Тижневик «Polska zbrojna» обирає темою номера «когнітивна війна», й назва на обкладинці відповідна «Не дозволь себе хакнути» і пояснення: «У цьому протистоянні не танки, винищувачі чи дрони, але знання та здоровий глузд приносять перемогу».
Розлоге інтерв’ю Малгожати Ковальської-Сендек «Чи це вже війна» з оперативним командувачем Збройних сил Польщі, генералом Мацеєм Клішем про те, як Росія тестує НАТО й Польщу «щодо порушення нашого повітряного простору і когнітивної війни».
На запитання, чи буде війна в Польщі, генерал відповів, що війна вже триває. Хоча її не видно в таких картинах як із України, але «у кожній іншій формі, — чи у випадку дезінформації, чи дій у кіберпросторі, — вона вже є» та погоджується, що дотеперішнє визначення ситуації як «миру, війни або кризи» не пасує, натомість пасує визначення з термінології НАТО «конфронтація» «і, так мені здається, ми живемо в сталій конфронтації нижче порогу війни». А «щоби не розпочалася конвенційна війна, треба, щоб ми були сильними», — каже генерал.
Він пояснює, що аналіз загроз у рамках НАТО передається терміном TESSOC (Terrorism (тероризм), Espionage (шпигунство), Subversion (підривна діяльність), Sabotage (саботаж), Organised Crime (організована злочинність) i Cybersecurity (кібербезпека). Росія і Білорусь атакують як у військовому секторі, так і в дипломатичному, економічному й інформаційному. Найчастіше — в інформаційному, — повідомив Мацей Кліш.
Генерал переконує, що якщо йтиметься про серйозну воєнну загрозу безпеці, — то військові зможуть захистити. А водночас він зазначає, що російські та білоруські зусилля в інформаційному просторі дуже сильно впливають на поляків. «Нашим слабким пунктом виступають суспільні настрої та дуже поляризоване суспільство. Підігрівання, підживлення й маніпулювання громадською думкою сьогодні робиться дуже просто і, на жаль, дуже часто», — оцінює експерт.
Генерал зброї Мацей Кліш однозначно погоджується з припущенням, що триває когнітивна війна. Він пояснює різницю між мізінформацією та дезінформацією і закликає перевіряти джерела інформації.
Авторка нагадує, що у Польщі надзвичайно високий рівень довіри до війська — 93,9% — і закликає не втратити це досягнення.
«Wysokie obcasy», додаток до «Gazeta Wyborcza», розпочинається матеріалом Магдалени Карст Адамчик «Одного дорослого вистачить». Йдеться про те, що в пологових будинках Польщі перебувають сотні залишених дітей, «яких ніхто не хоче». Авторка матеріалу з’ясовує, чому так багато залишених, і як може бути так, що родини, які прагнуть усиновити чи вдочерити дитину, не забирають якесь із цих дітей. Вона з’ясовує, що це діти з неблагополучних сімей, часто з ФАС — фетальним алкогольним синдромом, який виникає внаслідок впливу алкоголю на плід.
Авторка визнає відповідальність матерів, але підкреслює, що ця відповідальність формується у відповідному «соціально-політичному контексті: відсутності сексуальної освіти, ускладнений доступ до термінових протизаплідних, один із найбільш обмежувальних законів проти абортів.
Авторка зазначає, що такі діти стигматизовані в Польщі, часто також їх стигматизують медіа, не пояснюючи, як багато може дати таким дітям любов, турбота й відповідна рання реабілітація.
Тож дітей кидають біологічні батьки, але їх також відкидає система. А водночас розв’язати проблему могли б прийомні сім’ї, яких у Польщі бракує.
Журналістка нагадує про Фонд Люблені, який організувала акторка Магдалена Ружчка «для підтримки прийомних сімей, організації навчань, побудови мережі підтримки, демонстрації прикладів, які надихають». «Акторка керується переконанням, що біля кожної дитини має бути щонайменше один дорослий, який чи яка любить цю дитину». Тож, закликає журналістка, якщо ви маєте думку відкрити свій дім і своє серце дітям, які цього потребують, — зверніться до Фонду. Не йдеться про спонтанне рішення, «навпаки, йдеться про те, щоби прийняти рішення цілковито продумане».
Черговий випуск тижневика «The Eсonomist» розповідає в «A new glow» про Марину Жегуліну, косметологиню, яка раз на місяць у Краматорську, що близько до лінії фронту, допомагає українським жінкам зберігати красу й гідність під час війни. Попри небезпеку й часті переміщення через обстріли та російські атаки, візити до її клініки розписані на багато тижнів наперед, а клієнтки — це часто лікарки, військові та місцеві жінки. Косметологиня робить ін'єкції ботоксу, філери та процедури для волосся, які допомагають жінкам почуватися впевненіше й відновлюють їхню психологічну стійкість.
Головна аудиторія Жегуліної — це жінки, які переживають втрату, стрес, руйнування та втрату близьких, і краса для них стає способом повернення до звичного життя. Для багатьох регулярний догляд за собою означає захист власної гідності, а емоційний зв'язок із косметологинею допомагає долати тривогу та страх перед майбутнім. Косметичний кабінет стає місцем психологічного зв’язку. Марина знаходить у своїй роботі сенс і спосіб емоційного відновлення: її пацієнтки кажуть, що після процедур починають відчувати себе людьми... та жінками знову.
Для героїнь матеріалу косметологія — це не просто естетичні процедури, а спосіб повернути контроль за життям і знайти точку опори у світі, що руйнується війною.
Клієнтка Марини Таня втратила у війні Росії проти України чоловіка й дім, тож пішла до війська. Вона згадує життя до війни як таке, що сяяло всіма кольорами веселки, а після втрат перетворилося на сіро-чорне. Ботокс знімає сліди смутку та сліз із мого обличчя. «Якось моє горе щезає і з’являється нове сяйво», — каже вона.
Автор показує невидиму, але потужну роль краси як ресурсу опору й надії в обставинах постійної небезпеки.
«The Eсonomist» пише також про те, як мафія триває онлайн («The mafia goes online»)
У статті описується нова тенденція в італійському мафіозному середовищі: замість традиційних рекетирів, кілерів і торговців наркотиками все частіше з'являються мафіозні «інфлюенсери» — люди, які просувають мафіозний стиль життя через соціальні мережі, особливо TikTok. Згідно з дослідженням Fondazione Magna Grecia, значна кількість мафіозних кланів вже використовує TikTok для самореклами, створення міфу про «легке багатство» та залучення нових учасників.
Члени неаполітанського клану Amato-Pagano, як дізналися слідчі, використовують соціальні платформи для поширення відео з дорогими автівками, вечірками та показною розкішшю, що стає способом залучення молоді. Замість відкритих погроз, тепер мафія показує свою владу через фрази «подивись на мій TikTok» і демонстрування емоційних символів — таких як чорні прапори чи пісочні годинники. Експерти констатують: алгоритми соцмереж сприяють постійному поширенню контенту про насильство, розкіш, мужність кримінального світу, й це поступово сприймається як розвага.
У липні TikTok підписав угоду з італійським парламентом для боротьби з мафією, погодившись очищати стрічку від небезпечного контенту та маркувати відео з ознаками насильства чи злочинної романтики. Проте «через інноваційність і швидкість інфлюенсерів соцмережі часто не встигають відстежувати нові форми найстаршої італійської професії».
Polska zbrojna, Wysokie obcasy, The Eсonomist/С.Ч.