У радіожурналі «Витоки» ми продовжимо розмову про інструмент з Розточчя – сука білґорайська або коцудська. Ми вже дізналися, що це за інструмент, як на ньому грати, коли про нього згадували. Вперше Збіґнєв Бутрин запрезентував суку під час обрядового дійства «Святвечір - Wigilia», яке організував Етнографічний музей у Варшаві у 1993 році, а наступного року майстер отримав спеціальну відзнаку на Загальнопольському фестивалі капел і народних співаків у Казімєжі Дольному на Віслі. Тоді, коли Збіґнєв Бутрин почав грати на цьому інструменті мелодії, він зрозумів, що інструмент має в собі архаїчне звучання, яке раніше не зустрічалося, наче музика з давніх літ вертається до нас.
Збіґнєв Бутрин і його учні, фото: архів Школи суки біґгорайської у Янові Люблінському
З 2007 року у Янові Люблінському, де живе пан Збіґнєв, він разом із сином Кшиштофом та невісткою Мартою почали творити Школу суки білґорайської, навчаючи усіх охочих гри на цьому інструменті, а також і на інших. Через школу пройшло чимало людей. Вона є унікальним явищем для цього регіону. Там також народився фестиваль «Na rozstajnych drogach» (укр. – «На перетині доріг»), який відбувається у навколишніх селах і має на меті знайомити людей зі всієї Польщі з регіональними народними традиціями та музикантами.
То хто грає на суці? Де вже її чули у світі? Розповідає Збіґнєв Бутрин:
- Спочатку навчився грати мій син Кшиштоф, який грає ще краще, ніж я. Він більше грає. Але учнів, які вийшли з цієї школи, такої неформальної Школи суки біґгорайської у Янові Люблінському, є близько 50-ти людей. Це – діти, а також старші люди – після навчання на кількох факультетах, зовсім з різних галузей. Вони грають у різних гуртах. Наприклад, перша сука білґорайська, яка ширше пішла у світ, це був інструмент для Капели з села Варшава (пол. - Kapela ze wsi Warszawa). Їхня музикантка пані Аня брала у мене перші уроки гри. Далі вона вже вчилася у професорки Марії Помяновської, яка працює у Краківській музичній академії. І саме вона поширює суку по світі – у Африці, Азії, Китаї, Японії та у інших країнах. Вона має більші можливості. А ми більше граємо для себе і також маємо свою школу. Це – навчання грі на слух, без нот, це – безпосередня передача музики, як колись це передавали майстри-музиканти наступним покоління, так і ми цього дотримуємось. Ще таким відомим європейським і польським митцем, який грав на суці, є Кшесімір Дембський, який також брав у мене короткі уроки гри. І ще багато інших таких відомих артистів.
Учні Школи суки біґгорайської , фото: архів Школи суки біґгорайської у Янові Люблінському
Що це для вас означає – гра на цьому інструменті і також виготовлення його, і не тільки суки, а й інших інструментів?
- Я є тим, хто єднає ці покоління – син грає, зараз уже і внук почав грати, можливо, також і внучка гратиме. Я дуже хочу, аби молодь не покидала цієї традиції, аби вона цьому вчилася. Ми дотримуємося регіональної традиції звідси – від Янова Люблінького 15-20 км на північ, південь, схід і захід. Це – досить вузьке коло, ми не запозичуємо музики з інших регіонів. Граємо суто нашу етнічну музику, як ми на неї кажемо «ординацьку». Це – західне Розточчя, оскільки сам Янув Люблінський вже на краю білґорайської рівнини, яка входить до складу Сандомєрської пущі. І це західне Розточчя, його підніжжя.
А які ще мелодії були популярні на Розточчі, що гралося саме на суці?
- Окрім оберків, у нас досить типові є полька-дриґана, чи полька-кулявка, полька-пикана. Дриґана, або ще по-іншому її називають trzęsionka. Можливо, в інших регіонах вони менш відомі, але це були досить популярні танці, навіть не мелодії і не пісні. Дуже відомі також є і пісні на oczepiny (обряд знімання весільного вінка) на весіллях. Ці пісні були дуже сумні. Група співачок зустрічала весільних гостей, збиралися біля молодої і співали.
Учні та вчителі Школи суки біґгорайської , фото: архів Школи суки біґгорайської у Янові Люблінському
З чого варто почати, аби навчитися грати на цьому інструменті?
- Найкраще приїхати у це місце, де була ця музика. Це – Яновські ліси, 5 км від Янова Люблінськго. Там я маю маленький будиночок - свою майстерню. Це місцевість Шклярня. Можна доторкнутися до цього інструменту, подивитися весь процес, як він будується – від шматка дошки, як видовбується, як клеїться і кінцевий ефект, коли на суці можна зіграти. Це – найкращий ефект, аби все побачити на власні очі, щоб безпосередньо усе відчути. Також ми маємо на сторінці Szkoła suki biłgorajskiej (укр. - Школа суки білґорайської) можна також переглянути наші записи, що ми робимо і де знаходимось.
Скільки часу ви присвячуєте на творення інструменту?
- Зараз я на пенсії. Я ще маю якісь інші заняття, але стараюся щотижня працювати над інструментами. Це також залежить від настрою - як налаштована психіка, чи сприятливий день чи ні. Але приблизно один інструмент я роблю півтора місяця. Від початку і до кінцевого ефекту, налаштування інструменту і грання на ньому. Близько двох тижнів я тримаю інструмент у себе вдома і постійно його настроюю. Треба бути дуже уважним у цьому налаштуванні. Аби він вийшов на свій своєрідний «нуль».
https://www.youtube.com/watch?v=l0Ca6ALMwdQ
Чи достатньо у Польщі фестивалів, конкурсів, місць, де можна показувати цю культуру, цей інструмент?
- Був такий час під кінець 70-х років, у 80-х, коли не було цих традиції, вони зникали, не було забав. Колись були клуби рільника, молодіжні клуби у селах, Кола сільських господинь і зараз це життя відновлюється. Люди, особливо з великих міст, шукають цього коріння. І так це відбувається. Створюються фолькові гурти, у яких та давня музика може трошки по-іншому звучить, є також і електроніка. Але це добре, що кожен шукає того свого стержня, коріння. І, як ми зустрічаємось десь, люди з різних кінців Польщі, ми бачимо різні зміни – етнічні, музичні, танцювальні. Це – обмін. Наприклад, кашуби приїдуть у Сілезію, чи навпаки, чи Мазовше поїде кудись. Це справді рухається у доброму напрямку.
У матеріалі прозвучала музика у виконанні Збіґнєва Бутрина, Яніни Хмєль, Марти Ґрабан-Бутрин і Кшиштофа Бутрина, а також гурту Капела Борного з Підзамча
Запрошуємо послухати передачу у доданому звуковому файлі
Мар’яна Кріль