X
Шановний Користувачу,
25 травня 2018 року набуло чинності Розпорядження Європейського парламенту і Ради (ЄС) 2016/679, прийняте 27 квітня 2016 р. (RODO). Заохочуємо до ознайомлення з інформацією про обробку персональних даних на порталі PolskieRadio.pl
1.Адміністратором даних є Polskie Radio S.A. з головним офісом у Варшаві, al. Niepodległości 77/85, 00-977 Warszawa
2. У справах, пов’язаних з Вашими даними, слід звертатися до Інспектора охорони даних, e-mail: iod@polskieradio.pl, тел.: 22 645 34 03
3.Персональні дані оброблятимуться у маркетингових цілях на основі наданої згоди.
4.Персональні дані можуть надаватися виключно з метою належного надання послуг, обумовлених у політиці приватності.
5.Персональні дані не надсилатимуться за межі Європейського економічного простору або до міжнародних організацій.
6.Персональні дані зберігатимуться протягом 5 років від закриття облікового запису, відповідно до законодавчих положень.
7.Ви маєте право на доступ до своїх персональних даних, їх виправлення, перенесення, усунення або обмеження обробки.
8.Ви маєте право на внесення протесту щодо подальшої обробки, а у випадку висловлення згоди на оброку персональних даних – на її відкликання. Використання права на відкликання згоди не розповсюджується на обробку, що мала місце до моменту відкликання згоди.
9.Ви маєте право на подання скарги до наглядового органу.
10.Polskie Radio S.A. повідомляє, що в процесі обробки персональних даних не приймаються автоматизовані рішення та не застосовується профілювання.
Більше на цю тему Ви знайдете на сторінках персональні дані та політика приватності
Розумію
Українська Служба

«Оселя Віри, Надії та Любові», або як вийти з інтернатної ізоляції

11.02.2020 18:00
Ось уже 7 місяців в селищі Обертин в Івано-Франківській області функціонує один з перших в Україні будинків підтриманого проживання для сиріт з інвалідністю
Аудіо
  • Pierwszy w Ukrainie dom wspomagający dla sierot niepełnosprawnych "Siedziba Wiary, Nadziei, Miłości" w Obertynie w Obwodzie iwanofrankiwskim
         ,          -
Загальний вигляд на подвір'я та будинок підтриманого проживання "Оселя Віри, Надії та Любові" у селищі Обертин Тлумацького району на Івано-Франківщиніhttp://ubm.org.ua/

У селищі Обертин Тлумацького району на Прикарпатті з літа 2019 року функціонує перший в Україні будинок підтриманого проживання для сиріт з інвалідністю «Оселя Віри, Надії та Любові». Це місце, де завдяки зусиллям волонтерів та людям доброї волі, вдалося створити цілком нові для них умови вже вільного життя і вийти із замкнутого та часто безнадійного середовища інтернатів.

В одному з перших в Україні будинку підтриманого проживання для сиріт з інвалідністю «Оселя Віри, Надії та Любові» в Обертині Тлумацького районі на Івано-Франківщині нині живе четверо молодих людей, які раніше перебували в інтернатах системи соціального захисту. Не таємниця, що така система, що залишилася Україні у спадок ще з радянських часів, досі залишається ізольованою, замкнутою, з якої її вихованці не часто можуть вирватися і розпочати нове життя. Однак є надія, що ця система у майбутньому в Україні таки зміниться і не в останню чергу завдяки зусиллям волонтерів та благодійних організацій. Про цю одну з перших в Україні ініціатив розповів керівник благодійної організації «Українська благодійницька мережа» Василь Футерко, який вже багато років допомагає сиротам з інвалідністю:

«Ідея з’явилася з того, що коли ми відвідували інтернати, намагалися якось впливати на те, що там відбуваєтьcя, ми розуміли наскільки це застаріла система і люди, які там перебувають, не живуть, а існують. Це масові заклади, що дуже перенасичені, де дуже багато різних порушень. Ми почали цікавитися тим, як з цим у розвинених країнах і зрозуміли, що свого часу в США і в Європі відмовилися від подібних на інтернатів, тобто таких, що є масовими, де є ізоляція, де можуть бути масові порушення прав людини. І там почали створювати для людей з інвалідністю, які з тих чи інших причин не можуть проживати в сім’ї, невеликі групові будинки. Вони знаходяться в громадах, призначені для проживання невеликої групи людей – 4-8 осіб – максимально подібні до звичайних будинків і відрізняються тільки тим, що мають відповідні пристосування для людей з інвалідністю, наприклад, пандуси, технічні засоби».

Одна з мешканок Оселі Віри, Надії, Любові Уляна Белей Одна з мешканок Оселі Віри, Надії, Любові Уляна Белей

Завдяки волі добрих людей та пожертвам будинок, придбали у селищі Обертин, оскільки, за словами Василя Футерка, це була єдина на той час територіальна громада на Івано-Франківщині, яка відгукнулася на пропозицію створити такий будинок:

У середині Оселі Віри, Надії та Любові Фото: http://ubm.org.ua/ У середині Оселі Віри, Надії та Любові Фото: http://ubm.org.ua/

«У нашому теперішньому суспільстві ставлення до людей з інвалідністю ще дуже просякнуте радянськими стереотипами, і нам ще далеко до того ставлення, що є у цивілізованому світі, де, по суті, немає межі, поділу на „людина здорова” чи „людина з інвалідністю”, а є можливості для одних та для інших. Люди бояться нового, не розуміють, який заклад хочуть створити поряд з їхніми домівками, тому такий певний страх відлякує. Хоча це не унікальне явище для України. Подібно було теж у США, коли там створювали схожі групові будинки для людей з інвалідністю, то організації, які цим займалися, стикалися з таким феноменом, що називають „тільки не на моєму задньому дворі”. Суть цього феномену приблизно така ж як і у нас: люди не хотіли бачити групові будинки поряд з їхніми домівками. У США це вирішилося прийняттям закону про недискримінацію на ринку нерухомості і будь-які подібні ситуації, коли не хотіли продавати нерухомість або перешкоджали у створенні таких будинків, тягнули за собою відповідальність».

Ще один мешканець Оселі Віри, Надії, Любові Ігор Човпило Ще один мешканець Оселі Віри, Надії, Любові Ігор Човпило
"Дерево подяки" з іменами доброчинців в одній з кімнат Оселі Фото: ubm.org.ua/ "Дерево подяки" з іменами доброчинців в одній з кімнат Оселі Фото: ubm.org.ua/

Як каже Василь Футерко, подібних будинків в Україні є вже декілька, але «Оселя Віри, Надії та Любові» стала першою в Україні, де вдалося задіяти механізм соціального замовлення. Це механізм фінансування, за яким кошти повністю на фінансування або на якусь частину витрат йдуть не благодійно, а з місцевого бюджету. Ця модель дуже ефективно працює в Європі та країнах Північної Америки. Її суть наступна, - каже голова «УБМ»:

На території Оселі Віри, Надії і Любові На території Оселі Віри, Надії і Любові
Фото: http://ubm.org.ua/ Фото: http://ubm.org.ua/
«Держава, територіальні громади, муніципалітети делегують надання послуг недержавним організаціям і виділяють їм на це кошти. У свою чергу, недержавні організації надають вже потрібні соціальні послуги. Більшість організацій, які опікуються такими будиночками на Заході, – це недержавні організації. В Україні люди з інвалідністю, які з тих чи інших причин втратили сім’ю, в абсолютній більшості перебувають в інтернатних закладах. Підтримане проживання в Україні починає лише ставати на ноги. Перевага такого механізму полягає у тому, що фінансування є порівняно постійним. Бо благодійні кошти не є постійним джерелом, а коли кошти виділяються на фінансування соціальної послуги, то тоді вже можна говорити про якусь життєздатність моделі».
Асистентка з однією з мешканок Оселі Віри, Надії та Любові Асистентка з однією з мешканок Оселі Віри, Надії та Любові
Фото: http://ubm.org.ua/ Фото: http://ubm.org.ua/

Як пояснює Футерко, більшість вихованців інтернатів системи соціального захисту страждають від розумової відсталості і вони навряд чи могли би себе реалізовувати у домашньому середовищі. Поселившись у будинку, їм потрібно було освоювати усі для нас звичні побутові речі з самих початків, - каже він. За словами Василя Футерка, мешканцям будинку допомагають у побуті четверо асистентів, а також іноді волонтери. А процес адаптації мешканців постійно триває, - додає він:

Гості у  мешканців Оселі Віри, Надії та Любові Гості у мешканців Оселі Віри, Надії та Любові

«Попри те, що їм якоюсь мірою важко, вони задоволені (життям в Оселі). Це той випадок, коли люди розуміють, що хочуть змінити. Є прагнення до свободи, щоб вийти з інтернатного середовища. Сказати, що це ідеальні умови, не можна. Але вони однозначно ліпші, ніж в інтернаті. Звісно, є труднощі в адаптації. Зрештою, це звичайний процес, коли людина настільки кардинально змінює своє середовище. Для пересічних людей з соціуму цю зміну можна порівняти зі зміною населеного пункту і зміною роботи. Крім того, ми говоримо про людей, які звикли до труднощів і які адаптовані у суспільстві. А тут йдеться про людей, які перебували в інтернатах і звикли до того, що система дає все готове. Я не кажу, що вони самі змушені все робити у будиночку. Вони мають допомогу асистентів у всьому тому, що їм потрібно для комфортного проживання, але попри це ми намагаємося їх заохочувати до все більшої самостійності. Один з ключових принципів підтриманого проживання, щоб допомога асистентів і волонтерів закінчувалася там, де починаються їхні власні можливості. Тобто не робити за них те, що вони можуть зробити самі, а допомагати їм з тим, що вони об’єктивно ще самі не можуть робити».

Ще одна мешканка Оселі Віри, Надії та Любові Ще одна мешканка Оселі Віри, Надії та Любові

Сьогодні, крім матеріальних потреб і благоустрою «Оселі Віри, Надії та Любові», за словами Василя Футерка, є велика потреба, що не вимірюється коштами або матеріальними благами, адже важливою є можливістю особистісного розвитку:

Ігор Човпило Ігор Човпило

«Це допомога мешканцям у тому, щоб вони могли розвиватися, навчатися, аби вони могли більше інтегруватися в громаду. Це психологічна допомога, допомога у піднятті мотивації. Бо зробити матеріальні речі – відремонтувати і облаштувати будинок, зрозуміло як зробити. Тут – питання в ресурсах – коштах, допомозі працею, допомозі матеріалами. А от питання, як повертати людям, які прожили все своє свідоме життя в інтернатах, бажання рухатися вперед і розвиватися, коли вони звикли до готового, є набагато складнішим завданням. Готових рецептів тут немає. Тому що це лише перші кроки і підтримане проживання в Україні тільки починається, десь накладаються певні особливості нашого менталітету та нашого способу мислення і ми не можемо перенести європейський чи американський досвід сюди і використовувати його тут без урахування наших місцевих особливостей. Нам потрібно змінювати вектор і більше дивитися на нематеріальні потреби. Краще кілька разів приїхати, поговорити, поділитися якимось своїм досвідом, можливо навчити чогось нового, якби приїжджали люди з різними професіями чи займаються творчістю і могли розповідати мешканцям і це могло би їх заохочувати займатися чимось подібним».

Учні та вчителі Обертинського ліцею відвідали мешканців Будиночок сиріт з інвалідністю “Оселя Віри, Надії та Любові” Учні та вчителі Обертинського ліцею відвідали мешканців Будиночок сиріт з інвалідністю “Оселя Віри, Надії та Любові”

Зазначу, що до створення та допомоги будинку підтриманого проживання для сиріт з інвалідністю «Оселя Віри, Надії та Любові» в Обертині у Тлумацькому районі на Івано-Франківщині долучилося чимало пересічних людей та компаній. У найближчих планах – розширення будинку на добудову, аби там могло мешкати ще четверо осіб з інвалідністю. То ж «УБМ» нині збирає кошти на цю додаткову споруду. А ви, звісно, можете долучитися до благодійної пожертви і знайти усю необхідну інформацію на веб-сайті oselya.org.ua, а також на сторінці Будиночок для сиріт з інвалідністю «Оселя Віри, Надії та Любові» у Фейсбук.

Запрошую послухати передачу у прикріпленому звуковому файлі

Підготував Тарас Андрухович