«Епоха – що це значить для молодої людини? Чим для неї бронзова доба відрізняється від часів Варшавського повстання? – питає на шпальтах «Gazety Polskiej Codziennie» публіцист і режисер Єжи Любах. - Одне й друге – це давнє, майже міфічне минуле. Ось ми відзначаємо сторіччя однієї з найбільших перемог польської зброї – Варшавської битви. Якщо молоді поляки віднесуться до неї так само, як, скажімо, до Битви під Марафоном, після якої лишилася спортивна дисципліна, що не асоціюється ні з чим, то це би значило, що наші діди проливали свою кров марно!»
Автор згадує, що знімаючи 1998 року документальну стрічку «Непросте братство» про союз Пілсудського і Петлюри, що започаткував війну з більшовицькою Росією, ще були живі героїчні учасники тих подій: «Генерал граф Тарнавський, організатор перших скаутських об’єднань ще у розділеній Польщі, учасник оборони Львова 1919 року, а в 1944 році – головний лікар Варшавського повстання, привітав мене у повному обмундируванні, в рогативці та з шаблею. Йому тоді був 101 рік, але про війну 1920 року і про свої зустрічі з маршалом Пілсудським він розповідав так живо, неначе це було вчора. Бо це було вчора також і для таких, як я, чия молодість прийшлася на часи ПНР, коли про свободу і гідність Польщі можна було тільки мріяти».
А.М.