«Китайські мовні моделі, може, й бувають більше конкуренційними, але екосистема розвитку ШІ в Китаї дуже відстає від американської», — оцінює газета згідно з аналізом Алкеса Гааґа з Університету Джона Гопкінса. Аналіз спирається на високі рейтинги США, що вимірюють готовність держави до впровадження й отримання користі від розвитку в галузі великих мовних моделей.
США володіють найбільшою кількістю серверів у перерахунку на тисячу мешканців. А це відображається безпосередньо на робочій потужності ШІ, тобто на тому, як швидко ця технологія може виконувати операції різного рівня складності.
Китай у цих перегонах має єдину перевагу — енергію. Він за останні десятиліття випередив не лише ЄС, але й США, коли йдеться про потужність вироблення електроенергії.
Тож Китай має в розпорядженні тверду інфраструктуру, тобто енергію. Але йому бракує м’якої, тобто обчислювальної потужності, центрів даних, глибокого ринку приватного капіталу.
Тож газета ставить запитання: чи легше трансформувати великі запаси енергії в динамічний розвиток штучного інтелекту (за китайським сценарієм), чи збільшити потужність електромереж?
Відповідь, яка здається більш обґрунтованою, — другий варіант легше реалізувати, оскільки недостатня енергетична інфраструктура США є, швидше, логістичним і регуляційним завданням, аніж системним і фундаментальним. Водночас проблема Китаю має системний характер, охоплює ускладнений доступ до напівпровідників, нестачу капіталу високого ризику й усе більшу неефективність в економіці. Саме до таких висновків приходить Plus Biznesu.
Plus Biznesu/С.Ч.