Artemis II: крок до повернення людини на Місяць
Artemis II стала першим за понад пів століття пілотованим польотом навколо Місяця після завершення програми Apollo. Для NASA ця місія є ключовим етапом підготовки до повернення людини на поверхню супутника Землі та майбутніх експедицій на Марс.
Як зазначає керівник лабораторії EC1 у Лодзі доктор Томаш Банись, попри історичне значення місії, суспільний інтерес до неї спочатку був нижчим, ніж очікувалося.
Перший суттєвий сплеск уваги відбувся лише після успішного старту та початку польоту екіпажу до Місяця. Другий — під час завершення місії. Між цими подіями NASA, ймовірно, розраховувала на значно більшу зацікавленість громадськості.
У Польщі додатковим фактором стала нещодавня місія Славоша Узнанського. Політ польського астронавта викликав більше емоцій у суспільстві, ніж місія американського космічного агентства, навіть попри її історичний характер.
Водночас справжній інтерес до місячної програми, на думку експерта, виникне під час майбутньої висадки людини на Місяць.
«Пілотована висадка на Місяць — це подія, яку дивитиметься пів світу. Це буде зовсім інший рівень уваги», — переконаний Томаш Банись.
Чому Марс поки залишається недосяжним
Попри амбітні заяви про майбутню колонізацію Марса, сучасні технології ще не дозволяють безпечно реалізувати такі польоти.
За словами науковця, навіть якщо забезпечити астронавтів багатошаровим захистом від радіації, спеціальними матеріалами та інтенсивними тренуваннями, людський організм усе одно зазнає серйозних змін під час тривалого перебування в космосі.
Частина цих змін є зворотною, однак деякі залишаються на все життя. Саме тому багато астронавтів після завершення кар'єри стикаються з різними проблемами зі здоров'ям.
Невагомість, космічна радіація, ізоляція та віддаленість від Землі негативно впливають практично на всі системи організму.
Саме тому програма Artemis розглядається не лише як повернення на Місяць, а й як полігон для перевірки технологій, які одного дня можуть зробити можливими польоти до Марса.
Поки що, наголошує Томаш Банись, масова колонізація космосу залишається радше сюжетом наукової фантастики, ніж реалістичним сценарієм найближчих років або навіть десятиліть.
PROBA-3: штучне затемнення Сонця для науки
Якщо Artemis II дивиться в бік Місяця, то місія PROBA-3 Європейського космічного агентства спрямована на Сонце.
У цьому проєкті два супутники працюють як єдина система. Один із них затуляє диск Сонця, створюючи штучне сонячне затемнення, тоді як другий спостерігає за сонячною короною.
Саме завдяки такій технології вчені отримали можливість досліджувати процеси, які раніше було надзвичайно складно спостерігати.
За словами доктора Марека Стенсліцького з лабораторії фізики Сонця Центру космічних досліджень Польської академії наук, найбільшим ризиком місії був початковий етап, коли необхідно було забезпечити надзвичайно точний формаційний політ двох космічних апаратів.
Будь-яке відхилення могло погіршити якість отримуваних даних. Однак усі системи спрацювали успішно, і сьогодні PROBA-3 працює як повноцінна наукова лабораторія на орбіті.
Щоправда, не обійшлося без труднощів. У лютому один із апаратів несподівано розвернувся від Сонця. Через це сонячні батареї перестали виробляти достатньо енергії, а бортовий комп'ютер залишався вимкненим понад місяць. Після відновлення правильної орієнтації роботу місії вдалося повністю відновити.
Космічна погода і її вплив на Землю
Головне завдання PROBA-3 полягає у вивченні космічної погоди.
Науковці досліджують, як у сонячній короні прискорюється сонячний вітер та як корональні викиди маси поширюються в міжпланетному просторі.
Наслідки цих процесів безпосередньо відчуваються на Землі.
Коли заряджена плазма від Сонця досягає нашої планети, вона взаємодіє з магнітним полем Землі, викликаючи його коливання. У результаті в довгих лініях електропередач та трубопроводах можуть виникати індуковані електричні струми.
Ще кілька десятиліть тому сильні геомагнітні бурі могли спричиняти масштабні перебої з електропостачанням.
Сьогодні людство набагато краще відстежує активність Сонця, тому здатне завчасно реагувати на більшість подібних явищ.
Однак космічна погода впливає не лише на енергетичну інфраструктуру.
Потоки високоенергетичних частинок можуть спричиняти розширення верхніх шарів атмосфери. Через це супутники на низьких орбітах починають втрачати висоту.
Саме така ситуація сталася кілька років тому з групою супутників Starlink, коли через несподіване розширення атмосфери було втрачено близько тридцяти апаратів.
Крім того, високоенергетичні частинки можуть пошкоджувати електроніку супутників та інших космічних систем.
Місія може тривати довше, ніж планувалося
Формально місія PROBA-3 має завершитися в середині наступного року. Початкові розрахунки передбачали, що запасів палива для підтримки формаційного польоту вистачить приблизно на два роки.
Однак реальна витрата виявилася значно нижчою за прогнозовану.
Завдяки цьому місія може бути продовжена ще приблизно на півтора року та працювати загалом близько двох із половиною років.
Перші результати вже з'являються. Кілька наукових статей опубліковано, ще кілька перебувають на стадії публікації. Усі вони допомагають краще зрозуміти механізми прискорення сонячного вітру та процеси, що формують космічну погоду.
І поки Artemis II готує людство до повернення на Місяць, PROBA-3 допомагає краще зрозуміти наше найближче космічне оточення. Разом ці дві місії показують, що майбутнє космонавтики формується не лише гучними польотами астронавтів, а й кропіткою науковою роботою, результати якої впливають на життя людей уже сьогодні.
М.Т. / PR1