Польсько-українські відносини переживають кризу, яка триває вже кілька місяців і поки що не демонструє ознак покращення. Водночас нинішнє загострення не варто сприймати як безповоротний розрив — упродовж останніх десятиліть між двома країнами вже неодноразово виникали серйозні конфлікти, які згодом змінювалися періодами зближення.
Так вважає політологиня та викладачка Варшавського університету Олександра Іванюк. На її думку, нинішня ситуація особливо помітна на тлі політичних сигналів у Польщі. Показовим став День Незалежності України 24 серпня: президент Польщі Кароль Навроцький не приїхав до Києва і не виступив із публічним привітанням, тоді як представники урядової коаліції — зокрема прем’єр Дональд Туск та міністр закордонних справ Радослав Сікорський — відкрито говорили про підтримку України.
«Цього не було з боку президента, і це важко не помітити. Я думаю, що нормально висловлювати з цього приводу обурення», — сказала експертка.
Вона звертає увагу і на інший важливий момент. На її думку, Україна дедалі більше стає розмінною монетою у внутрішній польській політиці напередодні майбутніх виборів. Праві сили намагаються перехопити виборців одна в одної, причому частина електорату «Права і справедливості» переходить до ще радикальнішої «Конфедерації». У відповідь PiS також радикалізує свою риторику.
«Це дуже-дуже негативний тренд», — наголошує політологиня.
Водночас вона вважає позитивним сигналом те, що частина правлячої коаліції після попередніх виборчих кампаній змінила підхід до української теми. Якщо раніше політики намагалися здобувати популярність, обіцяючи скоротити нібито «привілеї» для українських біженців, то тепер дедалі чіткіше говорять про необхідність підтримувати Україну та гарантувати права людей, які перебувають у Польщі.
На думку експертки, саме ця позиція може стати противагою радикалізації польської політики. Вона наголошує, що йдеться не лише про допомогу Україні. Підтримка України для Польщі — це також питання власної безпеки.
«Україна обороняє нас усіх, Європу», — саме так, за словами Іванюк, формулювали свою позицію польські урядовці у День Незалежності України.
Водночас політологиня вважає втраченою нагодою відсутність української сторони на польських урочистостях, присвячених перемозі у польсько-більшовицькій війні 1920 року. На її думку, це був би хороший момент нагадати польському суспільству про спільну історію Юзефа Пілсудського та Симона Петлюри.
«Це була би хороша нагода, але, звісно, політично невигідна жодному з таборів», — зазначила вона.
Усю розмову можна послухати у доданомук файлі
Олексій Бурлаков