Українська Служба

Ярина Цимбал: Любити місто, любити «Місто»

15.04.2024 15:00
«Написав "Місто", бо люблю місто і не мислю поза ним ні себе, ні своєї роботи», — пояснював український письменник Валер'ян Підмогильний (1901—1937), майстер урбаністичної та психологічної прози. Його культове «Місто» з'явилося друком у 1928 році, викликаючи бурхливу реакцію тогочасної української критики. Роман Підмогильного й нині викликає чималий інтерес та емоції серед читачів. На передодні польської прем'єри «Міста» про феномен цього твору та «непоборну силу» його автора розповідає Ярина Цимбал — літературознавиця, дослідниця життя і доробку Валер'яна Підмогильного та інших майстрів української літератури 20—30 років XX століття, редакторка серії «Vivat Класика».
Аудіо
  • Ярина Цимбал: Любити місто, любити «Місто»
Ярина ЦимбалФото: Настя Телікова (з дозволу авторки)

Пані Ярино, ви ж любите місто, правильно?

— Так, я люблю місто. В усіх сенсах цього слова. І місто Підмогильного, і місто взагалі. Я людина, яка мріяла жити на асфальті (сміх).

А чи любив місто Валер'ян Підмогильний?

— Безперечно. Не можна сказати, що він виростав у селі, бо нині село, в якому він народився, давно вже в межах міста Дніпра, тоді Катеринослава. Він, по суті, був міським жителем, бо вже з дев'ятирічного віку навчався в реальному училищі. Обставини його дитинства — це міські вулиці, а не сільські садки. Його інтелектуальна біографія — це теж міський, «урбаністичний» ландшафт.

«Місто» знаковий роман. Можливо, є в історії української літератури 20-х років XX століття кращі романи, краще написані, але коли мова йде про творчість покоління Підмогильного і про великий роман, всі в першу чергу називають «Місто». Цю книжку читали майже всі, але якщо запитати, про що вона, кожен розповідає щось інше. На вашу думку, про що «Місто» насамперед?

— Це роман про все, в ньому немає одного стрижня, тож люди його так по-різному прочитують. У цьому полягає величезна майстерність Підмогильного, що роман нікого не залишає байдужим.

Попри те, що більшість вважають героя Степана Радченка негативним образом, водночас захоплюється романом. Я буквально тиждень тому долучилася до читацького клубу. Люди зі сфери IT добру годину говорили про Радченка, обговорювали його, ставили йому діагнози — психопат й так далі (сміх). Зокрема, його стосунки з жінками — звичайно, з сьогоднішнього погляду, це все обурює. Всі ненавидять Радченка, але роман не відпускає до останньої сторінки.

Отже, текст може бути навіть про щось огидне, але непоборна сила письменника Підмогильного примушує читати далі. Кожен читач і кожна читачка відшукують свою нитку, яка їх найбільше зачіпає. Ми багато говоримо про стосунки Степана із жінками, тому що сьогодні це дуже актуальні питання. А в ті часи, до речі, мало про це говорилося. Попри те, що жінка здобула повні права в суспільстві, ця тема так не зачіпала сучасників Підмогильного, як нас. У цьому теж майстерність автора, який зумів передбачити проблеми, які вже тоді були наявні, але про них ще не говорили.

Це дуже складний роман, з безліччю нашарувань, безліччю значень, і це прекрасно, що ми його так по-різному читаємо.


27:26 Ярина Цимбал: Любити місто, любити «Місто»

 

«Літературний Ярмарок» «Літературний Ярмарок» («Літературна газета», 1928, № 23, с. 5)



Запрошую послухати інтерв'ю повністю у звуковому файлі — Марцін Ґачковський.

МҐ

Плужник:  «Прийшов до мене чорт о другій ночі»

15.12.2023 19:30
Євген Плужник — поет, драматург, перекладач. Один з представників розстріляного відродження. Народився він 26 (а за старим стилем 14) грудня 1898 року. В чергових «Українсько-польських літературних діалогах» запрошуємо Вас послухати вибрані вірші Плужника — українською та в польських перекладах Адама Поморського.

«Місто» Валер’яна Підмогильного: літвечірка

05.02.2024 16:00
У 1925–1928 роках в Україні тривала так звана літературна дискусія, в ході якої обговорювалися шляхи розвитку та завдання тодішньої української радянської літератури. Приводом до дискусії стала стаття Миколи Хвильового «Про "сатану в бочці"», яка була спрямована проти «червоних графоманів», тобто письменників, які, щоправда, не вміли писати, але дуже хотіли своєю творчістю служити тодішній системі та здобути велику славу. Відлуння цієї дискусії звучить у романі Валер'яна Підмогильного «Місто». Уривок, сатиру на літературний Київ 1920-х років, читаємо в оригіналі та в перекладі польською мовою.