Українська Служба

Адам Останек: «Ми вже доросли до того, аби дискутувати на гострі теми»

16.07.2022 19:00
В Івано-Франківську в Україні наперекір війні відбудеться чергова Міжнародна наукова конференція «Станіславів та Станіславівська земля». Це спільний проєкт польських та українських науковців, який вже багато років піднімає важливі теми спільної українсько-польської історії на теренах сучасного Івано-Франківська та області
Аудіо
  • Розмова з професором Адамом Останеком, Варшавська Військово-технічна Академія
      2022
Афіша Міжнародної конференції "Станіславів та Станіславівщина" 2022 рокуJarosław Sosnowski

Науковці Військово-технічної Академії у Варшаві, Військово-морської Академії у Ґдині та Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника з Івано-Франківська за підтримки Центру польської культури та європейського діалогу в Івано-Франківську досліджують, дискутують, знаходять точки дотику і публікують томи матеріалів про історію просту і не дуже, але спільну і тому важливу для обговорення.

З одним із організаторів конференції - професором Військово-технічної Академії у Варшаві Адамом Останеком ми говоримо про історію давню і новітню, про гострі кути і необхідність спільного прибирання власного смітника, аби хтось не захотів використати неприбране проти українців і поляків.

Так сталося, що цього року Україна виборює свою незалежність на полі бою. Здавалося б, що всі такі заходи як наукові конференції, хоча б, будуть відсунуті набік. І все ж конференція відбудеться.

Вона відбудеться незважаючи на війну. Наперекір їй, аби показати, що можна прагнути нормальності незважаючи на ненормальні обставини, - говорить професор Останек.

Історія конференції – то свого роду історія Центру польської культури і європейського діалогу в Івано-Франківську, колишньому Станіславові. Ми не маємо впливу на історію. Не ми її творили, не нам її змінити. Але про історію можна і навіть треба говорити. Історія може або ділити, або єднати. Якщо будемо про неї говорити, вона єднатиме, якщо мовчатимемо, то вона розділить нас. Власне, аби говорити, і було започатковано цю конференцію, цілком спонтанно.

«Ідея виникла у 2015 році. Якось я приїхав туди із лекцією для поляків та українців і після неї, спілкуючись із директоркою Центру пані Мар’єю Осідач, ми думали, як поширювати ці знання, пропагувати історію міста, аби люди хотіли спілкуватися і зустрічатися, дискутувати. І я тоді запропонував зробити конференцію. Це була така дещо фантазійна, спонтанна пропозиція, але вже за рік в підземеллях ратуші у 2016 році ми організували конференцію. Не буду приховувати, ми усвідомлювали, що до нас приглядатимуться. Це був для нас такий тест. Трохи побоювалися, як її приймуть. Виступів було небагато. Але прийшло багато людей. Ми усвіломлювали, що та наша перша конференція або нам відкриє двері, або ні. Або захочуть наші українські колеги з нами розмовляти, або ні», - пригадує професор Останек.

Головною темою першої конференції був Станіславів і Станіславівська земля в Другій Речі Посполитій. Організатори також старалися взяти теми, які б могли зацікавити українську сторону. Їм розходилося, аби показати, що одні подають руку назустріч іншим. І це вдалося.

Вже у 2017 році до організації конференції як співорганізатор долучився Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника. Це, каже професор Адам Останек, підняло статус Конференції і показало, що університет трактує її як серйозний захід.

«Його долучення надало конференції міжнародного виміру. Вона стала простором обміну думками, наукового досвіду. І з 2017 року університет (ПНУ., - ред.) разом із Центром польської культури і європейського діалогу в Івано-Франківську, Військово-технічною Академією у Варшаві та Військово-морською Академією в Ґдині організовують її».

З того часу конференції проходили щороку у вересні-жовтні. Приїздило все більше учасників з польських та українських навчальних закладів. Аж раптом світ дізнався про пандемію. Це мало не перекреслило планів організаторів, але й дало нові можливості - в онлайн до конференції могли приєднатися ще більше учасників і слухачів. 

Конференцію 2022 року планували зробити офлайн. Тема її була дуже амбітною - 360 років заснування Івано-Франківська...

«Цьогорічна конференція, на жаль... Ми мали дуже амбітні плани. Ми хотіли піти далі в наших обговореннях. І ми підемо, безсумнівно. Війна нам все поламала. Основою цьогорічної конференції мали бути дискусійні панелі на тему заснування міста, бо цього року маємо 360 річницю Івано-Франківська, давнього Станіславова. І ми хотіли дискутувати про тих 360 років. Ми не зможемо приїхати, але ми поспілкуємося онлайн. Також мала бути панель, де ми хотіли подискутувати про написання поляками та українцями спільної монографії з історії міста. З точки зору і поляків, і українців. Але не тільки. Бо місто довший час населяли і євреї, і німці. Досі місто не має общирної монографії про свою історію. В цьому є певна проблема. Гадаю, що і конференція, і зустрічі можуть цю прогалину заповнити. Адже виміром наших конференцій є не тільки те, що ми собі зустрілися, поговорили, обмінялися поглядами. Сьогодні ми маємо 11 томів публікацій. Це сотні,а подекуди тисячі сторінок наукових статей українською і польською мовами. Кожен том має до 300 сторінок.  Лише у 2016 році був один том, а в наступні роки їх кількість збільшувалася. Матеріали доступні і в Польщі, і в Україні. І українці, і поляки можуть з ними ознайомитися», - говорить Адам Останек.

Ну власне, який практичний вимір тих зустрічей? Адже одна справа зустрічатися у науковому колі і говорити про давні історії, а інша річ будувати на тих історіях майбутнє. Адже, науковці могли б готувати суспільства до того, аби перегорнути неприємні сторінки і йти разом далі.

«Сьогодні в ситуації війни, коли Польща як держава, і народ польський, як громадяни допомагають україцям і Україні, гадаю, що ці наші спільні стосунки виходять на цілком інший рівень. Гадаю, надійшов такий час, аби ми після війни нарешті про все поговорили, подискутували. І врешті могли сказати, що ми не забуваємо, але ті темні сторони наших стосунків не впливатимуть на наші майбутні стосунки. І конференція цьому також служитиме. Хоча, вона не заповниить усіх прогалин. На наші стосунки і в Польщі, і в Україні постійно лягає тінь якихось давніх неприємностей. Але це стається тільки тому, що ми ще про щось не поговорили. Є щось, що одну або іншу сторону болить, і немає про це дискусії, немає досліджень. І брак їх відбивається на сучасній політиці. Гадаю, що в теперішній ситуації ми показали одне одному і собі, що завтрашній день вибираємо разом, а не окремо. А якщо так, то свій, скажу так неприємно – власний смітник – можемо поприбирати разом. Якщо дві сторони не поговорять про якісь свої складні питання, завжди знайдеться третя, яка це використає», - говорить професор.

Однак, чи готові суспільства до гострої дискусії, до того, що з обох боків виявляться і злочинці, і жервти злочинів, а не – як це часто буває – одна сторона абсолютна жертва, а інша – абсолютний вбивця.

«Мені здається, ми вже до цього доросли. Звісно, я не можу говорити за всіх. Атмосфера конференцій станіславівських і дискусії показав це дуже чітко. Окрім тем, які нас єднали, які були позитивними для нас, ми мали також дуже важкі виступи. І ми завжди думали про те, як ці виступи виглядатимуть. Нам не хотілося посварити людей. Ми прагнули дискусії. Тож ми торкалися таких тем. І коли після одного з таких виступів було видно, що є дискусія, ми зрозуміли, що можна говорити і про складні речі. І мені здається, що сьогодні в ситуації конфлікту в Україні, і того, як ми одне одному допомагаємо, всі бачать, що кориснішими для нас будуть розмови про важкі речі. Разом розв’язуватимемо ті проблеми, і будемо говорити – так, тут ми зробили добре, а тут погано, ніж ми будемо залишати це третій стороні. Якщо ми цього не зробимо, то хтось це використає і проти поляків, і проти українців. І історія не раз це показувала – такі неприбрані справи, або заметені під килим, хтось третій з-під килима витягає і використовує. Навіть у цій війні росії проти України ми також це бачимо. Як в Україні, так і в Польщі  російська пропаганда подекуди успішно використовує це. Як в Україні антипольська, так в Польщі  антиукраїнська інформаційна пропаганда іноді проявляється» - говорить Адам Останек.

Розмовляв Володимир Гарматюк

Слухайте розмову також в аудофалі

Побач більше на цю тему: історія Україна Польща