Гурт творять кілька молодих людей, продовжуючи пісенні та інструментальні традиції знаменитого у всьому світі села з Центральної України. Лідер гурту – Юрко Фединський. Він народився у США, але у 90-х роках приїхав в Україну, аби краще пізнати кобзарську традицію та загалом українську традиційну музику. Зараз Юрій Фединський разом з дружиною проживає у Крячківці. У цьому селі вони творять своєрідний музичний цех, до них, як і до крячківських бабусь з гурту «Древо», їдуть зі всього світу, аби краще пізнати українські музичні традиції.
Саме із гуртом «Древо», за словами Юрка Фединського, найбільше асоціюється полтавське село. Понад 60 років тому спів бабусь із села почали чути по всій Україні. А згодом у київському середовищі фольклористів народився гурт із тією є назвою «Древо». Його засновником є професор Київської музичної академії Євген Єфремов.
Музиканти із «Kryachkivka Village Band» намагаються донести до глядачів українську традиційну культуру – пісні, музику, танці, звичаї. Під час концертів, які за формою виглядають як лекції і дискусії, вони розповідають про репертуар, інструменти, про стан збереження українського фольклору, зокрема, на Полтавщині і в селі Крячківка. Фольклорист і музикант Олег Бут, який також грає у своєму родинному гурті «Буття», який було створено ще у 90-х роках, каже, що фольклорне середовище України – дуже вузьке. «Переважно ми між собою знаємось. Разом із Іллею Фетисовим з гурту «Божичі» у Києві ми почали організовувати Школу традиційного танцю. Згодом ми вирішили трохи це розширити і зараз робимо це окремо, аби охопити більшу кількість людей. Із гуртом «Буття» останні роки ми детально вивчаємо традиційну музику Західної України. Ми часто їздимо на Закарпаття, вчимося там від традиційних музикантів. Усі мелодії, які вони грають, живуть і побутують».
Грають музиканти на цимбалах, старосвітській бандурі, кобзі, скрипці, на торбані та басолі – народний варіант віолончелі та на бубні.
Юрко Фединський детально представляє кожен із інструментів. «Це – бандура. Це не той великий інструмент, до якого ви звикли. Народна бандура має гриф, на який можна натискати, видобуваючи звук. Той інструмент, який ми знаємо, називаємо сучасною бандурою, на ній виконуються різні народні хіти. Але він не створений для того, аби грати народні пісні. І, в принципі, це не є народний інструмент. Його було створено близько 100 років тому для виконання сучасної музики. А на такій бандурі, як я зараз маю у руках, грали колись кобзарі. Це були люди, які не просто грали, вони мали певну професію. Це були мандрівні духівники. Кобзарі співали думи, канти, запорозькі псалми».
Запрошуємо послухати передачу у звуковому файлі.
Мар’яна Кріль, Українська служба Польського радіо