Польсько-українські відносини знову опинилися в центрі уваги після інформації про згоду президента України Володимира Зеленського здійснити візит до Варшави. Тема, яка кілька місяців супроводжувалася публічними обмінами заявами та натяками з обох боків, насправді значно глибша, ніж дискусія про те, «хто до кого має приїхати». На цьому наголошує політолог, експерт Українсько-Польської медіаплатформи Анатолій Курносов.
На його думку, оцінювати майбутній візит у категоріях перемоги чи поразки однієї зі сторін некоректно. «Про цю зустріч говорилося давно, ще фактично одразу після інавгурації президента Навроцького. Питання лише відкладалося через суперечки, хто до кого має їхати», — зазначає Курносов. Він звертає увагу, що затягування було пов’язане не лише з дипломатичним протоколом, а й із внутрішньополітичною ситуацією в Польщі, де триває боротьба між президентською гілкою влади та урядом Дональда Туска напередодні нових виборчих циклів.
Окремо він зупиняється на чутливих історичних питаннях, зокрема ексгумаціях жертв минулих конфліктів. «Це має бути винесено за дужки політичних суперечок. Кожна людина має право на гідне поховання — це питання людського і християнського обов’язку», — наголошує політолог, додаючи, що пошук і перепоховання загиблих не повинні бути предметом торгу у двосторонніх відносинах.
Ще один блок напруги пов’язаний із відсутністю Польщі на деяких ключових міжнародних зустрічах щодо України, зокрема у форматах за участю США або провідних європейських держав. Курносов посилається на оцінку Даніеля Шеліговського з Польського інституту міжнародних справ, згідно з якою у Варшаві нині домінують стримані настрої, попри обґрунтовані амбіції Польщі на лідерство на східному фланзі НАТО. «На експертному рівні Польща робить багато, щоб переконувати США в необхідності активнішої підтримки України. Але на політичному рівні видно обережність і небажання брати на себе додаткові ризики», — пояснює він.
Водночас експерт нагадує про масштаб польської допомоги, яку не завжди можна виміряти фінансовими показниками. «Більша частина військової і гуманітарної логістики йде через Польщу. Це реальний внесок, який водночас наражає саму Польщу на ризики», — каже Курносов, згадуючи й про інциденти з російськими дронами поблизу польської інфраструктури як чіткий сигнал з боку Москви.
Говорячи про можливу модель взаємодії, Анатолій Курносов вважає, що Україні й Польщі варто діяти значно узгодженіше. Він звертає увагу, що базовий договір про співпрацю між державами не оновлювався з 1992 року. «Потрібен аудит проблемних питань і спільних пріоритетів. Як стратегічні партнери, ми мали б спершу вирішувати суперечки між собою, а вже потім виносити їх на зовнішні майданчики», — зазначає експерт. У перспективі це могло б означати й спільні делегації до Вашингтона чи інших столиць, де «подвійний голос звучав би значно сильніше».
На тлі всього цього зростає ще одна загрозлива тенденція — посилення антиукраїнських настроїв у Польщі. Курносов визнає, що проблема є реальною і підтверджується статистикою, але наголошує на комплексності причин. «Це і російська пропаганда, і діяльність радикальних політичних середовищ, і маніпуляції в соцмережах», — каже він. Водночас експерт зауважує, що польські правоохоронні органи реагують, а значна частина польського суспільства, бізнесу та активістів відкрито виступає на підтримку українців.
При цьому він підкреслює й відповідальність самих українців за поведінку в країні перебування. «Окремі випадки саботажу чи злочинів, у яких фігурують громадяни України, шкодять усьому образу спільноти. Одна паршива вівця псує все стадо», — резюмує Курносов.
Загалом, за його словами, нинішня напруга у польсько-українських відносинах значною мірою є наслідком внутрішньополітичних процесів у Польщі, зовнішнього тиску Росії та браку системної, довгострокової координації між Києвом і Варшавою. Вихід із цієї ситуації він бачить не в символічних жестах, а в прагматичному партнерстві, спільній позиції на міжнародній арені та здатності не виносити взаємні суперечки на загал у найкритичніший для обох держав момент.
Володимир Гарматюк