Жителі багатьох міст України і Польщі, а джазові меломани зокрема, уже звикли, що наприкінці року у просторі свого міста побачать плакати, що анонсують Міжнародний польсько-український джазовий фестиваль «Джаз без...». Цього року до назви цього заходу було додано ще два слова — «with Marek».
Марек — саме так загалом зверталися до Маркіяна Іващишина — директора Мистецького об’єдання «Дзиґа» у Львові, головного організатора цього фестивалю, його друзі, які до сьогодні не можуть повірити у раптову смерть Маркіяна у травні цього року. Також у Перемишлі, де з Маркіяном співпрацювали від самого початку, де зароджувалася ідея цього фестивалю... Організатори цьогорічного уже 19-го перемишльського випуску «Джаз безу» присвятили його саме Маркіянові, а сам Фестиваль відкрили спомином про нього — як про друга, який назавжди залишиться в їхній пам’яті, як насамперед про дуже добру людину, і як творця багатьох міцних мостів в україно-польських взаєминах.
Директор Культурного центру міста Перемишля Януш Чарський:
Jazz bez with Marek у Перемишлі
— Фестиваль почався не 19, а 20 років тому. Я сказав моєму знайомому, тодішньому генеральному консулу Республіки Польща у Львові, великому любителю джазу Кшиштофу Савіцькому про ідею зробити разом з Україною джазовий фестиваль. Він мені відповів: «А знаєш, я знайомий з дуже файним гуцулом...». І ми з ним зустрілися, звісно ж — на Вірменській, неподалік легендарного Мистецького об'єднання «Дзиґа», за легендарним столиком сидів великий, бородатий чоловік — це був Маркіян Іващишин. До речі, я ніколи до нього не звертався Марек, а лише — Маркіян... І так все почалося.
У цьому проекті зустрілися дві, дуже різні енергії. З одного боку, мале містечко Перемишль, проте з доволі тривалою джазовою традицією (ми багато років організовували масштабний музичний захід – «Джазові Міколайки», учасниками яких були метри польського джазу, але й львівські джазові музиканти). А з іншого боку — Львів, майже мільйонний мегаполіс, де джаз тільки-но почав виходити з «підпілля». З часом Маркіян задумав розширити географію цього проекту. І це вдалося — завдяки його небуденній енергії, цілеспрямованості, великій працьовитості, та відданості культурі. Власне кажучи, весь цей масштабний захід тримався на ньому. І я думаю, що нинішній український джаз — це великою мірою результат його роботи.
Сьогодні «Джаз без...» – це унікальне музичне дійство. Це концерти у кільканадцяти містах – від Вроцлава на заході Польщі до Маріуполя на сході України. Це сотні музикантів усього світу, тисячі меломанів, безліч міжнародних джазових проектів, які завдяки ньому виникли.
Яцек Марцінчак — музичний інструктор Культурного центру у Перемишлі також був учасником однієї з перших зустрічей перемишлян і львів’ян на Вірменській. Це саме він організовував усі випуски «Джаз безу» Перемишлі. З Маркіяном Іващишином він зустрічався не один раз у рік, і згодом знайомство з ним перестало бути тільки професійним.
Яцек Марцінчак:
— Жаль, що його не стало, цей жаль — непомірний. Кажуть, що немає людей, яких не можна замінити. Утім, на мою думку, Маркіяна ніхто не замінить. Цьогорічний випуск ще він підготував, ще встиг про все домовитися. Можна сказати, що весь фестиваль тримався на ньому... В Україні цей Фестиваль став набагато сильнішим, аніж у Польщі.. Побачимо, що буде далі...
У програмі цьогорічних концертів перемишльського випуску «Джаз без» - всесвітньовідомий композитор і джазовий скрипаль Кшесімір Дембський, відомі гурти з Польщі, Швейцарії та Ізраїлю. Утім, як і декілька останніх років, були й джазові майстер-класи для молоді з України і з Польщі.
Януш Чарський:
— Майстер-класи — це така моя ідея, ідея-фікс..., щоб оцей наш перемишльський випуск був у чомусь своєрідним. Справді, ми не можемо позмагатися зі Львовом за кількістю глядачів, ну і бюджет у нас менший, і спонсори не такі багаті та щедрі. Я подумав: це добре, коли приїдуть професійні, відомі музиканти. Утім, майстер-класи - це щось незвичайне. Ці молоді люди, які беруть у них участь, вони разом проводять декілька днів. Вони зустрічаються, так би мовити, не теоретично, а в живу, знайомляться одні з одними, спілкуються, навчаються, і разом на одній сцені виступають. Це капітал, який важко переоцінити.
Цього року цих молодих учасників майстер-класів було приблизно тридцять — це були учні Музичної школи у Перемишлі та Львівської школи джазу Ігоря Гнидина. Вони розширюють свої знання і вдосконалюють вміння під оком професіоналів з Вроцлава, Кракова і Ґданська — у кількох групах — вокального співу, гри на гітарі, барабанах, на ударних та клавішних інструментах.
Одним із вчителів був відомий польський джазмен Томаш Ґрабови з Вроцлава:
— Мушу сказати, що молоді друзі з України показують справді добрий рівень. Дуже приємно працювати, коли не треба звертатися до технічних основ, а лише вдосконалювати деталі. Наше спілкування — поляків й українців — тут щире і невимушене. Тут кожен розмовляє своєю мовою, а коли щось незрозуміло, допомагаємо собі англійською. Хоч ми, музиканти, загалом розуміємо одне одного без слів.
А ми ще додамо, що 14 грудня у Вроцлаві у межах фестивалю «Джаз без» відбудеться концерт «Джаз без Маркіяна» за участі джазових музикантів з Польщі та України.
Запрошуємо послухати подкаст у доданому звуковому файлі.
Галя Леськів, Тарас Андрухович, Мар'яна Кріль