X
Шановний Користувачу,
25 травня 2018 року набуло чинності Розпорядження Європейського парламенту і Ради (ЄС) 2016/679, прийняте 27 квітня 2016 р. (RODO). Заохочуємо до ознайомлення з інформацією про обробку персональних даних на порталі PolskieRadio.pl
1.Адміністратором даних є Polskie Radio S.A. з головним офісом у Варшаві, al. Niepodległości 77/85, 00-977 Warszawa
2. У справах, пов’язаних з Вашими даними, слід звертатися до Інспектора охорони даних, e-mail: iod@polskieradio.pl, тел.: 22 645 34 03
3.Персональні дані оброблятимуться у маркетингових цілях на основі наданої згоди.
4.Персональні дані можуть надаватися виключно з метою належного надання послуг, обумовлених у політиці приватності.
5.Персональні дані не надсилатимуться за межі Європейського економічного простору або до міжнародних організацій.
6.Персональні дані зберігатимуться протягом 5 років від закриття облікового запису, відповідно до законодавчих положень.
7.Ви маєте право на доступ до своїх персональних даних, їх виправлення, перенесення, усунення або обмеження обробки.
8.Ви маєте право на внесення протесту щодо подальшої обробки, а у випадку висловлення згоди на оброку персональних даних – на її відкликання. Використання права на відкликання згоди не розповсюджується на обробку, що мала місце до моменту відкликання згоди.
9.Ви маєте право на подання скарги до наглядового органу.
10.Polskie Radio S.A. повідомляє, що в процесі обробки персональних даних не приймаються автоматизовані рішення та не застосовується профілювання.
Більше на цю тему Ви знайдете на сторінках персональні дані та політика приватності
Розумію
Українська Служба

Україна: що принесе 2021 рік?

07.01.2021 18:46
2020 рік засвідчив провал досягнутих на Паризькому саміті лідерів норманської четвірки домовленостей навесні цього року
Аудіо
Київpxere.com - CCO "domena publiczna"

Підсумки 2020 року для України підбиваються у враженому пандемією світі. Це загострює наявні виклики та загрози і ставить питання про спроможність України реагувати на виклики та протистояти загрозам національної безпеки, насамперед – з продовженням агресії Росії. Якої стратегії державі слід дотримуватися у майбутньому, як відповідати на масовані інформаційні кампанії Кремля, як впроваджувати ініціативу з деокупації Криму, продовження війни чи переговорного процесу на Донбасі – ці та інші виклики, з ініціативи громадської організації «Бурштиновий шлях», проаналізували українські та іноземні експерти.

2020 рік засвідчив провал досягнутих на Паризькому саміті лідерів норманської четвірки домовленостей навесні цього року. Політика президента України Володимира Зеленського з умиротворення російської агресії зазнала невдачі і не вгамувала імперських апетитів Кремля. НАТО готує доповідь про фактичне відновлення холодної війни з режимом президента Росії Володимира Путіна – такими стали під кінець року оцінки української та міжнародної ситуації з боку політичних та військових експертів. Зокрема, ізраїльський журналіст Ростислав Ґольцман, виходячи із досвіду багаторічного воєнного стану своєї держави попередив, що наступний рік буде критичним щодо проблеми російської агресії на Донбасі:

Продовження агресії не буде лише повзучим. Слід, напевно, вже цієї зими бути готовими до ситуації, в тому числі й у внутрішній політиці Росії. Якщо вже відкрито точаться розмови, що Путін має піти, то це не та людина, яка може піти добровільно. Подібні розмови щодо плавної передачі влади були в чотирнадцятому році і це закінчилося Кримом. Чим закінчаться теперішні розмови не треба гадати. Треба бути готовими розвитку подій. Як засвідчила ситуація в Нагірному Карабасі, все вирішують факти на місцевості. Якщо Збройні сили України будуть готові до цієї агресії і будуть готові реалізувати операцію з відновлення кордону України на лінії Ростовської області, то це буде той шанс, що вже може й не повторитися. Вірогідність саме такого розвитку подій дуже велика, – застеріг Ґольцман.

Натомість, командування української армії і досі робить ставку не на воєнну потугу, а на обіцянки політичного керівництва України домогтися миру з Росією у невоєнний спосіб. Представниця управління стратегічних комунікацій апарату головнокомандувача Збройних сил України Людмила Долгоновська недвозначно спростувала твердження про те, що українське військо готується відвоювати окуповані Москвою Донбас і Крим:

На даний час позиція головнокомандувача Збройних сил полягає в тому що сценарії Нагірного Карабаху для Донбасу застосовуватися не буде. Я підкреслюю, що саме цей варіант російська пропаганда використовує у своїх інформаційних кампаніях, щоб залякати місцеве населення на тимчасово окупованих територіях Донецької і Луганської областей. Але зважаючи на те, що такий варіант тільки військового звільнення територій неприйнятний, бо це потягне за собою численні жертви серед мирного населення, перевага надана політико-дипломатичному врегулюванню. Варіант деокупації Донбасу передбачає це, що суспільство має підтримати своє військо. Це є обов'язковою умовою встановлення контролю над територіями.

Проте заступник директора Центру дослідження армії, конверсії та роззброєння з міжнародних питань Михайло Самусь нагадав, що ґеополітична картина світу починає змінюватися. На його думку, Україні слід знайти партнерів, які погодяться увійти з нею в реальний військово-політичний союз, коли країни готові воювати одна за одну. За приклад такого союзу він навів нинішні відносини між Азербайджаном і Туреччиною під час бойових дій в Нагірному Карабасі. Як зазначив експерт, саме Туреччина своєю військовою допомогою офіційному Баку змінила розстановку сил і в регіоні, і в цілому на пострадянському просторі. Час ґеґемонії Росії закінчується, і це важливий сигнал для України, зазначив експерт. Першою ознакою таких змін може стати нейтралізація російського військового домінування на Чорному морі. Україна вже підписала з Туреччиною, Великою Британією і Сполученими Штатами Америки угоди про постачання кораблів та іншої військової техніки, що може змінити тут баланс сил. 

Тим часом, Москва зазнає поразки і в галузі економічної співпраці на міжнародній арені. Найбільш яскраво це проявилося у посиленні офіційним Вашингтоном економічних санкцій поти російського німецького проєкту побудови газогону в Балтійському морі «Північний потік-2», зазначив президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайло Гончар:

Кардинальна подія 2020 року - що Росії не вдалося відновити будівництво «Північного потоку-2». А те, що ми зараз спостерігаємо, це своєрідне "Газпром-шоу" для Путіна, щоби показати що цей газогін таки будується. Але він швидше мертвий, ніж живий. Але це не означає, що в наступному році Росія відмовляється від своїх планів його добудувати. Вона намагатиметься знайти якісь варіанти, щоби показати що американські санкції для них не перешкода. Мені здається, що Росія зараз, і це дуже важливо на 2021 рік, буде не так прагнути до будувати Північний потік, як використовувати цю перспективу його добудови як чинник, що посилює розбіжності між Німеччиною і Сполученими Штатами. Цей чинник зараз добре працює і ми бачимо тут ось таку російську німецько-російську єдність, щоби цей проєкт таки довести до завершення. І це, звичайно ж, викликає реакцію Сполучених Штатів. Як ми бачимо, новий санкційний пакет буде ухвалений навіть в тому випадку, якщо його не підпише Трамп, оскільки голосів, які були подані від Палати представників дозволяє це зробити. Ми станемо свідками таких батальних, я б сказав, речей на Балтиці навколо «Північного потоку-2». Легко добудовувати ці 2,6 десятих кілометри у виключній економічній зоні Німеччини, які не підпадають під санкції. Тому ми і бачимо це «Газпром-шоу». Зовсім інша справа добудовувати в данській ділянці.

Від набуття Україною незалежності 1991 року розвиток або деградація держави залежали не так від внутрішніх процесів, як від планів і поведінки Москви та Вашингтона, нагадав київський політолог Віктор Небоженко. У своїй внутрішній і зовнішній політиці Україна постійно озиралася і на Росію, і на Захід. А останні 10 років український фактор стає важливим явищем внутрішньополітичної боротьби, як США, так і Росії, зазначив експерт. На його думку, Україна серед колишніх країн СНД виявилася єдиною, яка не спромоглася на радикальні соціально-економічні та політичні реформи, відновити свій добробут і відірватися від радянського минулого. А за рівнем державної слабкості і корумпованості Україна міцно увійшла в групу найнещасніших країн світу. «Що гостріше боротьба Заходу і Росії за Україну, то гірше Україні» – переконаний Віктор Небоженко.
2021 року в Києва з'являється шанс відшукати союзницькі відносини з Польщею, Румунією і Молдовою, які дозволять сформувати військово-політичні союзи, за яких держави будуть розглядати напад на одну з них, як напад на всіх, вважають опитані експерти. 

Вільгельм Смоляк


Побач більше на цю тему: політика Україна