Українська Служба

Польсько-український «Мандрівний птах» на фестивалі «Нова традиція» у Варшаві

16.05.2024 16:35
Це історія на перехресті культур — польської традиційної музики та українського мистецтва автентичного співу, поєднаних вузлами імпровізації та композиції
Аудіо
  • Польсько-український «Мандрівний птах» на фестивалі «Нова традиція» у Варшаві
Wędrujący ptak to projekt w wykonaniu Łukasza Ojdany z udziałem zespołu DREVO i Marii Ojdany.
„Wędrujący ptak” to projekt w wykonaniu Łukasza Ojdany z udziałem zespołu DREVO i Marii Ojdany.mat. pras.

З 16 по 19 травня у Концертній студії Польського радіо ім. Вітольда Лютославського відбувається 25-й Фольковий фестиваль Польського радіо «Нова традиція». У суботу, 18 травня, на ньому відбудеться концертна прем’єра спільної польсько-української роботи польського джазового піаніста Лукаша Ойдани, вокалістки Марії Ойдани та київського гурту «Древо». На фестивалі вони виступлять з програмою «Мандрівний птах» (пол. – Wędrujący Ptak). Це історія на перехресті культур — польської традиційної музики та українського мистецтва автентичного співу, поєднаних вузлами імпровізації та композиції. Лейтмотивом усіх пісень є титульний образ птаха, символіка якого багатогранна, торкається духовної, метафізичної та соціальної сфер. Розповідає Лукаш Ойдана:

- Приймаючи запрошення на фестиваль, останнім часом я задумувався, якою є моя роль у цій традиції. І я подумав, що справді, назва цього фестивалю «Нова традиція», це якесь нове бачення цього явища, колаж усіх цих речей і співставлення різних естетик точно творить цю нову традицію. І, мені здається, це домен такої сучасної, нової музики, яка зіставляє між собою різні жанри і творить з цього нову якість. І хай це буде справді висока якість, мені це важливо. А коли йдеться про питання, що стосуються аналізу цього всього, то волію залишити відкритий ключ для слухача і також для виконавців, щоб надто багато собі не проектувати раніше і потім не бути розчарованим. Як імпровізатор і як музикант, що виводиться із джазової музики, я толерантний для себе і для інших. Мені здається, що це добрий шлях для творення, для мистецької активності, записів і концертних виступів.

А чому для співпраці було обрано саме київський гурт «Древо»?

- Це пов’язано із моїми захопленнями ще під час навчання. У 2016 році був мій дипломний фортепіанний концерт. А наприкінці 2015 року я намагався знайти якусь ідею про нього. Концерт я грав сам. І, чесно признаюсь, тоді, шукаючи цього натхнення, я відслідковував, слухав багато чого з того, що робив Радіоцентр народної культури Польського радіо, я шукав джерела натхнення. Також моя дружина мені пропонувала різну музику. І так досить цікаво склалося, що програма того мого концерту у 2016 році також складалася з українських пісень, які виконував гурт «Древо» і також з курпівських пісень. І так склалося після цієї дипломної роботи, що я записав альбом з музикою з курпівського регіону, а зараз, можна сказати, це так хронологічно, я повернувся до цього українського матеріалу. Чому «Древо»? Мені це найбільше подобалося, пісні, виконавський стиль, також я колись був на їхньому концерті у Варшаві, який на мене справив неймовірне враження. Коли я отримав пропозицію від Національного центру культури, щоб створити такий спеціальний проект в рамках фестивалю «Схід культури» у Білостоці, і коли мені сказали, що я можу зробити все так, як хочу, що є така відкрита можливість щодо того, кого запросити, яким чином я це зроблю, то я відразу подумав про «Древо». Ми розмовляли з дружиною Марією і вирішили спробувати, знаючи, що це не так просто, коли йдеться про логістику, організацію, заохочення традиційних музикантів, які справді культивують це мистецтво традиційного співу, з витоків, і, можна сказати, що кожний відхід від цього чи співставлення цього з чимось іншим, розглядають як доволі серйозний експеримент, то ж ми вирішили ризикнути… Щиро кажучи, я не те щоб не вірив, але боявся, що це може не вдатися. Але все вдалося. І це — прекрасно.

Музика з альбому курпівських композицій Лукаша Ойдани.

Треба сказати, що тут я і Марія — передусім вона — задавала напрямок цим моїм ідеям і співставляла їх, знаючи цю українську традицію, зі співом. Вона мені дуже допомагала, аби це мало цілісний вимір. І також важливою тут є роль Національного центру культури, який після кількох розмов прийняв рішення, що підтримає цей проект, допоможе фінансово, коли йдеться про цей увесь видавничий процес. Ми організували черговий концерт у Варшаві, який було записано, і ефекти цього можна буде почути в альбомі, який ось-ось з’явиться. 17 травня 2024 року — прем’єра. Альбом буде доступний на носіях, тобто на CD, також буде подвійний вініл, де буде три твори, яких не буде на CD. Вініл –— це, можна сказати, такий повний концертний образ. І, звісно ж, альбом буде доступний на всіх стрімінгових платформах.


Київський гурт "Древо" Київський гурт "Древо"

«Мандрівний птах» і, як я розумію, образ птаха є провідним у вибраних «Древом» традиційних піснях, але також птах точно з’являється і у вашій музиці. Як ви працювали над підбором матеріалу, аби він відносився до часу, у якому ми живемо, який ми переживаємо, і також до польської та української традицій?

- Ключову роль тут відіграла Марія, адже коли вона була ще маленькою дівчинкою і підлітком, то мала досвід з цією музикою, вона співала ці пісні, вона обирала і досліджувала це явище. Тож вона тут мала таку провідну роль у тому, аби підказати, які пісні ми повинні виконати, які пісні повинні увійти до цієї програми. Коли йдеться про цей мотив птаха, то так, як я згадав уже раніше, я відкриваю цей шлях інтерпретації для слухача – чим є цей птах, чим є птах у моїй музиці, як це співставляється з тим птахом, який справді є у цьому тексті, і з тими мотивами.


Марія і Лукаш Ойдани Марія і Лукаш Ойдани

Я не думаю, що ця музика є якоюсь відповіддю на час, у якому ми живемо. Мені здається, що, коли йдеться про мистецтво, музику, літературу, то часто є так, що позачасові твори є просто поза часом. Часто є так, що ми повертаємося до чогось, що було написано декілька десятків років тому, і нам здається, що це — актуально, і це про те, що відбувається зараз. Також такою є функція музики і мистецтва.

Я намагаюся не думати про те, що це — моя відповідь, адже вона так чи інакше такою і є, я живу у цей час, я переживаю те, що відбувається і в цих звуках точно прихований смуток за чимось, можливо, бунт, але також радість, надія… Тому я стараюся не будувати розповіді так, щоб вже думати про ці почуття. Вони просто є в мені. А якщо хтось вбачає в цьому якісь елементи і має подібну вразливість, то для мене як для митця це завжди приємно, але з іншого боку, ми не можемо втікати від того, що зараз відбувається. І навіть цей мотив на обкладинці альбому «Мандрівний птах», а це — літак, може у нас викликати різні асоціації. Це може бути мандрівка, мобільність, але також можуть бути негативні асоціації, що це літак, який не несе добрих новин, а погані. Але з іншого боку, після кожної бурі виходить сонце. Це сонце там також є. Є літак, що є цим птахом, який зображено на фоні сонця, а сонце — це світло, і світло приносить надію і радість. На жаль, цей світ великою мірою переповнений злом. Часто ми лише про нього думаємо і бачимо лише погані, злі речі. А я люблю дивитися позитивно на світ, стараюся думати про те, що все буде добре, що це точно зміниться, що буде так чи інакше позитив. Цьому теж сприяє пора року – вже народилося життя на деревах, є зелень, дуже гарно пахне навколо. Я б хотів, щоб люди радше думали про хороші речі, адже нас оточує смуток. Дуже жаль ще про це говорити, грати про це, випускати про це альбоми. Це — не позитивно.

Запрошуємо послухати передачу у доданому звуковому файлі.

Мар’яна Кріль