У Любліні помер професор Єжи Бартмінський - видатний польський мовознавець, етнолінгвіст, фольклорист, славіст, автор надзвичайно важливих для етнолінгвістики публікацій, засновник Люблінської етнолінгвістичної школи. Професор виховав декілька поколінь полоністів, був великим авторитетом не лише для середовища польських науковців, а й далеко за межами Польщі. Як пишуть етнолінгвісти у ці дні, «відійшов спільний батько етнолінгвістів усього світу». Сьогодні у радіожурналі "Витоки" його згадують українські та білоруські науковці, для яких він також був великим авторитетом і добрим другом.
Навчаючись в аспірантурі Інституту культурознавства Університету Марії Кюрі-Склодовської з 2010 року, з перших семінарів на Кафедрі польської культури, я відразу дізналася про середовище професора Єжи Бартмінського. Згодом я бачила і слухала його на конференціях, презентаціях, вдалося також потрапити на його відкриті лекції, а згодом і особисто спілкуватися, наприклад, під час концертів української народної музики. Професор в найширшому розумінні був цікавий світу і людей, що підкреслює багато осіб, які з ним працювали, знали його, товаришували з ним.
Професор Єжи Бартмінський, будучи проректором Університету Марії Кюрі-Склодовської, на початку 90-х років створив два нові напрямки – українську та білоруську філології. Також він був причетний до створення української філології у Люблінському католицькому університеті Івана Павла ІІ. Впродовж всього свого професійного і наукового життя тісно співпрацював із науковими мовознавчими осередками України. Серед його аспірантів також були українці, що навчалися в рамках Європейського колегіуму польських і українських університетів у Любліні.
Я записала спогади про видатного етнолінгвіста з українськими та білоруськими науковцями, які з ним співпрацювали і вчилися від нього.
Розповідає україністка, доктор Наталія Костяк, яка захистила дисертацію на тему лемківської літератури у Любліні. А рецензентом її роботи був саме професор Єжи Бартмінський.
«З професором Бартмінським я спочатку познайомилася через його праці, статті, на які я натрапила, коли добирала матеріали до своєї дисертації. Спочатку були тексти, і мені дуже сподобалася його логіка і його підхід до аналізу текстів фольклору. Я почала обирати для себе якісь цікаві речі. Але ми були на двох різних факультетах: я – на славістиці, пан професор – на полоністиці. Потрібен був певний ланцюжок подій для того, щоб врешті я отримала запрошення на його семінар. Там я дійсно мала змогу побачити і відчути, потримати в руках увесь той „варштат”, як це все відбувається. Для мене це було свято науки».
За словами Наталії Костяк, професор Бартмінський дуже підтримував молодих аспірантів, які ще не завжди розуміли що, де і як шукати. «У цьому плані він був унікальний. Також він був візіонером, мислив дуже масштабно. Навіть, будучи полоністом, він мислив ширше, на інші європейські країни. Він здобував контакти, також він мав досвід викладання в Німеччині. На конференції він запрошував славістів з різних країн».
Спогадами про професора Єжи Бартмінського поділився також мовознавець, етнолінгвіст, професор Олексій Юдін з Гентського університету у Бельгії. За читанням праць проф. Бартмінського, пан Олексій свого часу вчив польську мову, а згодом почав співпрацювати і товаришувати з паном професором.
«Бартмінський насправді був для мене, як науковий батько. Мені навіть важко щось сказати про нього. Я відчуваю, що справді ніби втратив батька зараз. З його роботами вперше я зіткнувся понад 30 років тому, коли був аспірантом в Одеському університеті. Я займався слов’янською етнолінгвістикою, а у цієї науки тоді, як і зараз, були два великі центри, де велися дослідження, виходило багато публікацій. Один з них був у Любліні. І його очолював професор Бартмінський, який був засновником цієї Школи етнолінгвістики. Я навчався польської мови за його статтями та книгами, читав журнал за його редакцією. Десь у 1995 році я почав з ним листуватися і він запросив мене на місячне стажування до Любліна і це був початок такої великої історії. З того часу я став регулярно приїжджати до Університету Марії Кюрі-Склодовської, намагався з Бартмінським бачитися хоча би один-два рази на рік, я подружився з його співробітниками… Він став для мене справді вчителем в науці та другом у житті. Це був полоніст зі світовим ім’ям, один із найважливіших сучасних фахівців у галузі етнолінгвістики, фольклору, діалектології, семантики, стилістики, лінгводидактики…».
Єжи Бартмінський був добре відомий і білоруським науковцям, яких запрошував на конференції, стажування. До Білорусі він також із своєю командою етнолінгвістів їздив у фольклорні експедиції. І добре знав польсько-білорусько-українське пограниччя. Розповідає професорка Інна Швед з Брестського університету:
«На фото, які я днями знайшла, він відкритий, гарний, з дуже натхненним обличчям. Найрозумніша Людина з великої літери. Ми з ним зустрічалися на наукових форумах у Польщі, Росії, Сербії і, звісно, у Білорусі, до речі, культуру якої професор добре знав і любив. Близько 20 років тому професор Єжи Бартмінський разом з дружиною Станіславою Нєбжеґовською запросили мене у Люблін на стажування. Тоді мені вони відкрили дорогу у світ польської і європейської науки… Вони щиро поділилися зі мною своїми напрацюваннями і навіть подарували польсько-російський словник».
Велика людина з неймовірно добрим серцем, відкритістю, щирістю, надзвичайно інтелігентна, уважна до кожного, хто був поруч…
Як вже було сказано, Єжи Бартмінський часто співав, він любив народну музику, пісні, особливо архаїчні давні колядки. Його близькі колеги, друзі також розповідали, що він неодноразово під час фольклорних експедицій співав разом з інформаторами.
У пам’ять про професора Єжи Бартмінського ми також послухаємо його спів. Це буде запис колядки «На зеленій лучці» з місцевості Кругель Малий під Перемшлем, яку йому передала його прабабуся Анна Вуйціцка, народжена у 1860 році. Запис, де співає професор Єжи Бартмінський, було зроблено у 1999 році.
Світла і вічна пам’ять прекрасній, добрій людині – професору Єжи Бартмінському… Дякуємо за дар життя. Це було велике щастя вас знати, пане Професоре…
Запрошуємо послухати передачу у доданому звуковому файлі
Мар’яна Кріль