У циклі передач «Польська мова без кордонів» ми розповідаємо про джерела польської мови, молитви, діалекти, прислів’я, про багатство польської мови та значення, яке мова має для державотворення і сили народу. Cьогодні поговоримо про польську мову як складову національної ідентичності поляків. Запитаємо теж нашого гостя, як ця ідентичність віддзеркалюється в піснях, молитвах. Наш гість – доктор Яцек Ковзан з Інституту польської літератури Варшавського університету.
Польська національна ідентичність сформувалася в центрі Європи навколо культури, мови, традицій та віри. Чи саме мові в цьому процесі формування ідентичності поляків можна приписати особливу роль?
– Так, звичайно! Мені здається, що мова має фундаментальне значення у формуванні національної ідентичності. Я розглядаю ці питання ідентичності через призму літератури, яка народжувалася нашою, польською, мовою. Але, передусім, прагну звернути Вашу увагу, що польська література не народжувалася у якомусь вакуумі. На її формування мали вплив літературні явища, які відбувалися у тодішній Європі. Наприклад, коли ми говоримо про пісню «Богородиця» («Bogurodzica»), то – з одного боку – наголошуємо на тому, що це оригінальний текст, шедевр у мистецькому контексті, але – з другого боку – він помножує певні механізми, які були тоді присутні у європейській гімнографії. Адже цей гімн писався як літургійний текст, який був покликаний допомогти вірним глибше переживати літургію, але згодом пісня почала виконувати – не побоюся цього слова – державотворчу функцію. Не забуваймо легенду про «Богородицю» як «carmen patrium», пісню батьків, пісню про батьківщину, яку виконували перед важливими подіями – чи військовими, чи пов’язаними з коронацією чергових королів.
Чим вирізняються польські патріотичні та релігійні пісні? Які тематичні лінії можна в них прослідкувати?
– Від початку формування польської мови та літератури, величезний вплив на мову має релігійна ідентичність.
Тобто християнські ноти тут відчутні..
– І, звичайно, мусимо сказати, що не тільки католицькі ноти. Адже у XVI сторіччі відбувається потужний розвиток протестантських тенденцій. Я маю на увазі те, що ми називаємо в літературі реформою християнства. Колись мова йшла про реформацію, контрреформацію, а сьогодні загально ми говоримо про реформу християнства. Ці процеси вплинули хоча б на те, що біблійні книжки почали перекладати національними мовами. Кожна з конфесій – чи це католицька, протестантська, аріанська – перекладали біблійні тексти для своїх літургійних потреб. А це, у свою чергу, допомагало розвиватися національним мовам та літературам, і, як я вже зауважив, було пов’язане з релігією, християнськими конфесіями, до яких належали етнічні групи, котрі робили зусилля перекладу цих текстів.
А повертаючись до патріотичних пісень.... Які ще пісні Ви б назвали важливими для польської ідентичності, символічними в контексті державотворення?
– Гадаю, що в цьому контексті дуже важливу роль відіграла творчість Яна Кохановського, польського поета епохи Відродження. Він, йдучи слідом за своїм великим грецьким вчителем Горацієм, дуже міцно ставив акценти на участь у громадському житті, державних справах. Я маю на думці, передусім, збірку «Pieśni Jana Kochanowskiego. Księgi dwoje», яка просякнута патріотичним та громадським духом. Це пов’язане з позицією самого поета, котрий має виняткову роль – провідника, лідера, котрий показує напрямок змін, постулює ці зміни, реформи...
Хто ще з польських письменників мав важливий вплив на формування польської національної ідентичності? Можливо, Іґнаци Красіцький та його «Гімн про любов до Батьківщини» (оригінальна назва «Święta miłości kochanej ojczyzny»)?
– Цей гімн спочатку функціонує самостійно, а згодом Красіцький його вплів в одну із поем. Так, цей текст показує беззастережну та безумовну любов до батьківщини. Красіцький використовує в тексті оксюморони, коли задля любові до вітчизни праведники готові смакувати смертельну отруту («Święta miłości kochanej Ojczyzny, Czują cię tylko umysły poczciwe; Dla ciebie zjadłe smakują trucizny»). Тут у короткій текстовій формі ми маємо дуже насичене переконування, що любов до батьківщини не може мати жодних умов, а людина, яка любить свою батьківщину, готова до найбільших жертв в ім’я цієї любові. Звичайно, слід пам’ятати про історичний період, коли Красіцький написав цей вірш – тоді Польща втратила свою державність.
У цей період та контекст вписується інший гімн – «Боже, що Польщу» (Boże! Coś Polskę) авторства Алоїза Фелінського.
– «Boże! Coś Polskę» – це справді тект, який показує, що в умовах втрати державності, польський народ віддавав свою долю Господу Богу. У цьому тексті питання національної ідентичності дуже тісно пов’язане із релігійною тотожністю.
Треба ще згадати про твір Марії Конопніцької «Рота» та «Мазурек Домбровського», який створено 1926 року – він став гімном Польщі.
– Так, звичайно, текст «Мазурека Домбровського» – це флагманський приклад, який наче закриває певний етап історії польських патріотичних пісень, від згаданої на початку нашої розмови пісні «Bogurodzica» («Богородиця») – рідної пісні, carmen patrium. Вона передує Статутам Ласького з початку XVI століття (1505 року), що були своєрідним основним законом, сьогодні ми сказали б – конституційним, збіркою прав, що свідчить про важливість цих текстів. Процес формування національної ідентичності і, паралельно, розвитку літератури закриває текст, написаний в еміграції в Італії.
Національну культуру Польщі об’єднує польськість і християнство – захист віри, релігії і, часто, захист польської ідентичності. Чи, отже, молитви польською мовою також є виразом патріотичної позиції?
– Так, особливо в XIX столітті, коли Польща, внаслідок розподілу її території наприкінці XVIII століття, зникає з карти Європи, молитви польською мовою стають якоюсь мірою маніфестом, своєрідною демонстрацією польськості. Отже, навіть тексти, що постають за межами Польщі, тогочасної Речі Посполитої, яка перестала існувати через загарбників – хоча б «Пан Тадеуш» Адама Міцкєвича – вони є виразом туги за втраченою батьківщиною. Але завдяки цьому, можливо – крім, звісно, політичних, дипломатичних дій – постійне функціонування цих текстів, зокрема молитовних текстів польською мовою, мало будувати спільноту. Бо люди збиралися на богослужіння, читали молитви польською мовою і, в такому сенсі, можна сказати, підтримували протягом цих понад 120 років свою національну ідентичність і свою мову.
Якими є польські патріотичні вірші, про що в них, загально кажучи, розповідається, кому вони адресовані?
– Зазвичай, польські патріотичні пісні – я маю на увазі ті, що поставали перед поділами Польщі, у період Просвітництва, хоча б Францішека Карпінського – вони переважно дуже пов’язані з контекстом створення. Польський поет, драматург, представник сентименталізму Францішек Карпінський у «Жалях сармата над могилою останнього з династії Яґєллонів, Зиґмунта Ауґуста» («Żale Sarmaty nad grobem Zygmunta Augusta»), в тексті, сповненому трагізму, пише про славне минуле, яке, за словами поета, безповоротно втрачено. На могилі останнього з Яґєллонів він не лише складає свою лютню поета, свою непридатну шаблю, про яку він пише в цьому вірші, але й свою надію. Отже, іноді ці тексти мають глибокий драматичнй вимір. Інколи, як (згаданий) текст Красіцького про любов до батьківщини, мають позитивний вимір, що має заохочувати до збройної боротьби, іноді до того, щоб не втрачати бойового духу – мовляв, «угору серця, щоб не згасала надія, ще є шанс повернути незалежність». Ці тексти є такими різними, як історичний, політичний контекст, у яких вони поставали.
Патріотичні мотиви в пісні, молитві й поезії – колись і сьогодні. Чи в нашій сучасності ми їх розуміємо? І чи вони потрібні нинішньому суспільству? Чи слова поета про те, що пісня буде врятована, є правдивими?
– Я глибоко переконаний, що так, ця література для нас надалі є живою, ми весь час можемо з неї черпати якусь науку, якісь знання про самих себе. Ми говоримо про контекст. Сьогодні контекст змінюється, але батьківщина надалі залишається батьківщиною, надалі вимагає якоїсь самоприсвяти, активної позиції. Ми говоримо про патріотичні пісні. Сьогодні патріотизм розуміють по-різному. Але не дивлячись на те, як ми розуміємо патріотизм, на всі різниці, – ці тексти, якоюсь мірою, можуть показувати нам безумовну, іноді складну любов до нашої батьківщини. З перспективи часу вона показує, що особливо в критичні, зламні моменти, ми можемо об’єднатися і попри розходження думок, поглядів, що нас розділюють, можемо нашу Польщу, батьківщину на свій лад, однак, любити.
Передачу співфінансує Фонд «Допомога полякам на Сході» в межах опіки Сенату Республіки Польща над Полонією та поляками за кордоном.
Наталя Бень і Яна Стемпнєвич/RP