«Я програв примирення», – каже у розмові з виданням «Dziennik. Gazeta Prawna» професор Владислав Філяр. Співрозмовник газети – колишній солдат 27 Волинської дивізії піхоти АК. Про свою місію він каже, що це – «допомогти у примиренні між поляками та українцями». «Але, – додає Філяр, – цю справу я програв. Нас не хотіли слухати політики. Політики нас не розуміли». Як каже професор, починаючи від 90-х років минулого століття, він організував кільканадцять польсько-українських конференцій, присвячених Волині. «У цих семінарах брали участь професори історії з України та Польщі. Не було жодних сварок, скандалів, історики викладали свої думки. Я розмовляв з багатьма українськими істориками, котрі думають так само як я. Владислав Філяр стверджує, що розуміє механізми діяльності УПА, а також причини цієї діяльності. «Я дивлюся на всю історію України, не тільки міжвоєнного двадцятиріччя. Українці вважали, що поляки стоять їм на заваді на шляху до свободи. Я їм співчуваю, бо цей народ повинен мати свою державу після Першої світової війни. Я розумію, наскільки дражливою є ця тема, і наскільки легко було бандерівцям сіяти антипольську пропаганду. Адже вони їздили по селах і бунтували людей, готували їх до різанини. Це мало так скінчитися», – говорить Філяр. Співрозмовник видання називає волинський злочин «винищенням польського населення на Волині». «Я не називаю це геноцидом з огляду на вищу мету, мету примирення, – пояснює – повторювання, що це геноцид, не доведе до примирення. Я не вимагаю вибачень. Хочу тільки, щоби українські політики дозріли до того, аби сказати – волинська різанина була злочином проти людства і дуже темною сторінкою історії, а бандерівці – злочинцями».
Я.С.