У черговому радіожурналі «Витоки» до вашої уваги розповідь про проект «Традиційна музика на зв’язку» (пол. – Muzyka tradycyjna na łączach) – серію розмов та подкастів про елементи польської традиційної музики, дослідження польських етномузикологів, про фолькове середовище. Про проект розповідають його ініціаторки і координатори, дослідниці, співачки Юліта Харитонюк і Катажина Росік.
Катажина Росік: Винятково, цього року ми мали дві цілі. Звісно, однією метою є поширення традиційної музики у тій формі, за якою ми мали нагоду спостерігати у селах. Це – передусім. Натомість, цього року ситуація, що пов’язана з пандемією, спричинилася до того, що для нас було дуже важливим почути себе, коли не можна зустрітися особисто, коли не можна їздити до наших музичних вчителів, до наших співаків, музикантів, танцюристів у селах, а також оповідачів та майстрів інструментів. Це було очевидно, що так просто ми не можемо до них поїхати. Але для двох сторін було б добре, аби була якась платформа, де ми взаємно можемо почути один одного – і вчителі, і учні, і взагалі поціновувачі традиційної музики.
Фото із польових досліджень Юліти Харитонюк на Підляшші, фото: з особистого архіву дослідниць
А які питання, проблеми для вас були важливі, аби з’явилися у цьому матеріалі?
Юліта Харитонюк: Коли щойно Кася говорила, то мені згадалося, що з тими подкастами, які ми створили і які можна буде у будь-який момент послухати, є так, як з аудіобуками. Хтось не любить читати статей чи книжок, або ж не має на це часу, або не може зосередитись. А ці подкасти будуть такими короткими аудіокнигами, які можна буде слухати десь у машині чи в навушниках, бігаючи і гуляючи, чи десь мандруючи. Так, як сказала Кася, це – специфічний час і рік, коли ми не зустрічаємось із нашими вчителями так часто, як би ми цього хотіли. Або ж взагалі не зустрічаємось, бачимо їх рідко. Тому ці подкасти часто створювались на базі наших і наших знайомих архівних записів, тобто це записи, що було створено кілька місяців чи років тому. Думаю, що це буде цікаво для слухачів, аби дізнатися про те, як колись відбувалися весілля, або ж як навчитися танцювати, аби це було у стилі, які дитячі ігри ще присутні на різних заняттях. У нас там є справді дуже різноманітні теми. Також у нас є кілька подкастів на тему регіонів, у яких йдеться, наприклад, про меншини, про конкретних музикантів, або це розмови із конкретними вчителями. Тому це досить широка тематика, але все зосереджено навколо традиційної музики з Польщі.
А кого ви запросили до цих розмов – тих, які ведуться наживо в мережі і тих, що будуть доступні у формі подкастів?
Катажина Росік: До розмов ми запросили осіб, які вже досить довго займаються традиційною музикою. На першій зустрічі онлайн були музиканти Мацєй Філіпчук і Марцін Лоренц – скрипалі і учні сільських музикантів. І це у контакті з видатними сільськими скрипалями вони пізнавали як майстерність гри на інструментах, так і звичаї, пов’язані із тією музикою. А друга зустріч – це розмова Малґожати Бєньковської і Яґни Кніттель. Для нас – це дуже важлива зустріч. Адже Малґожата Бєньковська разом зі своїм чоловіком протягом багатьох років збирали аудіовізуальні матеріали Радомщини. Але дуже рідко можна почути Малґожату, як вона розповідає про цей час, про 80-ті роки, які нас дуже цікавлять, як вони збирали ті матеріали. І теж важливим є її місце як жінки під час цих записів. Вона мала дещо інше завдання під час таких зустрічей. Цю розмову ми назвали «Кухня польових досліджень». І справді, Малґося часто розповідала, що вона проводила час із дружинами тих видатних музикантів. І це також та перспектива, яку ми б охоче пізнали: той світ – музичний світ, але також і звичаї. Цю зустріч веде Яґна Кніттель, яка багато років також займається традиційною музикою, але її територією є Полісся. Вона там також записує співачок. Мені дуже цікавий їхній обмін досвідом і думками. Наскільки цей досвід подібний у селі, пов’язаний із зустрічами у селах – польських та українських чи білоруських. Остання зустріч, що відбудеться 27 жовтня, це буде зустріч Касі Анджейовської і Йоанни Стрельнік. На цій зустрічі наші гості більше говоритимуть про музичні питання. Головною темою цієї зустрічі буде ритм.
Фото із польових досліджень Юліти Харитонюк на Підляшші, фото: з особистого архіву дослідниць
А чому для вас цей рух навколо традиційної культури, традиційної музики є настільки важливий? Взагалі, як ви цим зацікавилися, як це підтримуєте? Якими є ваші джерела інформації?
Юліта Харитонюк: Я виросла в селі. Багато часу я провела зі своїми дідусем і бабусею. Навіть кілька років я з ними жила. У селі я проводила усі свої канікули, вихідні. І лише згодом я зрозуміла, що це саме звідти у мене взялось захоплення локальністю. Адже коли я почала цікавитись співом, і може тоді це ще не була традиційна музика, а радше фолькова, то це не були гурти з мого регіону, а, наприклад, з України чи десь з інших регіонів з Польщі. Згодом я цікавилася місцевими колективами. Наприклад, «Черемшина» з Підляшшя, де я довго співала. А згодом я почала відкривати свою територію з музичної точки зору, тобто Підляшшя – села навколо місцевості, де живуть мої дідусь і бабуся. Я постійно туди їжджу, товаришую зі співачками. Ці співачки також будуть у тих подкастах. Йтиметься також і про них, вони там також розповідатимуть. Також я їжджу на Полісся разом з Яґною Кніттель та подругами з гурту «З лісу». Тому мене найбільше тягне саме на схід, багатоголосся, східна традиція. Але я також дуже люблю Люблінщину та інші регіони Польщі, де мені доводиться бувати. Спів є головною активністю, якою я займаюся.
Фото із польових досліджень Катажини Росік та Юліти Харитонюк, фото: Дорота Мужиновська
Катажина Росік: А я музично виховувалась на Радомщині, однак я – з міста. Що цікаво, то це те, що все більше традиційної музики і в селах, і в містах можна почути саме в такому давньому звучанні. Але я би хотіла ще щось додати. Недавно я разом з подругами співала на одному весіллі. Це не було перше весілля, де ми співали і грали із подругами з нашої капели. І теж не вперше нам після весілля дякували і робили компліменти. Але, мені здається, що ці компліменти були скеровані взагалі не нам. Думаю, що цей традиційний репертуар навколо весіль, навколо дитячих забав, танців різного роду співи, які нагадують батли американських реперів, що це створила традиційна культура, вона існувала сотні років, вона була дієва. Тому, мені здається, що коли ми співаємо на весіллі такий традиційний репертуар, ці пісні, то вони створюють атмосферу, що цей день справді належним чином відбувся, що молода пара супроводжувалася через важливі етапи, що у відповідних моментах було сказано важливі слова, заспівано важливі пісні, був також танець і час на веселощі. І це весілля таке наповнене. Мені здається, що те, що традиційна музика є також привабливою і цікавою для осіб з міста тому, що у ній є характер участі, що пісні, що співаються, то співаються з якоюсь конкретною метою і скеровані до конкретних людей, танець – для того, аби не лише виконати різні фізичні рухи, а для того, аби зустрітися з людьми не лише за допомогою розмови, а біля спільної ситуації, чогось невербального. І саме це традиційна музика мала і має. І мені здається, що нам зараз дуже цього бракує.
Більше інформації про подкасти про традиційну музику у рамках проекту «Традиційна музика на зв’язку» ви можете дізнатися на сторінках:
https://bit.ly/2HrZNFN
https://bit.ly/2TnQHfz
Також подкасти можна слухати на таких платформах:
– Spotify – http://bit.ly/spotify-muzykatradycyjnapl
– iTunes – https://apple.co/3j6YEQD
– Google Play – http://bit.ly/podcastsgoogle-muzykatradycyjnapl
– Deezer – http://bit.ly/deezer-muzykatradycyjnapl
– Podigee – https://muzykatradycyjna.podigee.io/
– незабаром також і на YouTube
Запрошуємо послухати передачу у доданому звуковому файлі
Мар’яна Кріль