«Оптимістичний, ілюстрований літературний журнал», – ось так себе характеризує на сторінці у Фейсбуці журнал «Malkontenty». Цей проєкт має цікаву форму. Кожного разу головною темою видання є різна проблематика. Сам журнал започаткований у місті Люблін. У ньому публікуються як і літератори-початківці новачки, так і відомі письменники. Видання привернуло увагу читачів своїм незвичним форматом, цікавими темами та здобуло статус загальнопольського. Вже вкотре, починаючи з 2018 року, журнал отримує фінансування в рамках стипендії від мера міста Любліна задля розвитку культури. Про те, що це за журнал, що означає його назва, про його графічну форму та куди подівся перший номер ми поговорили із його головним редактором Іваном Давиденком.
Що спонукало тебе до створення «Мальконтентів»?
- Ну, по-перше, мене спонукало те, що чогось такого немає і я теж ніколи не робив щось таке – це була моя перша мотивація. Взагалі, ця мотивація є вже записана в самій назві «Malkontenty», бо «мальконтент» – це особа, яка постійно нарікає, їй нічого не подобається, тому я вирішив стати таким «мальконтентом», який щось робить з цим, а не тільки нарікає.
Яка головна ідея журналу й для кого він створений?
- Цей журнал був створений молодими авторками й авторами для читачів, мешканців Любліна та для себе самих. Цей журнал є також місцем, де ці автори й авторки можуть себе виказати.
Розкажи, будь ласка, про особливості видання журналу: про його графічну форму, його розміри, бо я знаю, що він видається як «зін». Чи можеш про це більше розказати?
- У назві є слово «журнал», але так, це – «зін». Чим є «зін»? «Зін» – це незалежне видання різної форми. Наприклад, 5-ий номер ми зробили як листівку. Це був формат А3, який можна було кілька разів скласти в такий квадрат. Це номер ми присвятили темі вірусу, темі зарази. Видавнича форма, колір, папір, ілюстрації, сам склад, верстка, як «переходять» вірші зі сторінки на сторінку й те, які шрифти ми вживаємо, – це є щось, що ми використовуємо в «Мальконтентах» в усіх виданнях.
4-ий номер «Мальконтентів» присвячений Америці й токсичній маскулінності. Ми з Лукашем Яшеком, дизайнером, який робив цей проєкт, довго вибирали журнал, який би був подібний до того, що хочемо створити. Якоїсь миті в мене закінчилися всі ідеї, аж раптом я згадав, що у мене в шафі на роботі лежить журнал про скейтбордингову культуру в Польщі. Ми взяли цей журнал – він був повністю американським та панковим. Лукаш вирушив до Арізони та Каліфорнії, де зробив близько 500 гігабайтів фотографій вулиць в Америці. Саме їх ми використали до цього номеру. Цей скейтбординг, пальми, Каліфорнія, і ця токсична маскулінність вулиць – це був один з найкращих проєктів, які ми зробили разом.
Запрошуємо послухати передачу в доданому звуковому файлі
Роман Гаврищак