Українська Служба

Збіґнєв Швох: На Півночі тиша є тихішою, а кольори — більш яскраві, ніж деінде

28.09.2022 20:00
Автор книжки «Z wiosłem i wiatrem. Kajakiem po wodach Północy» розповідає про мандри каяком північними країнами
Аудіо
  • Розмова з мандрвіником, автором книжки "Z wiosłem i wiatrem. Kajakiem po wodach Północy" Збіґнєвом Швохом
Збіґнєв Швохфото з приавтного архіву Збіґнєва Швоха, надане автором

На зв’язку зі студією Польського радіо для України — мандрівник Збіґнєв Швох, автор книжки «З веслом і вітром. Каяком по водах Півночі» (Z wiosłem i wiatrem. Kajakiem po wodach Północy) про мандри каяком північними країнами.

— Тебе друзі називають часто «північником», а сам про себе ти говориш  так: «Якби у мене був вибір між -30 і +30, то без сумніву виберу цей перший варіант». Тож що тебе так захоплює в низькій температурі?

 Мене приваблює не температура сама по собі, а ці краєвиди, які з нею пов’язані — безкраї, безлюдні простори. -30 — це зимова температура, я би сказав, крайня. У багатьох регіонах на Півночі, де я був, відчувається дія Гольфстриму, і тому навіть взимку температура там є прийнятною і позначки термометрів не опускаються нижче мінус десяти. Звісно, ми говоримо про крайні температури. Але знаєш, мене теж приваблює у Півночі те, що попри складні природні умови люди зуміли тут жити і упродовж сотень, тисяч років вони тут вели складне, але щасливе життя.

— Тобто тебе ця Північ приваблює в контексті природа-людина і вміння людей радити собі в таких умовах?

 Так, безперечно! Передусім — природа, але теж — звуки, те, що чують вуха, або навіть чого не чують. Тому що на Півночі тиша є більш тихою, ні в інших закутках світу, а кольори тут — більш яскраві, ніж деінде. А коли північні боги до нас усміхнуться, то на небі зможемо побачити зелену даму, яка танцює.

 Ти почав відкривати для себе Північ поступово, і не одразу з рівня води. Перша поїздка — це 2012 рік, тоді два тижні ти мандрував Скандинавією на машині.

 Це було навіть рік раніше, у 2011. Тоді я вперше проїхався уздовж фйордів у Норвегії. І це було перше знайомство із Північчю. Але вже тоді щось таке сталося, що мене почало тягнути у ті краєвиди. І попри свою працю і життя в Ґданську, я робив усе, щоби якомога більше часу провести саме там, на Півночі.


Збіґнєв Швох під час своїх мандрів Збіґнєв Швох під час своїх мандрів

 А як з’явилася ідея каякових мандрів?

 Ідея щоби поїхати на Північ з каяком з’явилася трішки пізніше. У 2014 році я вперше поїхав на Гренландію, і там я зустрів одного мандрівника, котрий теж, як і я тоді, робив трекінг. Він згадав у розмові, що його подорож на Гренландію не можна назвати вдалою, оскільки не долетів каяк... І в мене тоді загорілася лампочка — о, каяк на Гренландії! Але як з каяком в літак? Він тоді пояснив, що мав надувний каяк. Ну і все, я зрозумів, що хочу обов’язково це спробувати! Два роки після цієї розмови я полетів зі своїм надувним каяком до Норвегії, і зробив трасу з Гудванген до Школден уздовж фйордів. Цей каяк можна скласти в рюкзак, тож ми з моєю партнеркою Аґнєшкою пройшли трасу до озера Ґенде, пінімаючись по дорозі на найвищу гору Норвегії Ґальгеппіґен, і потім плавали цим лазурним озером. А два тижні після цього я полетів на Гренландію. Тож це був дуже насичений рік 2016-тий!

— Ти теж любиш подорожувати один... і більшість каякових подорожей реалізуєш сам.

 Подорожі, які вимагали більших фізичних зусиль і мають гірші атмосферні умови — я в них вирушаю сам, натомість ми теж любимо з Аґнєшкою разом подорожувати, а раз я полетів до Норвегії зі своєю мамою. Тож це не так, що Північ — тільки для відважних і зовсім недоступна для звичайних смертних. Абсолютно ні! Я заохочую вийти поза межі стереотипного мислення про Північ і спробувати навіть поплавати уздовж норвезьких фйордів на каяку чи байдарці. У туристичній сезон на популярних пунктах там завжди багато туристів, але на воді — заторів немає.

— Як готуєшся до своїх подорожей? Звичайно, найважливіше — опрацювати маршрут.

 Перш за все. Слід виконати домашнє завдання. Якщо на суші люди, котрі вирушають в подорож, не завжди підготовлені, думають — а, якось воно складеться, і зазвичай якось воно і складається. На воді «якось» не буває. На воді часто проблеми люблять помножуватися, і якщо ти не підготовлений, то може бути справді небезпечно. Передусім, слід опрацювати карту — подивитися, якою є лінія берегу, визначитися з фрагментами відстані, яку кожного дня будемо робити. Морські течії, припливи та відпливи — із цим ми у Польщі практично не знайомі, а там ця різниця може становити навіть два метри. Так само — морські течії, слід розуміти як вони діють і як можуть вплинути на наше пересування каяком. Тут немає місця на «якось воно буде», тому що без підготовки це може завершитися дуже погано.

— Я знаю, що на Гренландії в тебе була небезпечна ситуація, яка могла коштувати життя, і трапилася вона саме на воді. Розкажеш про це?

 Так, звичайно! У 2017 році на Гренландії зі мною трапився випадок, і здавалося, що там і завершиться моє життя. Це була моя третя подорож на Гренландію, і того разу я подорожував не на байдарці, а на понтоні, яким планував сплавлятися по невеликих річках. Але сплав я хотів поєднати із пішими прогулянками. Третього дня, на одній з річок з такої льодовикової річки утворилося щось, що взагалі не мало шансів бути і з чого я не мав шансів виплисти. Мене забрала вода, котра — можна сказати — мене перемолола. Щиро кажучи, я досі не можу пояснити, як вдалося з цієї круговерті вийти. Я дошкутильгав до якоїсь хатинки, де мене після двох днів знайшли люди. Я мав пробиту легеню, зламану ключицю і не бачив на одне око. Я мав насправді щастя, що після цих двох днів мене там знайшли люди. Мене завезли до лікарні, там треба було витягувати з легень воду і потім поволі, дуже поволі я почав повертатися до норми, вже вдома, у Польщі. Безперечно, це випадок залишив в мені сліди. Але я можу сказати, що отримав друге життя.

— І після цього ти повертаєшся до каяка і мандрів на Північ...

 Це так не працює, що через це можна відмовитися від захоплення, а навіть того, що любиш робити, що приносить задоволення. Звісно, якби не було фізичних можливостей, я був би змушений від цього відмовитися. Але скажу так: моє життя не те щоб кардинально змінилося, але я зробив серйозну переоцінку цінностей.

— Ти пишеш про цю ситуацію на Гренландії у своїй книжці?

 Вона від цього починається. Можна сказати, що це такий пріквел. Це не перша книжка про мандри на Північ, але радше мало хто пише про подорожі на каяку. А рамки цієї книжки, власне, і визначає ця небезпечна ситуація. Не скажу, як книжка закінчується, тому що маю надію, що наші слухачі захочуть її прочитати.


Збіґнєв Швох під час своїх мандрів Збіґнєв Швох під час своїх мандрів

— Крім Гренландії, книжка розповідає про твої мандри іншими країнами... Розкажи трішки про це.

 Я ніколи не мандрував із наміром, щоби написати згодом про це книжку. Але нотатки з подорожей робив завжди і роблю досі. Спочатку — десь у зошитах, потім — на телефоні. Ці нотатки десь там лежали у шухляді або записані на диску в комп’ютері. Натомість одного дня я подумав, що моя перспектива з рівня води — унікальна. А цих подорожей ставало все більше і більше — у книжці я описую чотири країни — Норвегію, Гренландію, Фарерські острови, Ісландію. Уся розповідь має спільний північний знаменник, але кожна країна — неповторона, починаючи від краєвидів, і закінчуючи людьми, культурою. Звісно, я не міг всього описати, але я хотів показати суть Півночі. Це завдання було непросте, тому що я не письменник, але воно дозволило мені повернутися до спогадів, впорядкувати їх і приділити більше уваги певним справам.

— Хочу тебе запитати про тварин. Які зустрічі були на Півночі? Які запам’яталися?

 Ці зустрічі з дикими мешканцями Півночі часто утверджують мене в тому, що варто сюди приїжджати. У холодних північних водах, попри все, фауна дуже багато. На Гренландії, Ісландії я зустрічав китів та різні види дельфінових, як гринда, наприклад. І скажу тобі, що це справжня честь плисти каяком поряд із ними. Я не мав контакту з тваринами, які могли би нести загрозу — маю на увазі моржів, котрі мешкають на півночі Гренландії. Я бачив, щоправда, полярного ведмедя на Шпіцберґені, але з човна, тому безпечно. На Півночі саме моржі та ведмеді становлять для людини найбільшу загрозу, а для людини на каяку чи байдарці — то поготів. Інші зустрічі були безпечні — з полярними оленями, полярним лисом тощо... Часом треба три дні сидіти в наметі, бо погода не дозволяла на подальші мандри, і коли виходжу з намету і бачу стадо північних оленів, які пасуться неподалік, то думаю — о так, варто було сюди приїхати!

 

 Запрошую послухати розмову  у доданому файлі

Яна Стемпнєвич