Зростання значення ультраправих у Польщі перестає бути маргінальною тенденцією і дедалі більше впливає на головний політичний ландшафт. Хоча Громадянська коаліція стабільно лідирує в опитуваннях, уже зараз зрозуміло: на виборах 2027 року їй може забракнути партнерів для формування уряду. Натомість Конфедерація та пов’язані з нею радикальні фігури, зокрема Ґжеґож Браун, зміцнюють позиції, створюючи реальний шанс для реваншу правих сил і нової конфігурації влади.
Причина цього зростання — проста і водночас небезпечна: крайні праві пропонують легкі відповіді на складні питання. Їхня мова — різка, емоційна, зрозуміла, побудована на гаслах про суверенітет і «сильну Польщу». За цією риторикою часто ховається порожнеча програмних рішень, особливо в економіці, але натомість активно експлуатується антимігрантська й антиукраїнська тематика, яка добре працює на страхах і розчаруванні частини суспільства.
«Крайні праві зростають не тому, що мають добрі рішення, а тому, що пропонують прості відповіді на складні питання. Якщо інші політики не навчаться спокійно й переконливо на це відповідати, цей антиукраїнський та антимігрантський поворот лише набиратиме сили», - переконаний польський ждурналіст Патрик Міхальський.
Найбільш тривожним є те, що ці настрої безпосередньо б’ють по українцях у Польщі та по підтримці України загалом. Радикальні політики свідомо змішують історичні травми, питання Волині, війну Росії проти України та сучасну міграцію, намагаючись поставити під сумнів сам сенс допомоги Києву. У цій логіці ігнорується ключовий факт: безпека України напряму пов’язана з безпекою Польщі, а поразка України означала б стратегічну загрозу для всього регіону.
Водночас інша частина польської політики часто не встигає або боїться відповідати на ці виклики переконливо. Замість системного пояснення взаємних вигод — економічних, безпекових, суспільних — звучать напівреакції, які лише залишають простір для радикальної пропаганди. Хоча факти свідчать: українці роблять вагомий внесок у польську економіку, а співпраця з Україною, зокрема у сфері безпеки й технологій, працює в інтересах самої Польщі.
Головний висновок простий і водночас принциповий: гра на страхах і ненависті лише підживлює крайнощі. Альтернативою може бути лише чесна розмова — про реальні загрози, реальні вигоди співжиття та спільну відповідальність за майбутнє. Польсько-український союз не тримається на подяках чи символічних жестах — він тримається на спільному інтересі, безпеці та щоденному співжитті людей по обидва боки кордону.
Євгеній Дячков
Усю розмову можна послухати у прикріпленому файлі