Польський волонтер Якуб Войтунь від перших днів повномасштабного вторгнення допомагає Україні. Він очолює рятувально-допомогову групу «Світанок», яка евакуює поранених, підтримує військових, рятувальників, лікарні та підрозділи зі службовими собаками. Він також допомагає вивозити тварин із небезпечних районів. За його словами, сьогодні однією з найбільших потреб залишаються автомобілі, причому не лише для військових.
«Ця війна триває вже п’ять років, і вона вже не викликає такого великого страху та такого бажання допомагати, як це було на початку. Мені здається, що це цілком природно», — розповів волонтер Польському радіо для України.
Якуб Войтунь регулярно їздить із Варшави на схід України, долаючи понад тисячу кілометрів. Найскладнішим він називає не перетин кордону, а підготовку до поїздки та збір необхідної допомоги. Біля фронту волонтери намагаються не створювати додаткової небезпеки для військових і зустрічаються з ними у безпечніших місцях.
«Навіть якщо ми маємо досить великий досвід таких поїздок, він ніколи не буде таким великим, як у військових. Наша інформація ніколи не буде такою актуальною, як у них. І передусім ми не хочемо створювати для них додаткової небезпеки», — пояснив він.
Окремий напрям допомоги — службові собаки та тварини, яких залишили під час евакуації. За словами Войтуня, рятувальні собаки сприймають пошук людей чи небезпечних речовин як гру, тому працювати без перерви вони не можуть. Волонтери привозять для них корм, зокрема спеціалізований, а також допомагають евакуйовувати собак із прифронтових районів. Сам Войтунь прихистив кількох собак з України. Він також розповів, що війна сильно змінила польсько-українські взаємини, адже волонтерство дозволило людям із різних середовищ краще пізнати одне одного.
За роки поїздок Україною Войтунь бачив поранених цивільних і військових, дітей, які тікали від війни, рятувальників і волонтерів, а також друзів, які загинули на фронті. На запитання, який запах асоціюється у нього з війною, він відповів: «Війна пахне страхом, війна пахне гаром, війна пахне тілом, що розкладається, брудним тілом».
Усю розмову можна послухати у доданому файлі.
Євгеній Дячков