11 – День незалженості Польщі. Це офіціне свято, коли відбуваються святкування, врочистості, та концерти. Але так було не завжди. Про те, як День Незалежності святкувався і не святкувався – у сьогоднішній рубриці «Ми – суспільство».
Маріуш Ольчак з Державного архіву говорить що важливі для державотворення дати завжди мають глибокий історичний контекст: «Багато різних фрагментів історії 20-го століття, і навіть сьогодення, пов'язані з цією ювілейною датою, і, безумовно, слухачі Польського радіо незалежно від віку, мають свій особистий досвід, пов'язаний з датою 11 листопада. І якби кожен з вас замислився над тим, що для вас означає цей день, або День Незалежності загалом, ви б зіткнулися з багатьма спогадами про події, спогади з вашого життя або з життя ваших родин, які безпосередньо пов'язані з боротьбою за незалежність, тобто участь у легіонах Пілсудського чи різних незалежницьких організаціях, яких було багато. Цей процес, символічно завершений 11 листопада, був багаторівневим і багаторічним. І я не заперечую, що хотів би на цьому зазначити, бо у нас, здається, така проблема з датами, що ми думаємо, що якщо певний день відзначає річницю якоїсь події, це означає, що вона сталася саме цього дня 100, 150 чи 200 років тому. Дуже часто це просто одна подія, яка насправді відбулася того дня кілька років тому, але яка була невеликою частиною дуже складної головоломки. Ми знаємо, що дата 11 листопада також була результатом певних рішень ще до війни, прийнятих певним політичним табором, пов'язаним з прихильниками Пілсудського, відомим у народі як рух Санації, який у певний момент польської історії вирішив, що ця дата буде пов'язана з Юзефом Пілсудським. Також пам’ятаймо, що міжвоєнний період і сам Пілсудський не були ідеалізованими, як це було пізніше і є сьогодні. Отже, політичний табір, пов’язаний з Юзефом Пілсудським та його наступниками, вирішив, що дата 11 листопада буде оптимальною.Натомість варто наголосити, що День незалежності не святкувався одразу, починаючи з 1918 року. Лише у 1937 році це свято було офіційно визнано, і перед початком Другої світової війни було лише одне чи два святкування».
Як каже професор Пйьотр Осенка, історик, працівник Інституту політичних студій Польської академії наук. Комуністична влада польщі, Польська народна республіка, поступово але послідовно применшувала значення Дня Незалежності: «11 листопада – це інструмент, який комуністичний уряд використовував на самому початку свого правління, щоб легітимізувати себе перед суспільством. Бо в 1944 році відбулися святкування 11 листопада. Там, де Польський комітет національного визволення (тобто орган тимчасової влади у Польщі, створений 21 липня 1944 в Москві за ініціативи і сприяння радянського політичного керівництва) вже мав владу, тобто у східній частині сучасної Польщі, організовувалися різні військові марші, на яких співалося патріотичні пісні та майоріли національні прапори. Це досить цікаво, насправді. Також проводилися меси, і люди співали: "Боже, Польщу бережи". І люди це купували».
Натомість комуністична влада почала витісняти 11 листопада іншою датою. « У 1945 році День Незалежності не святкували, а в наступні роки 11 листопада хоч і з’являлося час від часу на карті святкувань, то дедалі рідше. Чому? Тому що з'явилася ще одна річниця. Ще одне свято державотворення, а саме 22 липня. День, котрий комуністична влада просувала як день заснування Польського комітету національного визволення (ПКНВ), тобто початок комуністичного правління. Насправді він не був заснований 22 липня в Любліні; його було створено раніше в Москві, але ця дата була прийнята як символ нового початку. І цей новий початок, таким чином, не мав конкуренції. Потрібно було продемонструвати, що Польська Народна Республіка, і Польща загалом, у певному сенсі, розпочалася 22 липня, а 11 листопада було викреслено з календаря офіційних святкувань. Також тому, що поруч була ще одна дуже важлива річниця, 7 листопада. Річниця Великої Жовтневої Соціалістичної Революції. Ці чотири слова були обов'язковими, можна навіть сказати святими - так само, як колись титул монарха. Святкування річниці революції мало на меті продемонструвати, що джерелом політичної системи був реальний соціалізм радянського зразка, і що нова держава черпала з нього свої моделі та ідеологічну ідентичність. Тому було необхідно, певною мірою, відмовитися від Другої Польської Республіки, особливо коли вже не було потреби в такій легітимізації та, певною мірою, у завоюванні громадської думки та симпатії. Адже апарат безпеки відповідав за громадські настрої, забезпечуючи щастя всіх і відсутність незадоволених людей. А якщо хтось був незадоволений, то "ми тут з вами поговоримо"».
Запрошуємо послухати передачі в доданому файлі
Jedynka/PR24/Яна Стемпнєвич