«Росія не переймається перемогою Майї Санду, позаяк повноваження президента у Молдові порівняно невеликі. Доки проросійські соціалісти можуть перешкоджати створенню там проєвросоюзного уряду, доти Росія є у безпечній ситуації. Для Кремля важливіше, аби Молдова залишалася у «сірій зоні» і аби Європейський Союз не перетягнув Кишинів на свій бік. Ізольована, бідна та корумпована Молдова – це ідеальний сценарій для Росії», - говорить в інтерв’ю для «Gazeta Polska Codziennie» експерти з питань Румунії, Болгарії та Молдови у програмі Центральна Європа у Польському інституті міжнародних справ Якуб Пєньковський.
За словами аналітика, перемогу Майї Санду значним чином забезпечила дуже велика мобілізація молодого покоління у Молдові та чисельна молдавська діаспора на Заході. А з іншого боку, проросійський електорат був дуже розчарований підтримуваним Москвою Ігорем Додоном і велика діаспора молдаван у Росії була пасивною.
Пєньковський нагадує, що у період президентства Ігоря Додона відносини із сусідами «заморозилися». В Україні його вважали небажаною особою, оскільки він позитивно висловлювався про російську анексію Криму. У Румунії думка про Додона також була негативною, оскільки екс-президент Молдови постійно підривав румунську політику щодо Кишинева. Як нагадує експерт, офіційний Бухарест вважає, що Молдова – це друга національна румунська держава, а молдавани – це румуни, котрі живуть на іншому березі Пруту. У свою чергу Додон був прибічником так званої теорії молдаванізму, за якою, молдавани – це не румуни, а Румунія завжди проводила репресивну політику денаціоналізації молдаван. У зв’язку з цими наклепами Бухарест не хотів мати жодних контактів з Додоном, пояснює він.
Як каже Пєньковський, у Євросоюзі теж не були раді Додону. Його уникали, позаяк проєвропейські реформи у Молдові за його влади вводили дуже мляво та поверхнево.
Експерт вважає, що за нової президентки можна сподіватися зближення Молдови із державам регіону на дипломатичному та символічному рівнях. Він переконаний у поліпшенні відносин з Румунією, Україною, а також з ЄС. Пєньковський нагадує, що у першу закордонну подорож Санду вирушить саме в Україну. За його словами, вона вибрала першою Україну, а не Румунію, аби її не звинувачували в «уніонізмі», тобто бажанні об’єднання Молдови з Румунією. Аналітик додав, що Майя Санду – це водночас проєвропейська політикиня, яку неможливо звинуватити у корупції, зловживанні владою, як це було у випадку з іншими «проєвропейськими» політиками у Молдові.
Водночас, за словами Пєньковського, Кремль намагається зберігати байдуже обличчя. У Росії панує розчарування Додоном. Його вважали проросійським політиком, але передусім він грав на себе, а Росію він сприймав інструментально. А тому підтримка Росії для Додона цього разу не була такою сильною, як попереднього, пояснює експерт.
«Росія не переймається перемогою Санду, позаяк повноваження президента у Молдові порівняно невеликі. Поки проросійські соціалісти можуть перешкоджати створенню там проєвропейського уряду, доти Росія у безпечній ситуації. Кремлю нині не дуже важливо, що Молдова вступатиме до інтеграційних структур або робитиме однозначний поворот у напрямку Росії, оскільки вона має багато інших пріоритетів у закордонній політиці. Для Кремля важливіше, аби Молдова залишалася у „сірій зоні” і аби ЄС не перетягнула Кишинів на свій бік. Ізольована, бідна і корумпована Молдова – це ідеальний сценарій для Росії», - підсумовує Якуб Пєньковський.
Т.А.