Українська Служба

«Поки Путін у Кремлі, Росія не залишить майбутнє Білорусі білорусам»

03.09.2020 12:00
Американський політолог у розмові з виданням «DGP» зауважує, що можливе повалення режиму Лукашенки не гарантує демократизації Білорусі
     ,
Міліція у Мінську затримує білоруських студентів, які брали участь у мирному протестіPAP/EPA/STRINGER

Протести у Білорусі більше нагадують «Арабську весну», ніж польські страйки у 1980 році («Серпень’80»). А повалення режиму Лукашенки не гарантує демократії у Білорусі. Таку думку, серед іншого, висловив в інтерв’ю польському виданню «Dziennik Gazeta Prawna» американський політолог Девід Ост.

За його словами, між серпневими страйками у Польщі 40 років тому та сьогоднішніми подіями у Білорусі є певні збіжності, але теж принципові відмінності. «Передусім у Білорусі немає сильних структур або опозиційних мереж. За останні роки діяльність опозиції зводилася в основному до висування у кожних виборах одного або кількох кандидатів, але після виборів ця активність значно згасала. Немає жодного відповідника польському Комітету захисту робітників (KOR), а отже кіл, котрі були би мостом між опозицією та масами людей, і взагалі не вистачає відомих, і в той же час, загальновизнаних діячів», - зауважує він.

Попри дуже швидкий, на думку Оста, розвиток подій у Білорусі, між окремими колами, котрі беруть участь у протестах і страйках, не вистачає координації. Він зауважує, що демонстрації є радше локальними – партнерами для перемовин є представники адміністрації окремих закладів, чиновники регіонального рівня, але не влада у Мінську. Як додає політолог, не створений наразі теж страйковий комітет, що представлятиме усі заклади праці, немає теж незалежних від влади профспілок.

Девід Ост вважає, що в сьогоднішніх умовах, навіть у Білорусі, набагато простіше вивести на вулиці людей, бо є Інтернет, соціальні мережі, у яких люди можуть швидко домовлятися та обмінюватися важливою інформацією. «У зв’язку з цим більше, ніж із „Солідарністю”, нинішні події у Білорусі пов’язані з „Арабською весною”. І саме досвід „Арабської весни” найліпше розкриває основну проблему подібних зривів: навіть якщо вдасться повалити режим, не дуже відомо, що буде далі (…), а успіх протесаного руху не означає шляху до демократизації. А тому я турбуюся за майбутнє Білорусі після можливого повалення Лукашенки. Не важко уявити сценарій формування нового лідера, який збереже сильну ієрархічну, авторитарну системну модель», - зазначає Ост.

Політолог вважає, що те, що проти Лукашенки виступили теж робітники найбільш престижних закладів, є важливим явищем, що показує ерозію легітимності режиму, а також приховане економічне тло протестів у Білорусі, «подібно, як у Польщі, де, попри те, що значна частина вимог у Ґданську була політичною, проте важка економічна ситуація в країна стала основним чинником, який запустив масовий громадський зрив».

Відповідаючи на запитання про те, чи росіяни втрутяться у ситуацію у Білорусі і почнуть стріляти, американський політолог зауважує, що «важко порівнювати владу Путіна та Брєжнєва». «Але вони обоє будь-якою ціною хотіли зберегти сфери впливів Росії у Європі. Поки Путін править у Кремлі, важко уявити, аби Росія залишила майбутнє Білорусі у руках білорусів», - наголошує Девід Ост.

Т.А.