Посол Польщі в Україні Бартош Ціхоцький заявив, що наступ українців був блискавичним. За його словами, темпи українського просування свідчать про те, що вони дійсно вражаючі з погляду визволення територій.
В етері Третього каналу Польського радіо Ціхоцький підкреслив, що наразі росіяни відповіли на це не військово, а політично — провівши псевдореферендуми:
«Українці дуже швидко просуваються уперед. Росіяни все ж передусім відводять свої сили. Іноді організовано, а іноді — ні, проте ця жива сила не знищується, і це може мати наслідки у якійсь наступній фазі подій цього конфлікту».
Також посол Польщі в Україні Бартош Ціхоцький заявив, що застосування ядерної зброї не відповідає інтересам жодної з ядерних держав. Дипломат назвав погрози з боку Росії «найчорнішим сценарієм», який є малоймовірним.
Ціхоцький також висловив сподівання, що режим у Кремлі насправді не зацікавлений у ядерному інциденті:
«Вважаймо, що навіть владімір путін розуміє, що такий сценарій буде для нього катастрофою. Сьогодні, на відміну від часів карибської кризи, не дві, а десять держав мають ядерну зброю, і такий прецедент може мати жахливі наслідки. Ніхто, ані США, ані НАТО, я впевнений теж, що ані Китай не зацікавлені у такому прецеденті».
Водночас Ціхоцький зазначив, що «військово це нічого не змінить». «Українці не кинуть зброю, не здадуться, навіть за такого трагічного розвитку, вони продовжуватимуть боротьбу», — наголосив посол Польщі в Україні.
Генерал дивізії Війська Польського, екскомандувач польських сил спеціального призначення GROM Роман Полько в ефірі Польського радіо 24 прокоментував можливість використання Росією ядерної зброї у війні в Україні:
«Ситуація із так званими референдумами показує рівень абсурду та брехні, якими користується путін. Путін визнав ці терени російськими, ось тільки він сам ще не знає, які це території, оскільки кордони цих теренів не були визначені. А ядерний шантаж не є чимось новим. Дуже тішить позиція Заходу, який сприйняв це спокійно, а НАТО готує вже конкретну відповідь на такі або інші чорні сценарії, якби вони мали відбутися. Натомість дивлячись реально, зі здоровим глуздом, путіну жодним чином не вигідно використовувати ядерну зброю. Не тільки політично, а й військово він нічого таким шляхом не досягне на полі бою. (Карл фон) Клаузевіц говорив, що для того, щоб виграти війну, необхідно завоювати місцевість, перемогти сили противника і зламати волю до боротьби. Застосування ядерної зброї полягає не в захопленні території, а в знищенні окремих територій, ворог не буде переможений, позаяк українські сили розкидані, і такий ядерний удар напевно вб’є цивільне населення, але так він напевно набуде ворогів серед держав, які сьогодні нейтральні або навіть частково симпатизують путіну. Бойовий дух і воля до боротьби в українців занадто сильні і були би ще більшими, а вже не тільки українців, але й щонайменше альянсу НАТО, щоб покінчити із путіним, якби він переступив цей бар'єр, який насправді є цивілізаційним бар’єром. Розв'язування ядерної війни є насправді претекстом до знищення світу».
Говорячи про незламний українських дух і волю боротьби українців, неможливо не згадати, про «бойових дух» рашистів, який щораз менший і здається, що ось-ось лусне остаточно. Представники української розвідки інформують, що з боку російських окупантів дедалі частіше надходять запитання на тему того, як здатися у полон до ЗСУ. Генерал Роман Полько пояснює причини абсолютних провалів рашистських окупантів:
«Величезний хаос, у якому в’язне ця так звана непереможна друга армія світу, відсутність єдиної системи командування і те, що путін нав’язує російським генералам своє прийняття бажаного за дійсне, - це ключовий чинник, чому ця армія здійснює рухи, що не мають нічого спільного із будь-яким оперативним мистецтвом, а російським добровольцям не хочеться служити у такій армії, навіть у власних кросівках, адже виявляється, що бракує таких звичайних речей, як індивідуальне оснащення. Однак я побоююся, що правда про те, що це агресивна війна і що ґвалтування, вбивства та воєнні злочини — це не те, що личить цивілізованим держав у ХХІ столітті, ще не дійшли до російського суспільства. Але це вже починає їх боліти. І у зв’язку з цим настрої там вже не такі запальні, як на початку цієї війни. […] А завдяки героїзму українців сьогодні немає тут російської загрози. Українці дали нам, гадаю, приблизно 10 років спокою, перепочинку».
Генерал Роман Полько звернув увагу, що українські війська ефективно своїми наступальними діями на невеликих місцевостях за дуже короткий період часу повертають території, на захоплення яких росіянам доводилося витрачати тижні і навіть місяці:
«Спочатку це були одиничні наступальні прориви. Якщо звернутися до класичної абетки військового мистецтва, то можна сказати, що це ще невеликий стратегічний контрнаступ, що це ще поки не оборонна чи наступальна операція, що має на меті витіснити росіян. Але думаю, що це не конче така має бути. Це просування уперед, збереження імпульсу, утримання цієї тенденції є насправді аж дивовижним, адже ці дії відбуваються не тільки в районі Донецька, Луганська, але теж на півдні. Маю надію, що вони підвищать бойових дух самих українських солдатів, а також схилить Захід до набагато більшої логістичної підтримки, аби цей наступ ефективно дозволив хоча б до весни або на весну наступного року цілковито вигнати росіян із окупованих територій».
Генерал Роман Полько також прокоментував роль Білорусі у війні Росії проти України. Як нагадав він, щонайменше Лукашенка надав територію своєї країни і підтримку Росії в нападі та вторгненні в Україну:
«Лукашенка вчинив велику кривду власному народу, віддав свій народ, свою батьківщину без боротьби під володарювання путіна. Лукашенка є васалом путіна. Але він робить все так, аби самому бути у цьому всьому у безпеці. Він не хоче заходити надто далеко, адже дуже добре знає, що якщо відправив би своїх солдатів на фронт, то отримав би бунт у самій Білорусі, оскільки здебільшого білоруське суспільство не схвалює цієї війни. Не схвалює теж вибір Лукашенки президентом. Цього він боїться. Тому він водночас намагається реалізовувати команди Кремля, які отримує, а з іншого боку, намагається у свій спосіб уникнути реалізації цих команд таким чином, аби самому не наражатися. Це, звісно, дуже жалюгідна постать, креатура, яка, коли піде з білоруської політики, то, маймо надію, відкриє поле для якогось справжнього лідера, який поведе Білорусь до вільного світу. […] Але Лукашенка теж не дурний, він дуже добре розуміє, що цілковите підпорядкування командам і рішення путіна означатиме, своєю чергою, вже його смерть. Він буде боротися до кінця, але не за Білорусь, а за виживання. Лукашенка досконало знає, що 100-відсоткове підкорення путінові означатиме, що він сам себе прирече, властиво, на смерть. Мобілізацію у Білорусі або її відкрите приєднання до вторгнення в Україну він скоріше вже не переживе».
Ситуацію на фронті в Україні в етері Польського радіо 24 прокоментував також експерт із міжнародних питань, професор Пьотр Ґрохмальський із Академії воєнного мистецтва у Варшаві. Ядерні погрози путіна він вважає істерією та наслідком катастрофи для Кремля:
«Ефект просування української військової машини на півночі та перелом на другому відрізку фронту, в Херсонській області, російської лінії оборони, яка була побудована ще до початку українського удару, показує, що ситуація путіна — це ситуація деградованої армії, недобитків найкращих російських з’єднань. Під Лиманом було розбите з’єднання, яке вважали одним із найкращих, що входило до складу 20-ї армії. Фактично знищена 1-а гвардійська танкова армія, а під Херсоном нині отримує прочуханки і деградує також з’єднання 76-ї гвардійської десантно-штурмової дивізії. Росіяни завжди говорили, що мають найкращі десантно-штурмові дивізії, а нині ми бачимо, як гамселять цю найстарішу і, за словами росіян одну з найкращих, 76-ірку. Ми маємо справу у конвенціональному вимірі з тотальним розгромом найкращих підрозділів професійної армії, яку путін залучив до боротьби. Найкращі з’єднання зазнали поразки. Та підтримка, що була перекинута на херсонську лінію, є солдатами дуже малої бойової цінності. Сам спосіб, у який вони вступають у бій, викликає більше плутанини, ніж користі. У Росії розгорілася дискусія про брехню, пов’язана з мобілізацією путіна (...), маємо постійні кадрові перестановки у вищому командуванні на фронті і ляпас самому путіну — втрату впливу Росії в Середній Азії, тепер він мусить відводити свої підрозділи з Узбекистану, Кавказу, Сирії. Росія згортається. Натомість можливе застосування ядерної зброї матиме значні наслідки — з погляду ситуації в Росії — це буде самозгубний крок, тобто повна ізоляція цієї країни і величезна відповідальність за такі дії».
Водночас колишній командувач польськими сухопутними військами генерал броні Вальдемар Скшипчак сказав, що «якщо українці зосередяться на якомусь напрямку, то це буде напрямок Лиман-Сєвєродонецьк». Він вважає, що це пов’язано з тим, що українські захисники хочуть глибоко зайти в Луганську область і просуватися у бік Луганська, аби, на думку польського військового, довести фейковість усіх тих псевдореферендумів путіна і його заяв про приєднання цієї тимчасово окупованої рашистами території до Російської Федерації.
На думку генерала Вальдемара Скшипчака, українці «ще не завдали вирішального удару, який зламав би російську оборону в напрямку Запоріжжя, Бердянська чи Мелітополя».
«Таким чином вони переріжуть сухопутний коридор, який з’єднує Росію з Кримом, і, на мій погляд, це повністю занурить російську армію у туман поразки, яка вже не оговтається від цих ударів», — сказав Скшипчак.
Генерал зазначив, що за умови подальшої підтримки західних країн та їхньої політичної діяльності росіянам доведеться залишити територію України, «оскільки вони не зможуть продовжувати тягнути цю війну». Крім того, як додав він, українська армія завдяки легким військам здатна вести бойові дії і взимку.
PR24/Тарас Андрухович