Масштабні військові навчання в Чорному морі, значне погіршення економічної ситуації в Росії після обвалу світових ринків енергоносіїв, втрати від епідемії корнавірусу та апетити російських яструбів війни – такими є головні причини нового нападу на Україну вже найближчими місяцями, вважають українські військові експерти. Інші політологи очікують, що такого нападу не станеться доки Кремль буде намагатися повернутися до клубу найрозвиненіших держав світу і домогтися скасування антиросійських західних економічних санкцій.
Москва знову брязкає зброєю поблизу кордонів з Україною. Першого тижня червня одразу 37 кораблів і суден Чорноморського флоту вийдуть на навчання в Чорному морі. В програмі навчань одиночні, спільні артилерійські та ракетні стрільби по морських, берегових та повітряних цілях. Цей масований вихід в море російського флоту не перший цього року. Ще в січні росіяни вивели в море для навчань масовану армаду військових кораблів. А в серпні-вересні заплановані ще більші російські воєнні навчання "Кавказ-2020". Ця демонстрація московської воєнної потуги на південних рубежах України дало підстави для прогнозів українських військових експертів щодо розширення російської агресії та блокади українського судноплавства не лише на Азовському, але й на Чорному морі.
Заступник директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Михайло Самусь в інтерв'ю Польському радіо застеріг від недооцінки агресивних намірів Кремля українським керівництвом. Він вважає, що після проголошення чинного президента Росії Володимира Путіна на референдумі 1 липня вічним правителем тієї країни і на тлі катастрофічного погіршення її економічної ситуації Кремлю не залишається нічого іншого, ніж відволікати протести свого населення переможними війнами проти сусідніх держав:
- На цьому тлі у Путіна залишається єдиний напрямок, де він може діяти – воєнно-політичний. Насамперед, в Європі, але не тільки. Ми бачимо його активність в Африці, в Сирії і Лівії. В серпні-вересні буде активна фаза стратегічних навчань "Кавказ-2020", під час яких навколо України буде зосереджено до 150 тисяч готового до бойових дій війська. Це і Чорноморський флот, і угрупування Північного та Балтійського флотів. Тому не виключається, що в серпні-вересні Росія проведе воєнну операцію за прикладом її нападу на Грузію 2008 року. Тоді також відбувалися навчання "Кавказ-2008", а потім військо не було повернуте в місця постійної дислокації, а сталася воєнна операція проти Грузії. Тому для Путіна і зараз це буде логічною поведінкою на тлі того, що відбувається в нього всередині країни.
Якщо загроза чергового нападу Росії на Україну і справді аж така реальна, чи можна очікувати, що Захід відреагує на неї набагато ефективніше, ніж 2014 року, коли російське військо вдерлося в Крим і розпочало війну на Донбасі? Михайло Самусь вважає, що сподіватися на воєнну допомогу з боку оборонного союзу Європейських та північноамериканських держав офіційному Києву не варто і цього разу:
- Захід не може ніяк відреагувати. НАТО не призначене для захисту держав, що не входять до складу Альянсу. НАТО турбується про безпеку і оборону лише своїх членів. Крапка. Максимум, що буде зроблено, це посилені антиросійські санкції і висловлене "глибоке занепокоєння". До збройного зіткнення з Росією НАТО не буде вдаватися аж доки не станеться прямий воєнний напад на одну з країн-членів НАТО.
Чи означає це, що Україна знову залишається сам на сам з переважаючою воєнною потугою Росії? Чи зможе українське військо ефективно протистояти посиленню російської агресії? Чи справді Києву варто готуватися до тієї чи іншої форми капітуляції перед найбільшою армією на європейському континенті, як це радять проросійські політики в Україні? Михайло Самусь впевнений, що держава може не лише вистояти в цій боротьбі, а й знову зірвати войовничі плани агресора:
- Росія не просунулася далі тих рубежів, на які вона спромоглася вийти впродовж 2014 року, коли в Україні були відсутні можливості стратегічного керування армією. Після того Росія не змогла просунутися ані на сантиметр далі. Тому я не бачу підстав вважати, що з того часу щось змінилося. Українська армія стає тільки сильнішою, є тільки позитивний її розвиток. Україна в ситуації бойових дій перебуває від 2014 року. Напад чи активізація таких дій в серпні чи вересні нічого принципово не змінює. Війна триває, вона може бути більша активною, чи пасивною. Я не бачу жодних підстав для будь-якої капітуляції.
На відміну від Михайла Самуся, київський політолог Віктор Небоженко вважає, що зараз не найкращий момент ескалації антиукраїнської агресії для господаря Кремля, який вже явно нервує через тяжкий відтермінований ефект антиросійських санкцій Заходу:
- Путіну зараз не до просування в бік України. Зараз йдеться про укладення ядерного пакту між Росією і Сполученими Штатами. Йдеться про те, чи пускати Росію, як ізґоя, до Великої Сімки. Згідно із законами російської підлості, Путін може піти на загострення ситуації на російсько-українському фронті тільки після того, як відбудеться засідання голів держав Великої сімки і він спроможеться на визнання Росії частиною цього клубу провідних держави світу. До цього, я вважаю, жодних загострень не буде. По-друге, будь-яке загострення на російсько-українському фронті сильно б'є по президентові України Володимирові Зеленському, і може погано для нього завершитися. Тоді Росія може втратити президента України, який буде не впроваджувати реформи і боротися із корупцією, а шукати прийнятний для Москви варіант миру.
Але як тоді можна пояснити російське брязкання зброєю і демонстрацію сили на Чорному морі? Чи таке вже безпечне для України і Східно-Європейських держав вірогідне посилення військовоморської потуги Росії в цьому реґіоні? Віктор Небоженко пояснює це не так готовністю кремлівського правителя вдатися до чергової воєнної авантюри, як апетитами розбещеного нескінченними війнами за кордонами Росії військовопромислового комплексу тієї країни:
- Російські генерали намагаються в такий спосіб привернути до себе увагу Кремля. Після поразок в Сирії і Лівії російській армії необхідна якась активізація, підтвердження її політичного та економічного впливу. Вони безперервно воюють вже шість років по цілому світі. Спробуйте тепер їх зупинити! Це вже навіть не лише проблема європейської безпеки, а проблема Путіна, який мусить споглядати, як вони виходять в нього з-під контролю. Їхня активність зараз точно заважає Путіну, але й просто зупинити їх він також не може.
Росія не піде у відвертий наступ хоча би тому, що ціна такого наступу буде надто високою, і російське населення, яке вірить, що на Донбасі триває внутрішньоукраїнська громадянська війна, а російського війська там нема, не вітатиме відверту антиукраїнську агресію. Таку думку висловив старший аналітик з питань Євразії американської розвідувально-аналітичної компанії Stratfor Юджин Чаусовський. Проте керівник моніторинґової групи по санкціях, провідний фахівець "Інституту Чорноморських стратегічних досліджень" Андрій Клименко переконаний, що до Росії вже не можна застосовувати звичайну логіку. Адже і 2014 року ніхто на Заході не міг повірити, що Росія відкрила кримський, а згодом і донбаський фронти проти України, хоча і сам Клименко, і інші українські експерти застерігали про це ще задовго до початку цієї війни. Експерт переконаний, що Москва може використати будь-який привід для ескалації своєї агресії проти України.
Вільгельм Смоляк