Українська Служба

Проєкт «Пудло», що ламає лід

13.10.2019 15:02
«Пудло» у польській розмовній мові, на жаргоні означає тюрму. Цей проєкт - музична мандрівка учасників відомого польського стріт-панкового гурту «The Analogs»пенітенціарними закладами Польщі
Аудіо
zdjęcie ilustracyjne
zdjęcie ilustracyjneshutterstock.com/Choen photo

Каміль Росяк та Павел Чекала — учасники відомого польського стріт-панкового гурту «The Analogs» зі Щецина у Західнопоморському воєводстві, гурту, що існує з 1995 року, і який записав кілька платівок та грає приблизно 100 концертів на рік. Хлопці співають про життя у місті, насильство, відчуження. І от якось вони захотіли поділитися своїми піснями з тими, хто — як анонсували свій проєкт — «не може бути зі своїми близькими, родинами, дітьми та усіма, кого вони люблять». «Ми хочемо допомогти їм боротись із відчуженням й самотністю», — написали учасники гурту. Проєкт отримав назву «Пудло» (що перекладається як коробка або футляр). «Пудло», позаяк у польській розмовній мові, на жаргоні це теж означає тюрму. Вони стартували із ініціативою у серпні минулого року і з того часу відвідали десятки пенітенціарних закладів по всій Польщі. Детальніше про цей незвичайний проект вони розповіли учасникам цьогорічного випуску рок-фестивалю у Чесанові. До Вашої уваги — їх розповідь про музичну мандрівку пенітенціарними закладами Польщі.

Каміль Росяк:
— Якось ми планували зіграти декілька концертів у карних закладах, проте виявилося, що організувати виступи гурт у повному складі в таких місцях — геть проблемно. По-перше, дуже складно потрапити туди з цими всіма нашими інструментами, і по-друге, загалом у тюрмах немає приміщень, що призначені для концертів панк-рокової музики. Тому ми вирішили аранжувати твори нашого гурту заново — на акустичні гітари, не згубивши при цьому того, що в них головне. Це виявилося непросто, оскільки я ніколи не грав на цьому інструменті, та й взагалі не уявляв собі, що можна зіграти концерт без барабанів і підсилювачів та електрики як такої.

Якщо Каміль говорив про технічний бік проекту, то Павел Чекала — про моральний, духовний.
— За своє життя я двічі перебував у карному закладі, зокрема, вдруге, просидів приблизно 5 років — за різні речі, які робив на вулиці, де я виховувався.
Тому мені відома специфіка тюрми, я знаю, що там відбувається, знаю, що цим людям потрібне і за чим вони сумують. Нині у моєму житті все гаразд, тюрма — це давнє минуле, проте я хотів їм якось допомогти. А чим же я можу? Я можу зіграти для них концерт, просто поспілкуватися й підтвердити, що життя завжди можна змінити. Я можу дати їм надію.

Проєкт «Пудло» охоплює пенітенціарні заклади, центри соціотерапії для неповнолітніх, притулки, психіатричні лікарні тощо — загалом це місця, де перебувають ізольовані від суспільства люди. Налагодити з ними контакт музикантам дуже допомагає історія життя Павела.

Каміль Росяк:
— Зазвичай спочатку такої зустрічі Павел розповідає про своє життя. Це допомагає «зламати лід» психологічного бар'єру. А зрештою, ми завжди кажемо, що ми не ті панове, що приїхали їх повчати, говорити, що добре, а що погане. Що просто хочемо приємно провести з ними час і зіграти для них рок-н-ролл. І фактично загалом з кожним наступним твором зникає дистанція між нами й ними. Всі, навіть ті, хто не любить панк-рок, поважають те, що ми їх відвідуємо.

Павел Чекала:
— Вони дуже радо з нами спілкуються, їх дуже цікавить те, що ми робимо. Бо й справді, гастролі - це не та дійсність, яку вони знають. Вони задають багато запитань. Ми зрозуміли, що в них, як і в більшості людей, які є учасниками концертів (але не є учасниками гуртів), загалом складається думка, що основне, що ми робимо – це гуляємо, що наша робота — це суцільна вечірка. А це міф, який переслідує осіб, які виконують таку музику, що ми і який я мушу розвінчати. Послухайте, ми, як то кажуть, делікатні. Ми не п’ємо алкоголю, не вживаємо наркотиків, і регулярно відвідуємо тренажерний зал. Тому, що ми не хочемо псувати й скорочувати своє життя, і дбаємо про, так би мовити, гігієну праці. Нам пощастило — ми робимо те, що дуже любимо, тому й поважаємо самих себе, наших слухачів й, врешті-решт, музику.

Перший концерт учасники проєкту зіграли у тому карному закладі, де сидів Павел. Опісля його працівник описав їх концерт на внутрішньому порталі в'язничної служби. А далі вже пішло-поїхало... Начальники тюрем часто самі їм телефонують і запрошують. Краудфандинг допоміг їм випустити компакт-диск, нині знімають теж документальний фільм про проект. А вони далі роблять своє діло: лише у вересні на маршруті туру проєкту «Пудло» було 5 місць, де перебувають люди, яким не пощастило.

Запрошуємо послухати передачу у звуковому файлі.

Галя Леськів