Одним із ключових інструментів є створення так званого «інформаційного хаосу». Росія поширює різні наративи, які суперечать один одному: наприклад, в одному регіоні — про те, що ЄС занадто суворо поводиться з мігрантами, а в іншому — що він занадто м'який. Такий підхід створює атмосферу недовіри, коли суспільство втрачає орієнтири в інформаційному просторі.
Ще один важливий аспект — робота з маргінальними групами, як-от ультраправі чи ультраліві рухи, які можуть підхоплювати та розповсюджувати російські наративи. Таким чином, дезінформація отримує «місцеве обличчя», що робить її ще небезпечнішою.
Одним із найбільш небезпечних аспектів російських інформаційних кампаній є їхній вплив на політичні еліти Європи. Кремль активно підтримує популістські рухи, які виступають проти європейської інтеграції, санкційної політики та підтримки України. Російські спецслужби та підконтрольні медіа поширюють наративи, які знаходять відгук серед частини політиків у Європейському парламенті.
У Страсбурзі, де засідає Європарламент, неодноразово виникали ситуації, коли окремі депутати відкрито повторювали російські пропагандистські тези. Це включає заяви про необхідність зняття санкцій, "економічну шкоду від допомоги Україні" чи "необхідність переговорів з Росією за будь-яку ціну". Такі позиції підривають єдність ЄС і грають на руку Кремлю.
Росія також вкладає значні ресурси у створення мереж впливу серед європейських політиків. Наприклад, у скандалі 2019 року стало відомо про фінансування партій у Франції та Італії, які відкрито виступають проти євроатлантичної політики. Це доводить, що дезінформація використовується не лише для впливу на суспільство, але й для формування вигідної Кремлю політики на найвищому рівні.
Мені вдалося поспілкуватися з певною кількістю мешканців Страсбурга, які відповідали на питання, що вони думають про війну Росії в Україні. І от що мені вдалося з'ясувати.
Фарух, таксист: ФБР і ЦРУ діють ізсередини, і ніхто зараз про це не говорить. Знаєте, чому? Чому вони мовчать? Зараз вони продовжують грати у свої ігри. Можливо, вони навіть хочуть, щоб Байден сказав Зеленському: «Ти можеш використати цю ракету зараз, поки не стало пізно». Здається, їхня мета — спровокувати велику війну.
Чому? Бо якщо війна почнеться, Трамп не зможе повернути владу в Сполучених Штатах. НАТО і європейські країни побоюються, що Трамп прийде до влади й зупинить підтримку Альянсу. Тому вони, можливо, хочуть війни, щоб позбутися Трампа і його політики.
Якщо війна почнеться, Камала Гарріс може взяти контроль у свої руки. Водночас вони, ймовірно, підуть на кроки всередині країни, які унеможливлять повернення Трампа до влади.
Катрін, вчителька: Це звучить дуже провокаційно, але в політиці, як відомо, майже нічого не буває простим і очевидним. Щодо США, я завжди ставлюся з обережністю до їхніх дій, особливо коли це стосується глобальної арени. У них є багаторічна традиція втручатися у справи інших країн. Війна — це не просто політичний інструмент. Її наслідки катастрофічні, і ми тут, у Страсбурзі, це відчуваємо: хвиля біженців, економічна нестабільність, страх перед тим, що війна може стати ще ближчою. Якщо таке рішення дійсно розглядається у Вашингтоні, то це неймовірна жорстокість. Але я думаю, це більше схоже на чергову теорію змови, яка розганяється через страхи й недовіру до політиків.
Жан-П'єр, власник кафе: Знаєте, я вже не вірю в політику як щось чесне. США завжди просувають свої інтереси — економічні, військові, геополітичні. Але навіть я не можу уявити, що вони серйозно хочуть розпочати ще більший конфлікт, щоб вирішити свою внутрішню політичну боротьбу. Це ж абсурд! У мене тут багато клієнтів обговорюють це, особливо ті, хто стежить за новинами з України. Ми розуміємо, що війна вже принесла стільки горя, що ще один виток конфлікту став би катастрофою для всіх.
Емілі, студентка: Я намагаюся бути критичною до всього, що чую, особливо коли йдеться про такі складні теми. Те, що США діють в інтересах своєї влади та впливу, це очевидно. Але думати, що вони можуть підштовхнути Зеленського до провокацій лише для того, щоб не допустити повернення Трампа? Це занадто. Ми в університеті обговорюємо війну в Україні на лекціях, і професори завжди наголошують на тому, що будь-яка війна має багатошарові причини. Я не думаю, що це лише гра американців. Це більше про страх перед нестабільністю.
Маріон, перекладачка: У своїй роботі я часто стикаюсь з міжнародною політикою і я розумію приблизно, я знаю, як важливо читати міжрядків. Завжди Сполучені Штати намагалися виглядати як ті, хто контролює ситуацію,але я думаю, що вони самі бояться втратити вплив. Ідея про те, що хтось провокує когось на ескалацію, мені здається, не здійснена. Це звучить абсурдно, але й не зовсім нереалістично, враховуючи наскільки Сполучені Штати залежать від стабільності всередині своєї країни. Проте я, як мешканка Європи, бачу цю ситуацію з іншого боку.
Російські кампанії базуються на глибокому розумінні локальних, соціальних і культурних контекстів, що ми зараз і почули в країнах Східної Європи, таких як Угорщина чи Словаччина. Кремль грає на історичних образах, пов'язаних із Радянським Союзом і представляє себе захисником традиційних цінностей. Одночас у Західній Європі наративи Кремля адаптуються під місцеві реалії.
Наприклад, у Франції активно використовують антисистемні настрої, спрямовуючи їх на підрив довіри до НАТО, ЄС і Сполучених Штатів. В Німеччині російська дезінформація акцентує увагу на економічній залежності від США або проблемах із міграцією, намагаючись підривати довіру у європейську солідарність. Ще один важливий інструмент, підтримком якої сили через культуру та історію.
Російські культурні центри і організації, які діють під виглядом просвітницьких установ,часто стають платформами для поширення пропагандистських наративів. У таких проектах Кремль представляє себе не агресором, а захисником слов'янських народів або борцем проти глобалізму.
Манфред Вебер: Давайте будемо чесними. Не так багато спостерігачів думали, що Україна чинитиме опір.Не так багато експертів думало, що українські сили зможуть повернути окуповану територію. Не так багато спостерігачів думало, що Україна покаже справжнє європейське обличчя. І все ж таки, ви це зробили. Сьогодні український народ має повне право сказати, що вони європейці.
Українці живуть, вірять і захищають суть того, що робить вас європейцями, а саме європейський спосіб життя. Війна в Україні – це не просто регіональна суперечка, і не просто військова частина цієї війни важлива. Війна в Україні – це лінія фронту між вільним світом і жорсткою диктатурою.
Дрони вироблені в Ірані, північно-корейські солдати, які воюють проти європейців на європейській землі. Медіа, які воюють проти європейців за допомогою самих європейців.Що ще потрібно для підтвердження цієї геополітичної реальності? По-друге, Європа готова або повинна готуватись до того, щоб взяти на себе більше відповідальності.
Ми зробимо все необхідне, щоб забезпечити вам, українцям, фінансову стабільність, якою ви потребуєте, чого б це не коштувало. Кожен євро, інвестований в Україну, коштує дешевше, ніж, наприклад, фінансування більшої кількості біженців, які прибувають до Європи. Ну і по-третє, Україна повинна перемогти на полі бою у фізичному і інформаційному сенсі.
Джо Байден демонструє лідерство в своєму рішенні, дозволяючи українським силам використовувати всю мілітарну зброю, яку вони мають, в тому числі й на території РФ. З таким лідерством європейці повинні зробити те ж саме. Канцлер Шольц каже, що він зробить всі необхідні кроки разом з нашими американськими друзями.
Тому давайте ми дозволимо Україні використовувати необхідні ракети і передамо їм ракети «Таурус», яких вони потребують. До того ж, Україна незабаром стане членом Європейського Союзу. Я хочу подякувати всім, хто стоїть за цією ініціативою, і думаю, що ми доведемо цю справу до кінця.
Попереду ще багато роботи. І ми, як Європейська народна партія, підтримуємо Україну в цьому точно. Того, що ми маємо зробити, Росія не зміниться сама. Росія і надалі залишатиметься імперіалістичною державою і загрозою безпеці для всіх європейців. Ось чому нам потрібна довгострокова архітектура безпеки, в тому числі і інформаційної, для нас, як для Європейської народної партії. Зрозуміло, що Україна повинна стати членом НАТО. Всі інші гарантії безпеки не приносять миру. І разом з найсильнішою на сьогоднішній день армією Європи, якою є українські війська, ми можемо побудувати європейський оборонний стовп для захисту східного кордону Європи в довгостроковій перспективі.
Медіа — ще один важливий фронт російської дезінформації в Європі. Кремлівські канали RT і Sputnik довгий час були основними джерелами поширення фейків. Вони позиціонували себе як «альтернативу мейнстрімним ЗМІ», пропонуючи «інший погляд» на події у світі. Навіть після заборони їхньої діяльності в ЄС у 2022 році ці канали продовжують працювати через проксі-сайти, VPN і соцмережі.
Великим викликом стали російські «фабрики тролів», які створюють тисячі фейкових акаунтів у Twitter, Facebook, Telegram. Вони поширюють неправдиві новини, коментують дописи політиків і журналістів, створюючи ілюзію масової підтримки проросійських позицій. Особливо активно такі кампанії проводяться під час кризових ситуацій. Наприклад, під час енергетичної кризи 2022 року російські боти поширювали фейки про «повний колапс» європейських країн через санкції проти Росії.
Ще один підхід Кремля — вплив на локальні медіа. У країнах Балтії, Східної Європи та Балкан Росія фінансує невеликі видання, які поширюють пропаганду під виглядом «незалежної журналістики». Такі ресурси створюють регіональні варіанти наративів Кремля, щоб зробити їх більш переконливими для місцевої аудиторії.
Навіть великі європейські медіа іноді стають інструментом для поширення російських тез. У гонитві за сенсаціями журналісти несвідомо підхоплюють фейки або подають їх без належної перевірки. Це особливо небезпечно в умовах інформаційної війни, де кожен помилковий заголовок може підірвати довіру до демократичних інституцій.
Олексій Бурлаков