«Джо Байден домовився з Анґелою Меркель, що новий газопровід у Балтійському морі буде завершений. Це багато що говорить про обох найважливіших союзників нашої країни. Ми повинні зробити відповідні висновки», - читаємо у виданні «Rzeczpospolita».
Попри тиск з боку Конгресу, Білий дім відмовився від введення санкцій на консорціум, що будує «Північний потік-2». Дивує момент прийняття рішень, адже через чотири місяці Німеччина обирає новий Бундестаг, в якому, згідно з опитуваннями, Зелені можуть бути керівною партією. Мова йде про партію, яка оголошує «скасування політичної підтримки» цьому газопроводу та більш рішучу політику щодо Москви...
На відміну від Дональда Трампа, Байден усвідомлює, - Пекін став настільки потужним, що Америка не може зупинити його сама. Вона може це зробити з партнерами по коаліції, серед яких, крім Японії та Південної Кореї, немає жодної країни, важливішої для США, ніж Німеччина. Тому американець вирішив, що «Північний потік-2» завдяки теплішим відносинам з Берліном можна попустити.
Протягом багатьох років польська дипломатія брала активну участь у блокуванні «Північного потоку-2». Вона повірила заявам як республіканців, так і демократів, що це «геополітично поганий» проєкт, оскільки він поглиблює залежність Європи від Росії. Однак сьогодні ми залишились з порожніми надіями: із серйозними втратами у відносинах з Німеччиною та без добутку у відносинах із США. З цього необхідно робити висновки.
Америка розглядає нашу країну як важливого союзника у затримці Росії, і в часи реальної небезпеки, наприклад, після того, як росіяни окупували Крим, вона готова значно посилити свою військову присутність у Польщі. Але в інших ситуаціях співпраця з нами буде підпорядковуватися більш важливим геостратегічним інтересам, і жодні заяви про вірність Варшаві цього не змінять. Політичні кольори влади над Потомаком на це не впливатимуть. Відповідаючи на рішення Байдена, сенатор-республіканець від Техасу Тед Круз говорив про «катастрофу» і навіть про «зраду інтересів Америки». Але якби він сам був у Білому домі, він би, мабуть, зробив те ж саме, що й Байден. Так вже сталося, що у вільній Польщі саме демократичні, а не республіканські президенти найбільше сприяли зміцненню безпеки нашої країни: Білл Клінтон через розширення НАТО, Барак Обама завдяки різкому збільшенню американських військ над Віслою. Трамп такого масштабу дій не зробив.
Однак, «Північний потік-2» це для нас також урок у відносинах з Берліном. Примирення з Німеччиною принесло Польщі незмірну користь, включаючи членство в ЄС та підтримку в цивілізаційному стрибку. Але зробити з цього висновок про те, що Німеччина надає ЄС пріоритет над національними інтересами, було б актом наївності, якого не уникли багато польських політиків після 1989 року. Зрештою, цей газопровід підкосив стовпи інтеграції, в тому, спільну закордонну політику (створюється проти життєво важливих інтересів багатьох країн ЄС), конкуренції (винагородою за ведення бізнесу з Путіним є дешевший газ) та енергії («Газпром» залишиться єдиним споживачем труби).
Рішення прийняте у час, коли Олексія Навального, врятованого від смерті в Берліні, мучать у російській колонії, також свідчить про те, що Німеччина надає великого значення «європейським цінностям» демократії та верховенства закону, поки це не коштує їй занадто багато. І Польща, яка бере участь у суперечці про верховенство права, повинна про це пам’ятати. Вона, зрештою, ключовий діловий партнер Німеччини.
«Rzeczpospolita»/В.П.