваємо зараз, що закон на нашому боці, але не можемо, однак, сказати, що з цього вийде. Проте, сподіваємось, що це принесе позитивні плоди у майбутньому.

Тож йдеться просто про належне вбивання цих коропів?
Еміль Станіславський: Вбивання цих коропів взагалі не було належним, якщо можна так сказати. Траплялись такі ситуації, коли коропи примерзали попросту до тих металевих листів, на яких лежали, а потім продавці відрізали їх ножем і стікаючих кров’ю пакували до поліетиленового пакету. Це – з нашої точки зору – було неймовірною жорстокістю.

Ви кажете про існування відповідного законодавства у цій сфері. Але чи можна сказати, що для нього існують, однак, певні ментальні перешкоди, і здолати їх непросто?
Еміль Станіславський: Я вважаю, що ментальні перешкоди тут найбільші, бо люди не усвідомлюють того, що відносно тварин робиться якась кривда, адже зазвичай не стикаються з ними часто у своєму житті. Зрештою, для більшості з них тварини – це виключно тварини домашні. Натомість вони не думають про тих інших, котрі якимось там чином для нас працюють, нас годують, одягають. Такої свідомості немає й надалі. Для багатьох теж знущання над котом було б чимось неприйнятним, проте знущання над коропом є цілком можливою річчю. Отже, йдеться про певну свідомість, яку ми намагаємось змінювати, будувати. Сподіваємось у цій сфері на певний прогрес та маємо надію, що протягом кількох років ситуація зміниться.

Часом зміни зауважуються запізно і виявляються для людей неочікуваними та жорсткими, хоч неможна сказати, що неналежними. Кінець минулого року відзначився у Польщі першим, фактично, судовим процесом у справі знущання над тваринами, який завершився присудженням навіть певного терміну ув’язнення. Йдеться про прецедент?
Еміль Станіславський: Тут йдеться про певну справу, що стосувалася вбитого господарем кота. І в цьому випадку було винесено вирок піврічного ув’язнення. У попередніх роках такі ситуації завершувались умовним терміном або навіть штрафом. Отже, вважаємо, що це справді такий прецедент, який причиниться до того, що у майбутньому суди серйозно сприйматимуть подібного роду випадки. Зрештою, ми вважаємо, що півроку в’язниці – це і так небагато, однак, це справді виразний прогрес.

Захист тварин може мати два виміри. Перший – негативний – як протест проти, скажімо, жорстокого поводження з тваринами тощо. Як, натомість, у Вашій діяльності виглядає позитивний бік такого захисту? Може це створення якихось притулків для тварин?
Еміль Станіславський: Так, звісно, вважаємо, що треба і протестувати, і перетворювати цей протест у якусь творчу діяльність. Якщо йдеться про притулки, то ситуація досить важка, бо вони й надалі переповнені та люди мають таку тенденцію, що коли шукають собі домашню тварину, то часто купують нових у крамниці. Але ті у притулках теж чекають на свій дім. Ситуація у багатьох притулках є, радше, трагічною, особливо зараз – зимою (адже в цьому році у Польщі маємо дуже холодну зиму). А господарям притулків дуже важко гарантувати тваринам відповідний догляд. Також у Польщі функціонують спеціальні притулки для тварин, врятованих у різних видах транспорту. Нещодавно був такий випадок, коли буря пошкодила один з таких притулків, і важко було знайти фізичну допомогу, аби його відремонтувати. Отже, якщо мова йде про притулки, то з цим у Польщі радше кепсько.

Антон Марчинський