«Трамп не розуміє Путіна» — це заголовок інтерв'ю «Newsweek Polska» з Майклом Кіммеджем, американським істориком та колишнім співробітником Державного департаменту США. Експерт різко критикує підхід Дональда Трампа до Росії та Володимира Путіна.
Майкл Кіммедж наголошує, що «Трамп ставиться до політики як до медіаспектаклю», а не до реальної боротьби за владу та безпеку. Тим часом Кремль діє стратегічно, використовуючи кожну слабкість на Заході.
За словами експерта, «Путін здатний маніпулювати Трампом», і кожна поступка, яку роблять Сполучені Штати, зміцнює Москву. Хоча Росія не може змусити Вашингтон капітулювати, сама здатність нав'язувати свій наратив є величезною перемогою для Кремля.
Майкл Кіммедж попереджає, що війна в Україні є «поворотним моментом» для Європи. Він вважає, що навіть якщо Росія отримає нові території, вона заплатить величезну ціну: політичну, економічну та соціальну. За словами співрозмовника «Newsweek Polska», Захід повинен підтримувати Україну не лише військово, а й політично, щоб гарантувати її безпеку на довгі роки.
10:57 01D7896B.mp3 Огляд польських медіа: «Чому Польщі немає у Вашингтоні?» та «Проблемні сусіди»
«Чому Польщі немає у Вашингтоні?» — читаємо на порталі Onet.pl. У своєму коментарі польський журналіст та репортер Марцін Вирвал аналізує причини відсутності Польщі серед країн, запрошених на зустріч у Вашингтоні з Дональдом Трампом та європейськими лідерами після переговорів американського президента з Путіним. Хоча представники Німеччини, Франції, Великої Британії, Італії та навіть відносно невеликої країни Фінляндії будуть присутні, Польщу — ключову країну у підтримці України — оминули.
Автор визначає три основні причини такої ситуації. Перша — це польський «солом’яний запал». Він нагадує, що Польща відіграла величезну роль у першому етапі повномасштабної війни в Україні. На суспільному рівні — масштабна допомога біженцям; на державному рівні — передача майже 400 танків та іншої зброї. Президент Анджей Дуда став одним із лідерів міжнародних зусиль на підтримку України та її інтеграції з ЄС та НАТО.
Однак, як зауважує автор, низка криз (інцидент у Пшеводові, прикордонні суперечки, зростання ворожості серед деяких поляків до українців) послабила рішучість влади. Політичні розрахунки та турбота про підтримку виборців взяли гору над довгостроковими інтересами держави.
Польща, незважаючи на фундаментальну логістичну роль у передачі військової допомоги Україні та володіння геополітичним потенціалом як країна на східному фланзі НАТО, не змогла зберегти свою лідерську позицію. Непослідовність, слабка дипломатія та політична недалекоглядність залишили нас поза колом «великих гравців», які зараз вирішують майбутнє Європи та України, підсумовує Марцін Вирвал на Onet.pl.
Консервативно-ліберальний тижневик «Do Rzeczy» публікує статтю Міхала Крупи: «Східний шанс. Чи відкриє президент Республіки Польща новий розділ у відносинах з Росією?»
У публікації автор пише про польську зовнішню політику щодо Росії та, ширше, щодо Сходу. Нині, на думку автора, будь-яка спроба обговорити відносини з Росією стигматизується в Польщі як проросійська або зрадницька. Він вважає, що замість стратегічного підходу до політики переважає емоційне та моралізаторське мислення.
Крупа наводить уроки з історії. Річард Ніксон та Рональд Рейган, незважаючи на те, що вони були переконаними антикомуністами, змогли домовитися з СРСР та досягти угод (наприклад, щодо Договору про ліквідацію ракет середньої дальності). Це приклад того, як політик може бути одночасно жорстким до опонента та відкритим до діалогу, якщо це служить інтересам держави, вважає Крупа.
Нинішня лінія Варшави щодо Москви — це лінія політичного романтизму та моральних жестів, які не приносять реальної користі. Крупа зазначає, що Польща несе найвищі витрати війни в Україні в Центрально-Східній Європі: економічні (дестабілізація ринку праці), соціальні (наплив біженців) та політичні (зростання гібридної загрози), тоді як інші країни Центральної Європи проводять більш збалансовану політику (наприклад, Угорщина, Словаччина, Туреччина).
Політика Варшави, що базується на однозначній підтримці України та ізоляції Росії, на думку автора, є ілюзорною, оскільки не надає реальних гарантій безпеки. Санкції проти Росії на практиці, як вважає він, шкодять європейській економіці (включаючи польську) більше, ніж самій Росії.
Стаття під назвою «Проблемні гості» автора Конрада Колодзейського, опублікована в тижневику «Sieci», торкається погіршення відносин між поляками та українцями, особливо в контексті великої кількості біженців, які прибули до Польщі після початку війни в Україні.
Одним з прикладів погіршення польсько-українських відносин автор згадує інцидент на концерті білоруського репера Макса Коржа на Національному стадіоні, де спалахнули заворушення за участю молодих українців та білорусів. Один з учасників витягнув червоно-чорний прапор та почав ним розмахувати, що викликало широке обурення в Польщі. Як пише автор, цей інцидент став символом неповаги до польської історичної чутливості та поглибив ворожість до українців.
Автор описує, що багато поляків вважають українців невдячними за допомогу, яку вони отримали після початку війни. Політику уряду та політику президента Дуди критикують, оскільки, на думку автора, вони були надто некритичними у своїй підтримці України. Інтернет та праві ЗМІ підігрівають емоції, висвітлюючи суперечливу поведінку української молоді.
Українці, на думку автора, не хочуть асимілюватися, живуть «поруч» з поляками, не розуміють польських чутливостей та не зацікавлені у пізнанні Польщі. Багато поляків сприймають це як брак поваги та ознаку невдячності.
У статті зазначається, що рейтинги підтримки українців у Польщі лише знижуватимуться — незалежно від фактичних причин. Більшість критики спрямована на українську молодь, особливо ту, яка виросла в культурі «життя в теперішньому моменті», відірваної від реалій війни.
Автор наголошує, що напруженість між поляками та українцями вигідна лише Москві, яка може використовувати її для пропаганди та політичних цілей.
Конрад Колодзейський підкреслює, що польсько-українські відносини сьогодні сповнені напруженості, емоцій та взаємних упереджень. Автор закликає до роздумів та збалансованого підходу, але також попереджає, що ситуація може погіршитися, якщо українці не почнуть краще розуміти польський історичний та соціальний контекст.
Марек Магеровський, колишній посол Польщі в Сполучених Штатах, представляє на порталі Defence24.pl бачення президента США як фігури з двома обличчями.
Перше обличчя – Трамп як найвпливовіший політик у світі: впевнений у собі, зосереджений на своїй меті та здатний формувати хід історії. Друге обличчя — Трамп як невпевнений у собі бізнесмен, чиї амбіції — бути близьким до найвпливовіших людей у світі, незалежно від їхньої моралі чи демократичних стандартів.
За словами автора, Дональд Трамп цінує сильних, жорстоких лідерів більше, ніж демократичних західних лідерів (наприклад, Макрона чи фон дер Ляєн), оскільки автократи можуть допомогти йому реалізувати його особисті амбіції, такі як його мрія про Нобелівську премію миру.
На думку Марека Магеровського, у міжнародній політиці Трамп поділяє світ виключно на два табори: «з Америкою» або «проти Америки». Росія та Білорусь існують у «сірій зоні» — вони не є відкритими союзниками США, але Дональд Трамп розглядає їх як потенційних партнерів, за умови, що вони виявляють до нього повагу. Критерії оцінки не демократія, а сила, харизма та, в певному сенсі, жорстокість.
Опрац. Тарас Андрухович