Українська Служба

Роман Полько: «Захід нарешті має прокинутися і справді потужно допомагати Україні, а не вести підкилимні ігри з кремлівськими злочинцями»

08.08.2022 18:00
У Польщі триває акція збору коштів на купівлю рятувальних гелікоптерів для українських збройних сил. Акція має назву «Озброюємо Україну». Її підтримав генерал Роман Полько, який вважає, що Росію треба визнати країною-спонсором тероризму, а захід нарешті має прокинутися і справді потужно допомагати Україні, а не вести підкилимні ігри з кремлівськими злочинцями
Аудіо
  • Розмова з генералом Романом Полько
 .
Фото ілюстративне. Війна росії проти України PAP/EPA/VASILIY ZHLOBSKY

У Польщі триває акція збору коштів на купівлю рятувальних гелікоптерів для українських збройних сил. Акція має назву «Озброюємо Україну». Її ініціатори мають намір зібрати 8 мільйонів злотих. Сума цілком реальна, кажуть вони, а мета благородна і вкрай необхідна – допомогти Україні та її Збройним силам зупинити російську агресію, зупинити Путіна, який не зупиниться на Україні, а піде далі. Про свої апетити кремлівська влада час від часу заявляє через власних політиків чи підконтрольних сепаратистів.

До акції озброюємо Україну приєдналися також відомі поляки, зокрема, генерал Роман Полько, який вважає, що Росію нарешті треба визнати країною-спонсором тероризму, а захід нарешті має прокинутися і справді потужно допомагати Україні, а не вести підкилимні ігри з кремлівськими злочинцями.

«Звісно, громадянська ініціатива «Озброюємо Україну» не озброїть всім необхідним українську армію, аби вести бойові дії, але вона є сигналом для тих всіх голосів у Європі, які говорять, що Україна не виграє цієї війни, що конфлікт треба заморозити, що наразі треба створити якнайкращі умови для переговорів. Я категорично проти такої позиції. Європа, Західний світ має потенціал, який мав би зараз плинути до України такою широкою потужною рікою. Бо українські воїни і суспільство показали неймовірний героїзм, самовідданість, волю до боротьби, і має право, а передовсім обов’язок відвоювати свої землі. А тому Захід також має обов’язок підтримувати Україну. Бо будь-яка форма блокування цього, як це роблять окремі країни, або навіть розмови про те, щоб заморозити конфлікт, погодитися на мир призведуть лише до ескалації. Бо після 2014 року прийшов 22 рік, і якщо зараз дозволимо Росії відрізати ще один шматок України, то за кілька років буде новий напад, і врешті війна прийде у західний світ.

Боюся, що дехто – навіть якщо про це говорить, можливо, навіть підтримують Україну, але все ще цього не розуміють. Тому якраз і потрібні громадські ініціативи – як то збірка на Байрактар, чи на рятувальний гелікоптер для евакуації українських героїв з поля бою, аби нагадати тим, хто керує західними суспільствами, що це на них лежить відповідальність за те, аби допомагати Україні, і що вони не мають права робити це із запізненням, блокувати, а мають прислухатися до думки своїх громадян».

Ви кажете, не розуміють. Як на мене, вони все розуміють, але з певних причин, про які ми не знаємо, але можемо здогадуватися, не роблять цього. Комусь треба газу, комусь нафти, комусь ще якийсь привабливий бізнес...

«Ми або є демократичним світом, який визнає певні цінності, або по суті з терористами розмовляємо, ведемо переговори, поплескуємо їх по спині і робимо спільний бізнес. Дуже наївно вірити в те, що той, хто обдурив нас багато разів, дотримуватиметься наступних порозумінь. Я цього не можу зрозуміти. Адже зламано Будапештські домовленості, Росія неодноразово показувала, як вона глибоко зневажає всі домовленості із західним світом, які вона підписувала, то єдине, чим пояснюється таке шукання миру за будь-яку ціну, - це тільки якість приватні домовленості: корупція, можливо, чи діяльність таких «корисних ідіотів», а, може й не ідіотів, а людей, які дбають про власні інтереси більше, ніж про все, що діється навколо – у стилі канцлера Шредера чи навіть прем’єра Орбана, який вдає, що не розуміє, що Путін робить в Україні сьогодні. Це жахливо – у 21 столітті ми бачимо дикість, варварство, гвалтівників, людей, які викрадають, чинять злочини. Ми маємо терористичну країну, а з іншого боку вдаємо, що з ними можна вести переговори».

Власне, про терористичну країну. Після того, як росіяни убили українських військовополонених з полку Азов у Оленівці у концтаборі на окупованому Донбасі, українська влада і дехто зі світових лідерів знову наголосили на необхідності визнати Росію країною спонсором тероризму. Що може дати таке визнання? Зупинить війну? Знищить Росію?

«За цим визнанням йдуть конкретні наслідки. Я думаю, що нарешті ООН мала б це зробити. Чим більше країн приймуть такі рішення, тим краще. Це очевидно. Важко вдавати, що нічого не відбувається. Тоді, гадаю, неможливими будуть будь-які розмови з керівництвом такої країни-терориста. Коротше кажучи, світ врешті мусить подивитися на реальність таку, якою вона є. А вона така, що з чинною кремлівською владою неможливо ні про що домовитися. І не можна йти на жодні поступки з нею, бо вона живиться страхом, живиться поступками, і тоді та почвара, цей орк, розростається. Ми були свідками того, як канцлер Шольц, президент Макрон безперервно видзвонюють до Путіна, президент Ердоган поплескує його по спині і мило з ним розмовляє, це неприпустимо, це жахливо. Уже в лютому я сподівався, що після того злочинного нападу ніхто нормальний, хто себе поважає, не розмовлятиме з тим злочинцем. Однак, на жаль.. Тому такі резолюції є вкрай необхідними, аби ті керівники, яких тягне ще робити якісь справи з Путіним, усвідомили, що вони, по суті, зраджують вільний світ».

Але тут не йдеться, вочевидь, лише про Путіна і про кремлівську владу. Впродовж усієї своєї історії Росія показувала, що вона є такою, як вона є. Окупантом, злочинцем – чи та царська імперія, чи імперія совєцька, чи тепер ця путінська. І власне, суспільство російське продукує цю владу. І підтримує її.

«Російське суспільство прагне того відчуття могутності, безпеки, влади, бо це їм дає сьогодні Путін. Бо показує – ось, дивіться, всі можновладці дзвонять до мене, радяться зі мною. І ми можемо робити, що хочемо - подивіться, як вони бояться нашої ядерної кнопки, чи непереможної армії, яка під Києвом дістала доброї прочуханки, м’яко кажучи. Тобто, Путін збудував у тому суспільстві щось таке, як відчуття сили, і найефективнішим було б забрати у нього таку можливість. Якби країни заходу не піддалися, не дали себе тероризувати тією ядерною зброєю, і підтримали Україну. Але не так, як зараз, а набагато потужніше. Бо такі обмеження, коли говорять – «ну гаразд, даємо вам зброю, але не атакуйте росіян у Криму». Чому? Бо Крим є російський? Ні, він не російський. Не дамо вам далекобійної зброї, не дамо важкого озброєння – це все насправді спричинило смерть багатьох невинних цивільних людей, бо російська артилерія, ракетні установки були недосяжними для української зброї. Не кажучи вже про літаки, яких, звісно, українцям бракує. І тут захід проявив себе з ненайкращого боку. Це важко уявити, але таке враження, що чекає, аби війна закінчилася поразкою України, і буде з Росією бізнес «ес южал». До російського суспільства дійде тільки конкретна дія. Коли побачать, що захід справді солідарний, що ЄС і НАТО є монолітними, незламними, не шукають обхідних шляхів, і не вдасться їм розділити нашої солідарності, яка має нас єднати у боротьбі з тим терористом, тоді, звісно, і популярність тієї чинної кремлівської верхівки в суспільстві падатиме».

Що в цьому контексті може стати останньою краплею для заходу?

«Я вважаю, що в першу чергу власні суспільства і стовпчики соцопитувань, які західні політики найчастіше переглядають. Озброюємо Україну! Допомога Німеччини, певно б на тих шоломах і завершилася, якби не німецьке суспільство, яке чітко висловилося за підтримку Україні. Але канцлер Шольц обманює власне суспільство, кажучи, що допомагаємо, а на практиці адміністративно блокуючи будь-яку форму такої допомоги. Тому так важливою є ті акції, які ми реалізовуємо. Суспільні ініціативи «знизу», коли хтось передає злотий, 5, 10 злотих, будь-яку суму. Бо, крім матеріальної підтримки, це має також більше значення вираження суспільної волі – допомагайте Україні і не ошукуйте нас, виборців, бо не будемо за вас більше голосувати».

Розмовляв Володимир Гарматюк

Слухайте розмову у доданому звуковому файлі

Побач більше на цю тему: війна Росії в Україні підтримка