27 жовтня через ухвалу Конституційного Суду України в державі спалахнула криза, яку в пресі назвали «конституційною». Це сталося через вердикт, яким суд визнав неконституційною статтю Кримінального кодексу, що передбачає покарання за недостовірне декларування. У відповідь на це, біля споруди Конституційного Суду відбулися велелюдні протести, а західні партнери України висловили свою стурбованість загрозою згортання української антикорупційної реформи. Днями Венеційська комісія має подати свій аналіз рішення Конституційного Суду України, а тим часом вихід з цієї ситуації пропонують українські громадські експерти з конституційного права.
Своєю ухвалою Конституційний Суд, серед іншого, визнав неконституційними відкритий доступ до декларацій можновладців і повноваження Нацаґенції із запобігання корупції, яка відстежує декларації державних службовців. Суд заборонив їй моніторинг способу життя посадовців. Внаслідок цього, як заявив заступник голови Нацаґенції із запобігання корупції Іван Пресняков, Національне антикорупційне бюро та Національна поліція мають закрити майже тисячу сто досудових розслідувань незаконного збагачення можновладців. У грудні Верховна Рада ухвалила і передала на підпис президентові новий закон, що відновлює покарання за брехню в деклараціях можновладців. Згідно з ним, депутати вирішили не повертати ув’язнення посадовців за приховування статків, а лише карати штрафами та обмеженням волі. Євросоюз одразу вказав Києву на те, що закон містить суттєві недоліки.
Так сталося внаслідок далеко не першого рішення Конституційного Суду, яке збурило правничу і політичну спільноту, а також широку громадськість, зазначив голова правління київського Центру політико-правових реформ Ігор Коліушко:
– Загалом більшість рішень Конституційного Суду в Україні в останні роки є доволі якісними, доволі обґрунтованими, але інколи дійсно з’являються рішення, які я, як правник, просто не розумію. Одне з останніх рішень, пов’язаних з антикорупційним законодавством, я б відніс саме до таких. Мій аналіз самого рішення Конституційного Суду полягає в тому що там абсолютно не доведено, що щось реально в законодавстві суперечить Конституції. Верховна Рада могла б дуже легко і дуже швидко прийняти фактично те саме, але трошки іншими словами, можливо, під іншими номерами статей. І, в такий спосіб, з одного боку формально виконати рішення Конституційного Суду, а з другого боку, не перешкоджати діяльності антикорупційного механізму в нашій країні.
Після скандальної ухвали Конституційного Суду з боку Євросоюзу пролунали неодноразові попередження про те, що скасування моніторингу декларацій посадовців було одним з найважливіших умов надання українцям безвізового режиму з державами ЄС і тепер виникає загроза того, що офіційний Брюссель може призупинити дію цієї норми.
Ціла низка громадських експертів з конституційного права об’єдналися для розробки рекомендацій владі щодо виходу з цієї ситуації. Однією з головних стала порада запровадити більш ретельний відбір суддів Конституційного Суду, зазначив адвокаційний менеджер Фундації DEJURE Степан Берко:
– Є три суб’єкти призначення суддів Конституційного Суду – це президент, парламент і з’їзд суддів. Зараз вони, фактично, цю конкурсну процедуру здійснюють кожен самостійно. Ми ж пропонуємо створити єдину спеціальну кваліфікаційну комісію, яка буде перевіряти всіх кандидатів, формувати список кандидатів, з яких суб’єкти призначення зможуть вибирати достойних і призначати на посади суддів Конституційного Суду. З кого складатиметься комісія і хто їй формуватиме? На нашу думку, таким компромісним і збалансованим рішенням є формування цієї кваліфікаційної комісії з дев’яти членів, чотири з яких будуть номіновані міжнародними організаціями, які сприяють Україні у побудові верховенства права і допомагають боротися з корупцією. A ще 5 членів – це особи, номіновані зборами суддів у відставці першого складу Конституційного Суду.
Чому до складу такої комісії мають увійти судді у відставці? Співголова ради Реанімаційного пакету реформ Юлія Кириченко пояснила, що вони можуть стати чи не найбільш компетентними експертами з відбору професійних кадрів, які будуть запобігати в подальшому сумнівним вердиктам Конституційного Суду:
– Саме вони найкраще знають, які мають бути якості у правника, щоби він зміг у доволі складних умовах слабкої демократії, яка розвивається, агресії Росії, ухвалити рішення, що захистять Конституцію і наш конституційний лад.
Громадські експерти ще у вересні застерігали щодо небезпеки згортання реформ через рішення Конституційного Суду, куди ціла низка депутатів від проросійських сил зробили конституційні подання щодо буцімто невідповідності основному закону найбільш прогресивних реформ, які стали можливі внаслідок революції на Майдані 2013-2014 років. Експертка Центру протидії корупції Галина Чижик нагадала, що ці загрози не зникли і закликала не зволікати із терміновою реформою Конституційного Суду:
– Пропозиція, яку ми сьогодні озвучили стосовно того, що треба запровадити незалежний конкурсний добір суддів, – це не є пропозиція на якесь далеке майбутнє. Це треба робити дуже швидко, тому що є загроза того, що Конституційний Суд відновить свою роботу і далі скасує низку дуже важливих проєвропейських реформ, які були започатковані після Революції Гідності. З’їзд суддів планує обрати нового суддю Конституційного Суду. Це не є щось нове. Конституційна вимога про те, що конкурс має бути на посаду судді, існує від 2016 року. Не запровадивши конкурсний добір для суддів Конституційного Суду, конституційну кризу вирішити неможливо.
Версію про владну змову з метою знівелювати досягнення Євромайдану поділяє і київський політолог Віктор Небоженко. В інтерв’ю Польському радіо він зазначив, що Москві вигідна і потрібна олігархічна і корумпована Україна, яку Кремль зможе легко контролювати і посилювати свій вплив на офіційний Київ. Саме цим деякі аналітики пояснюють і суттєве послаблення кримінального покарання за брехливі декларації можновладців, яке міститься в ухваленому Верховної Радою 4 грудня новому законі. Своєю чергою, Юлія Кириченко вважає, що одним з елементів цієї стратегії проросійських сил в Україні залишається підбиття незалежності та об’єктивності судової влади:
– Ці ініціативи, які вже є на сьогодні в парламенті, дають підстави говорити про певну змову, що, можливо, Конституційний Суд вийшов тут крайнім. Але влада фактично не хоче належної відповідальності за незаконне збагачення. Чому так сталося? Тому що майже вся попередня влада не відмовлялася від того, щоб політично призначати суддів Конституційного Суду. І ми не бачимо на сьогодні, щоби і нинішня влада так само відмовилася від впливу на суддів Конституційного Суду через дискреційне призначення, без того попереднього конкурсного відбору.
Ухвалені парламентом пом’якшення кари за приховування посадовцями своїх статків нещадно критикують громадські активісти та патріотичні політичні сили. Як очікується, висновок Європейської комісії «За демократію через право» (Венеційська комісія) також буде вельми критичним. Тиск на офіційний Київ з боку західних партнерів щоразу посилюється. Противники безкарності корупціонерів при владі вимагають, щоби президент Зеленський не підписував суперечливий закон і повернув його на перегляд до Верховної Ради.
Вільгельм Смоляк