— Пане Мирославе, хочу почати з питання, яке сьогодні на слуху в усіх, хто займається польсько-українськими відносинами. Львівська облрада оголосила наступний рік роком Романа Шухевича, УПА та Олега Ольжича. Це викликало різку реакцію в Польщі, а також критику з боку Міністерства закордонних справ України, яке оприлюднило відповідну заяву. Як ви оцінюєте це рішення та реакцію на нього?
— Я дуже здивований таким рішенням, тому що саме Львівська обласна рада мала б знати: деякі питання між Польщею та Україною є досить складними й непростими.
Я не заглиблююся в те, чи має Львівська обласна рада такі можливості та повноваження. Чи має? Має. Чи може це зробити? Може. Але якого результату ми хочемо осягнути в цих відносинах — для мене загадка. Я не розумію.
Навіщо зараз, коли Україна перебуває в дуже скрутних обставинах, ухвалювати рішення, яке буде настільки негативно сприйняте в сусідній країні? Те, що робить Трамп, те, що відбувається в міжнародній політиці, дуже тривожить нас.
Я не заперечую права України мати своїх героїв і ухвалювати різні рішення. Питання в тому, чи усвідомлюємо ми, що таке рішення може призвести до дуже великих ускладнень у міжнародних відносинах і зовсім непотрібної напруги. Зараз вона нам абсолютно не потрібна.
— Депутат Львівської облради, директор меморіального пошукового центру «Доля» Святослав Шеремета вже коментував у медіа рішення Польщі обмежити йому в’їзд. Він назвав дивною реакцію польських урядовців і політиків на ухвалене з його ініціативи рішення щодо проголошення наступного року роком Романа Шухевича, УПА та Олега Ольжича. За його словами, українці мають право самостійно визначати своїх героїв і вшановувати їх. Як Україні вшановувати свою визвольну боротьбу та водночас відповідально говорити про болісні сторінки історії, розуміючи й польську сторону?
— Безумовно, Україна має право вирішувати, хто має бути її героєм, а хто ні. Водночас міжнародна політика вимагає усвідомлення того, що деякі рішення можуть викликати сумніви чи інші реакції з боку сусідніх держав.
Не всі рішення, які ухвалювала Німеччина, подобалися в Польщі. Так само не всі рішення, які ухвалює Україна, подобатимуться в Польщі.
Ми не в змозі зараз, в умовах війни й російської агресії проти України, з’ясувати складні питання польсько-українських відносин, яких не змогли з’ясувати до війни. Ми залишилися у двох паралельних розповідях, які між собою не зустрічалися.
Очікувати, що ми зробимо це зараз рішенням Львівської обласної ради, — дещо несерйозно й невідповідально. Адже знаємо, що результат буде абсолютно протилежним: натомість отримаємо напругу.
Україна стоїть на порозі зими, яка може бути важкою, якщо не найважчою від початку повномасштабного вторгнення. У такій ситуації ухвалювати рішення, які знеохочуватимуть сусідню державу підтримувати Україну, мені здається, дещо несерйозно й невідповідально.
— Наскільки українці в Польщі, зокрема воєнні мігранти, відчують наслідки таких рішень і політичних суперечок у своєму повсякденному житті?
— Вони впливатимуть негативно. Чому? Тому що з польської перспективи ситуація виглядає так: Польща допомагала, допомагає і хоче допомагати Україні, а Україна глорифікує чи робить героями тих людей, яких із польської перспективи вважають злочинцями. Ми не встигли, не змогли пояснити, що, можливо, не все обов’язково так, як ви думаєте. Але зараз починати цей процес — дещо несерйозно.
— Тому що триває повномасштабна війна?
— Не просто є війна — ми взагалі в іншій ситуації. Ми в ситуації виживання. Нам потрібно вистояти в цій війні, зберегти державу й пережити зиму. У цьому сенсі рішення абсолютно невідповідальне. Воно дає абсолютно протилежний результат.
Якщо говорити про відносини з Польщею і про те, як житиме українська громада в Польщі, то обласна рада дала чергові аргументи польським крайнім силам — тим, які були налаштовані антиукраїнськи, — щоб вони ще більше посилювали антиукраїнські настрої.
Ми знову не переконаємо польських крайніх правих, що вони історично неправі. Натомість вони отримають додаткові аргументи, щоб пояснювати громадянам, чому хочуть позбутися українців, чому українці їм не потрібні й чому до них потрібно ставитися гірше.
— Але вже є реакція українського МЗС, української влади.
— Так, тільки, думаю, молоко вже розлилося. Українська влада може спробувати нейтралізувати наслідки цього рішення в політичному сенсі: заборонити його, визнати недійсним тощо. Але факт у тому, що ця інформація вже поширилася і її вже використовуватимуть. Цього вже ніяк не змінити, навіть якщо рішення Львівської обласної ради визнають недійсним.
— Наскільки українські посадовці дослухаються до голосу вашої громади, Об’єднання українців у Польщі, перш ніж ухвалювати ті чи інші рішення? Наскільки ваш голос впливовий у цьому процесі?
— Не є впливовим.
— Чому так?
— Це взагалі довша історія. У тих випадках, коли нас запитують про думку, ми нею ділимося. Вона не завжди враховується, скажімо, Києвом. На рівні таких рішень, як рішення обласної ради, нас ніколи не запитували: «Як ви це оціните і як це на вас впливатиме?». На жаль, практика, коли українську національну меншину в Польщі не бачать або не хочуть включати в розмову, має довгу історію.
— Польсько-українські відносини іноді нагадують гойдалку: від великої солідарності, як у 2022 році, яку я сама спостерігала, — до образ, претензій і недовіри. Що або хто найбільше розхитує цю гойдалку зараз?
— Невідповідальні політики по обидва боки кордону. Виключно. Їм сприяють російські засоби інформації та соціальні медіа, бо всю цю пропагандистську машину дуже сильно розкручують також російські тролі й боти. Але основну відповідальність за те, що відбувається, несуть політики — і польські, і українські.
Запрошуємо послухати інтерв'ю у доданому файлі
Світлана Мялик