Українська Служба

«Rzeczpospolita»: Росія з Туреччиною ділять Закавказзя

12.11.2020 11:15
Автор статті пише, що укладаючи угоду з Анкарою в Нагірному Карабасі, Москва витягує чергову цеглинку з основ НАТО. А вірмени розуміють, що їхній союзник - Росія - їх кинула
Російські так звані миротворчі сили прибули у ВірменіюPAP/EPA/RUSSIAN DEFENCE MINISTRY / HANDOUT

Руслан Шошин у публікації «Росія з Туреччиною ділять Закавказзя» у виданні «Rzeczpospolita» висловлює думку, що Росія знає, що стаючи на Закавказзі де факто на бік Туреччини, вона не тільки послаблює єдність НАТО, але теж може розраховувати на затіснення співпраці з Анкарою у питаннях постачання зброї та побудови газогонів. «Укладаючи угоду з Анкарою в Нагірному Карабасі, Москва витягує чергову цеглинку з фундаменту НАТО. На перший погляд це виглядало так: після стрімкого наступу азербайджанської армії Путін зателефонував у Баку, а потім у Єреван і закінчив війну у Нагірному Карабасі, яка тривала понад 30 років. Таким чином, він врятував Вірменію від повної поразки Азербайджану».

Тим часом натовпи людей на вулицях Єревану свідчать про те, що вірмени зрозуміли, що війна закінчилася тільки їхнім коштом. Вони теж розуміють, як пише автор, що їх покинула Росія – їхній найважливіший військовий союзник. На додаток, як продовжує автор, Москва була і надалі є найбільшим постачальником зброї до Азербайджану. А коли багатий енергетичними ресурсами (і значно сильніший військово) Азербайджан перейшов у наступ, Росія спостерігала. А могла перекинути свої сили до Вірменії і розпочати (як часто робить на кордоні Білорусі з Польщею) спільні військові навчання з Вірменією, пригрозивши азербайджанській армії.

Але Москва вирішила інакше, позаяк могла розгнівати Анкару, зауважує автор. За його словами, багато свідчить про те, що Путін зателефонував у першу чергу до Ердогана. Ліпшого моменту для укладання угоди з Туреччиною Москва не могла вибрати, звертає він увагу.

Автор пише, що на думку Москви, Вірменія й так нікуди від неї не втече. Повзуча колонізація росіянами цієї країни триває багато років.

Шошин наголошує на парадоксальності ситуації, оскільки найважливіший союзник вірмен є водночас союзником їхнього давнього ворога – Туреччини. «Це попередження для інших союзників Кремля не опинятися в такій ситуації, як Вірменія», - говорить автору статті його вірменський співрозмовник.

«Кремль, схоже, дотримується максими царя Алєксандра III: Росія має лише двох союзників - армію і флот. Його пам'ятник встановлено в Криму після анексії півострова в 2014 році. Російські союзники з цього уроку не зробили жодних висновків», - підсумовує публіцист «Rzeczpospolita».

Т.А.