Минулого тижня у Польщі відзначали сторіччя від дня народження Кароля Войтили, котрий згодом став Папою римським Іваном Павлом ІІ і під таким ім’ям увійшов до історії. Святкування, через епідемію коронавірусу, обмежилися віртуальним простором. У туристичній рубриці я би хотіла запросити вас до родинного міста Кароля Войтили, Вадовиць у Південній Польщі, неподалік Кракова. Дізнаємося про історію міста, в якій є теж український епізод. У 1921 році, після відступу з України у Вадовицях базувалася Окрема кінна дивізія армії УНР під командуванням генерала Івана Омеляновича-Павленка. Після поразки армії УНР наприкінці 1920 року військо перейшло річку Збруч, а вояки — близько 20 тисяч — були інтерновані польською владою. Воїнів УНР розміщено у кількох таборах для інтернованих — в Ланьцуті, Каліші, Пикуличах і власне у Вадовицях.
Музей Родинний дім Івана Павла ІІ щороку відвідує понад 250 тисяч туристів. 18 травня, після перерви, пов’язаної з епідемію коронавірусу, музей знову відчинив свої двері. Відновлення діяльності припало у соту річницю народження мешканця цього дому — Кароля Войтили.
Музейні експозиції не тільки розповідають про сім’ю Войтилів, але теж знайомлять із історією Вадовиць, — говорить Маґдалєна Кляя з Музею Родинний дім Івана Павла ІІ. До сотої річниці від дня народження Кароля Войтили музей розмістив спеціальний відеоцикл:
— Ми хотіли показати історію сім’ї через призму дому, в якому виростав Кароль Войтила. «Дім мого дитинства» — це сім коротких відеофільмів про сім’ю Войтилів перед і після народження малого Кароля, котрого в дитинстві називали Льолєк. На нашому ФБ-профілі (Muzeum Dom Rodzinny Ojca Świętego Jana Pawła II) щодня з’являється одне відео, в якому розповідаємо про сім’ю Войтилів, батька — Кароля Вотилу-старшого, маму — Емілію Качоровську; розповідаємо теж про історію будинку, в якому мешкала сім’я. Розташований він на вулиці Костельна 7.
Сім’я Войтилів винаймала помешкання неподалік базиліки, кам’яниця належала родині Баламутів. Це була єврейська сім’я, яка жила у Вадовицях. Під час Другої світової війни майже всі Баламути загинули від рук гітлерівців, вцілів тільки Хаїм Баламут, він згодом емігрував в Ізраїль. У тій самій кам’яниці діяла теж крамниця Баламутів. Сьогодні предмети з цієї крамниці є експонатами в музеї, — говорить Маґдалєна Кляя.
— Віртуальна екскурсія доступна за адресою www.domjp2.pl. Тут доступний увесь простір нашого музею. Траса віртуальної екскурсії не відрізняється від маршруту, який пропонує екскурсовод групам на місці. Ми починаємо наше знайомство із Каролем Войтилою від знайомства з його малою батьківщиною, пізнаємо історію вадовицьких євреїв.
Єврейські сліди у Вадовицях знайдете на єврейському цвинарі. Перед війною тут діяла синагога, яку у жовтні 1939 році гітлерівці спочатку підпалили, а наступного року — висадили її в повітря. Синагогу побудовано у 1885-89 роках за проєктом Карла Корна. У 1937 році, під час концерту кантора Давіда Кассавіцького, синагогу відвідав молодий Кароль Войтила. Будучи вже папою римським Іваном Павлом ІІ, він написав про вадовицьку синагогу у своїй книжці «Переступити поріг надії» (Przekroczyć próg nadziei). Сьогодні, на місці колишньої синагоги побачимо пам’ятний знак, що вшановує вадовицьких євреїв, жертв Голокосту. Під час Другої світової війни у Вадовицях діяло єврейське ґетто, тут перебували півтори тисячі євреїв, котрих у серпні 1943 році вивезено з Вадовиць до німецького концентраційного табору «Аушвіц-Біркенау». До війни євреї були найчисленнішою меншиною у місті — в 1921 році вони становили 20% усіх мешканців Вадовиць (1492 особи). У переддень вибуху Другої світової війни єврейська спільнота нараховувала дві тисячі осіб. Про єврейський характер міста у часи, коли в будинку на вулиці Костельній 7 ріс малий Кароль Войтила, можна дізнатися під час віртуальної екскурсії Музею Родинного дому Івана Павла ІІ.
А що ще знайдемо у родинному домі Кароля Войтили? Підказує Маґдалєна Кляя.
— Тут є медальйон мами Кароля Войтили Емілії, цей медальйон має форму листочка конюшини. Войтила забрав його із собою до Ватикану. Ця річ була для нього дуже важлива. Сім’я Войтилів мешкала скромно, і родинний дім Івана Павла ІІ не має багато кімнат. Натомість коли ми пройдемо в кухню, то з вікон побачимо сонячний годинник на стіні базиліки. Про цей годинник Папа римський часто згадував, на ньому написано «Час втікає — вічність чекає» (Czas ucieka – wieczność czeka).
Одним із експонатів є пістолет, з якого у 1981 році Алі Аґча стріляв в Івана Павла ІІ. Отже, запрошую відвідати Музей Родинний дм Івана Павла ІІ після відкриття кордонів, а поки що — вирушити у віртуальну екскурсію музеєм. Віртуально, звісно, скуштувати славнозвісної папської «кремувки» пропонувати вам навіть на наважаюсь. Найкраще вона смакує у вадовицькій кав'ярні або... спечена власноруч.
«А там була цукерня, і ми після матури (іспиту на атестат зрідості – ред.) ходили туди на кремувки», – згадував Іван Павло ІІ в 1999 році, коли під час свого паломництва до Польщі відвідав родинне місто Вадовиці. Вистачило, що Папа римський згадав про ці кремові тістечка тільки один раз, і вони стали кулінарним символом міста.
Рецепт «папської кремувки»:
Французьке тісто: 300 гр. масла, 300 гр. борошна, 1 яйце, 1 ст. ложка оцту, 15 мл теплої води, третина чайної ложки солі.
Зі 100 гр борошна та 300 гр масла сформуйте масляну кулю і відкладіть у миску. 200 гр. масла, 1 яйце, оцет і теплу воду поєднайте в іншій мисці, розмішайте і розмісіть тісто, яке повинно мати консистенцію тіста на вареники. Розкачайте тісто на стільниці. На розкачане тісто покладіть масляну кулю, складіть тісто у квадрат і покладіть у морозильник на 15 хвилин. Згодом витягніть тісто з морозильника, розкачайте знову на стільниці до моменту, коли тісто матиме товищину не більшу 1 см. Знову складіть тісто в квадрат і покладіть у морозильник на 15 хвилин. Потім знову розкачайте тісто на стільниці, а згодом — знову його складіть і покладіть у морозильник на 15 хвилин. Повторюйте це 4 рази. Готове тісто витягніть з морозильника, поділіть на дві частини. Кожну частину розкачайте на стільниці до товщини 0,5 см. Печіть коржі окремо в температурі 210 градусів, близько 15-20 хвилин.
Крем:
2,5 л молока, 5 яєць, 5 ст ложок борошна, 3 ст ложки крохмалю, 1 склянка цукру, 100 гр масла і ваніль.
Жовтки збити з цукром, додати борошно і крохмаль, добре розмішати, позбуваючись грудочок. У масу влити половину молока, можна добавити трішки коньяку та ваніль, ретельно перемішати. Другу половину молока підігріти і влити до нього суміш, ретельно мішаючи. Підігріваючи крем, постійно його мішати аж зникнуть грудочки і маса стане однорідною і гладкою. Дозволити крему вистигнути і щедро перемастити ним коржі.
Запрошую послухати повну версію передачі у доданому файлі
Яна Стемпнєвич