Україна та Німеччина офіційно підтвердили початок спільної розробки лазерної зброї. Йдеться про проєкти, які можуть бути реалізовані вже найближчим часом. Паралельно Київ розвиває і власні системи — «Тризуб» і «Санрей».
Чи реально побачити лазери на фронті вже під час війни? Генерал-лейтенант Ніл Тергуд, який понад 35 років служив у армії США та відповідав за впровадження нових технологій, переконаний, що так.
«Установки невеликої потужності — до 20–30 кіловат — уже доступні зараз. Тобто, лазерна зброя може використовуватися на полі бою хоч сьогодні. Я б не називав це заміною наявних озброєнь. Це доповнення. Ще один інструмент для знищення цілей», — пояснює генерал.
Лазери найкраще працюють у багаторівневій обороні, зокрема проти дронів. Попри «тиху» роботу без вибухів, ефект залишається таким самим, як і від дорогих ракет. Пристрій концентрує промінь і буквально пропалює ціль. Дрон летів — і раптом падає.
«Потрібно виявити ціль, зафіксувати сенсор, навести промінь і утримувати його на цілі достатньо довго. Іноді це кілька секунд», — каже Тергуд.
Ключова перевага — економіка. Це приблизно 35 центів за один постріл. Для порівняння, ракети-перехоплювачі коштують мільйони доларів. Втім, сама розробка лазерних систем залишається дорогою — від десятків до сотень мільйонів. Саме тому спільні проєкти України із союзниками виглядають найбільш доцільними. Є і суттєві обмеження.
«Дощ, пил, туман — усе це впливає на проходження променя», — підкреслює Тергуд.
Тому, за його словами, «ідеальної зброї не існує», а лазери — лише частина ширшого арсеналу. В умовах дефіциту ракет для ППО Україна змушена шукати альтернативи. І тут постає стратегічний вибір: купувати готові системи чи інвестувати у власні та спільні розробки.
«Якщо зброя потрібна завтра — доведеться купувати те, що вже існує. Якщо ні — варто входити у спільні проєкти», — пояснює генерал.
Аналогічні технології розвиває і Росія, ймовірно у співпраці з Китаєм. Тож для Заходу ключове завдання — об’єднання зусиль. Час перетворювати коаліцію постачання на коаліцію технологій.
Лариса Задорожна