У Польщі – це одне з найбільших християнських свят, що супроводжується велелюдними процесіями через міста і села. Також воно мало дуже важливе значення за комуністичних часів. Тоді його не скасували і процесії відбувалися саме в четвер, який завжди був вихідним днем, тоді як в інших країнах це свято переносилось на неділю. У східній традиції, зокрема, у Греко-католицькій церкві це свято також є і воно має дуже багато подібного з тим, що є у Польщі. Про значення і традиції Пресвятої Євхаристії у західній та східній традиції розповідає отець-єзуїт, триритуаліст, професор і поліглот Марек Бляза.
Процесія Божого тіла у Великопольщі, 2009 рік, фото з архіву Мар′яни Кріль
- Це свято у Польщі має дуже велике значення, навіть за комуністичних часів, коли була Польська Народна Республіка, комуністи не скасували його. Це завжди був вихідний день, тому і збереглася традиція святкувати саме в четвер, а не в неділю. Адже є такі країни, де перенесли святкування на неділю з огляду на те, що четвер – не вихідний день. Треба також сказати про те, що перша процесія, про яку відомо, відбулася у 1320 році у Кракові. Її запровадив єпископ Нанкєр на Синоді у Кракові. А це означає, що до Польщі традиція процесії Божого тіла прийшла відносно швидко, у західному християнстві вона була встановлена у 1317 році. Загалом же, перша процесія у Європі відбулась у Льєжі, зараз це – Бельгія, у 1246 році. Завжди дуже важливим елементом, окрім того, що це є процесія, яка йде через все місто чи село, є чотири вівтарі, які люди самі будують. Можна сказати, що люди прив’язані до тих вівтарів у такому духовному розумінні. Дуже часто є так, що ці люди дбають про всі елементи, які є на вівтарі і навколо нього, аби на нього можна було поставити так звану монстранцію, тобто посуд, у якому видно Тіло Господнє, так звану гостію. Наприклад, є також так, що певна родина будує і наглядає за певним вівтарем, відповідальна за нього. Найчастіше в середу ввечері цей вівтар уже побудований і готовий до свята. Найчастіше процесії відбуваються до обіду. Але, наприклад, у Варшаві або в інших великих містах вони відбуваються після обіду з огляду на те, що є багато парафій, аби люди, котрі з певних причин не можуть взяти участь у процесії до обіду, пішли на неї пізніше. За комуністичних часів це мало дуже велике і важливе значення. Це була маніфестація віри. Я сам пам’ятаю з дитинства, як ми йшли кожного року з Пресвятими Тайнами поблизу міліційного відділку і співали пісню, де були слова «Ми хочемо Бога». Це вже був такий звичай, що там, біля міліції, ми співали саме цю пісню.
- Що відбувається біля вівтарів? Якою є ця молитва? Про що є ті фрагменти Євангелія, які читаються біля вівтарів?
- Євангелії, які читаються біля вівтарів, це про розмноження хліба, Христос каже «Я – Хліб життя», або про встановлення Євхаристії на Тайній вечері. Чотири фрагменти Євангелія – від Матея, Марка, Луки та Івана Богослова. Тому і є чотири вівтарі, адже є чотири євангелісти. А з іншого боку у цих Євангеліях йдеться прямо про Євхаристію, про Ісуса Христа в Тайні Євхаристії. Крім того, що читається біля кожного вівтаря Євангелія, то також є спеціальні молитви, а саме – суплікації. Вони також під західним впливом практикуються у Греко-католицькій церкві. Ця молитва має прохальний характер. Також при кожному вівтарі є благословення Святими тайнами всіх зібраних. Це обов’язково відбувається при кожному вівтарі. Іноді також є такий звичай, що біля вівтарів є проповідь. Це вже не є такий загальнопольський звичай, але є такі парафії, де під час меси перед процесією Божого тіла священник не проповідує, а вже потім під час процесії є чотири проповіді.
Вівтар на процесії Божого тіла, фото з архіву Мар′яни Кріль
- У Греко-католицькій церкві також є свято Євхаристії та подекуди є також процесія, яка зазвичай відбувається в неділю. Тоді також посвячують у храмах вінки із квітів. Чи це закономірно, що ця західна традиція присутня у східній?
- Очевидно, що завжди знайдуться ті, що будуть критикувати те, що це свято перейшло з заходу на схід, що це – не східна традиція… Ця критика завжди буде. З іншого боку, я особисто вважаю, що якщо комусь така процесія, такий спосіб переживання культу Євхаристії допомагає, то чому б цього не робити. Справа не в тому, звідки це прийшло – зі сходу чи з заходу, а в тому, чи це є корисно для мене, для переживання моєї віри, це – важливіше. Якщо я знаю, що я є східним християнином чи західним, то я не мушу остерігатися і не приймати чого, що прямо не належить до моєї традиції. У цьому є трохи непорозуміння. Йдеться про те, аби використовувати ті засоби, які Церква дає – чи вони походять зі сходу, чи з заходу. Тому не треба цього боятися. Є дуже гарні літургійні тексти на Свято Євхаристії, що оспівують цю велику Тайну, те, що Христос став одним з нас і він для нас залишив своє Тіло і свою Кров задля нашого життя.
Процесія Божого тіла у Великопольщі, 2009 рік, фото з архіву Мар′яни Кріль
- Це свято також пов’язане із благословенням полів, майбутнього врожаю…
Так, найчастіше це відбувалося перед Вознесінням Господнім. Це були так звані хресні дні. Це були понеділок, вівторок, середа перед Вознесінням. Зараз цього вже нема, адже у Польщі свято Вознесіння перенесли у 2004 році на неділю. Але, дійсно, таке було значення цих молитов. Йшлося на поле у кожний з цих днів, щоб просити благословення для землі, аби був добрий врожай, щоби Бог благословив ті плоди, що зростатимуть на цьому полі. В селах це ще практикується у ці дні, але це було трохи швидше, радше перед Вознесінням, ніж перед Божим тілом.
Запрошуємо послухати передачу у доданому звуковому файлі
Мар’яна Кріль