Першим відповідає інвестор Александр Шалецький, очільник космічного комітету Польської палати технологій подвійного призначення:
Шалецький: «Я щиро сподіваюся на обмін інформацією та технологіями між Польщею й Україною на користь обох сторін. В України справді дуже багато цікавих розробок, і, як не парадоксально, не обовʼязково йдеться про дрони — Польща сама має дуже сильні компанії-виробники безпілотників. Натомість справді цінне, що українці могли б передати НАТО, — це рішення у сфері радіоелектронної боротьби. В Україні в цьому напрямі відбувається колосальний рух: ця тема значно менш медійна, ніж дрони, але щонайменше настільки ж важлива — або навіть важливіша».
Радіоелектронна боротьба рідко потрапляє на шпальти, але саме вона вирішує, хто контролює небо. Найвідоміший приклад — українська система «Ліма» від Cascade Systems: вона підміняє супутникову навігацію ворожих ракет.
Шалецький: «Передусім ідеться про технології звʼязку та радіоелектронного придушення. Із відкритих джерел можна згадати українську систему „Ліма“, яка фактично вивела з ладу російські аеробалістичні ракети „Кинджал“. Це надзвичайно цікаві рішення, які за відносно невеликі кошти дозволяють прикривати значні території».
За даними розробника, лише за перші три місяці 2026 року «Ліма» відвела від цілей 26 «Кинджалів», а загалом — 58. Стійкість до РЕБ вирішує і на передовій. Польська компанія Sygnis постачає обладнання українським бригадам; її керівник Анджей Бургс розповів на саміті:
Бургс: «І йдеться не лише про порятунок поранених. Наприклад, наш розвідувальний дрон передав бійцям точну картинку й блискуче себе показав, бо інші безпілотники впали під дією ворожої РЕБ, а наш втримався в повітрі. Завдяки цьому підрозділ побачив обстановку й зміг вчасно відійти або перегрупуватися. Зрештою, саме такі речі найбільше підсилюють мотивацію».
Захищений звʼязок — у центрі інвестиційного фокусу Шалецького. І для нього це питання суверенітету всього континенту:
Шалецький: «Я вважаю, що передові комунікаційні технології — це майбутнє, особливо в контексті унезалежнення від систем на кшталт Starlink і загалом від американських рішень. Європа мусить мати власний звʼязок — і, думаю, українці так само гостро відчувають цю потребу».
Чи здатна Європа швидко зрушити з місця — чи застрягне в деклараціях?
Шалецький: «Це, безперечно, технології, які неможливо створити швидко: Starlink — феноменальна система, і побудувати щось аналогічне в короткі строки надзвичайно складно, якщо взагалі реально. Проте подібні рішення потрібно впроваджувати якомога швидше, аби позбутися залежності від Сполучених Штатів. Європа — а найкраще сама Польща — повинна мати власні засоби розвідки, звʼязку та космічні системи, які вона контролює безпосередньо з Варшави».
Перші кроки Польща вже робить на орбіті. 1 жовтня 2026 року на орбіту вийшли останні з чотирьох військових супутників Mikroglob; контракт з армією — понад 550 мільйонів злотих. Їх збудувала Creotech Instruments. Віцепрезидент компанії Якуб Бохінський:
Бохінський: «Ми створюємо супутникові платформи, на які встановлюємо корисне навантаження, будуємо цілі космічні місії та виводимо їх на орбіту для урядових, цивільних і військових замовників. Чотири наші супутники Mikroglob уже щодня дивляться на нас згори, і незабаром ми передамо їх армії. По дорозі ми пройшли той переломний етап — стали повноцінною dual-use компанією, що постачає і цивільні, і військові системи. Хоча межа між першим і другим часом зовсім не очевидна».
Хто в цьому технологічному союзі зацікавлений більше — Київ, Варшава чи Брюссель?
Шалецький: «Україна перебуває у стані війни, тож вона, безперечно, зацікавлена більше — її потреби стоять „тут і зараз“. Водночас і Польща, і Європейський Союз зацікавлені в українських технологіях, і ми маємо зробити все, щоб рішення, перевірені на полі бою, якомога швидше впроваджувалися в нас».
Історія Sygnis показує, як фронт змінює бізнес. У перші дні повномасштабної війни компанія відправила до Львова автобус із двадцятьма 3D-принтерами, а сьогодні робить для армії мобільні контейнерні заводи. Анджей Бургс:
Бургс: «У нас усе почалося випадково. Коли спалахнула повномасштабна війна в Україні, ми, як і багато хто в цій залі, зібралися, купили автобус, завантажили його 3D-принтерами й відправили по той бік кордону. Принтери розійшлися по бригадах, і військові почали надсилати нам запити, файли, просити техпідтримку. Ми почали проєктувати для них турнікети, елементи гвинтівок, друкувати деталі до танків — і раптом стало зрозуміло, що це реально підвищує боєздатність підрозділів, бо вони можуть діяти значно швидше».
Та головний урок — про масштаб. Якуб Бохінський пригадує поїздку до Києва під обстрілом:
Бохінський: «Є одна цитата від наших колег у Києві, яка врізалася мені в памʼять найбільше. Ми були там під обстрілом, летіли дрони, і вони запитали, чим ми можемо допомогти. Ми розповіли — не все я можу озвучити, — і миттєво почули у відповідь: „Це класно, це добре, але потрібно більше. Ви маєте те, що треба, але у вас цього замало. На війні ми засвоїли: усього потрібно більше. Війна пожирає гігантські обсяги ресурсів. Якщо ви не здатні виробляти це у великому масштабі — у вас просто іграшка. Класна іграшка, але нам цього потрібно багато“. Коли я повернувся до Польщі й писав стратегію Creotech на найближчі три роки, вона стала прямою відповіддю на ці слова з Києва: нам потрібно виробляти багато. Саме тому ми будуємо завод для серійного випуску супутників. Це має бути промислове виробництво в тому масштабі, якості та характеристиках, щоб не просто хизуватися унікальною розробкою, а реально закривати потребу фронту й безпеки».
Чи не стала війна для deep-tech вікном можливостей — і чи не закриється воно разом із миром?
Шалецький: «Гадаю, що так. Проте навіть якби війна закінчилася завтра, Європа вже прокинулася і прагнутиме власної технологічної незалежності — байдуже, завершиться війна завтра, за рік чи за два. З мого погляду, найкраще, якби вона закінчилася якомога швидше».
Гроші на переозброєння вже є: Польща — найбільший отримувач оборонних позик ЄС SAFE, 43,7 мільярда євро, і понад чверть піде на протиповітряну та антидронову оборону. Тож чи розбудила ця війна Європу назавжди?
Шалецький: «Безперечно. На мою думку, росіяни припустилися величезної помилки: їхнє становище у 2022 році було значно вигіднішим, ніж сьогодні. Тепер Європа налаштована захищати себе самостійно, активно розвиває ці технології, і завершення війни цього курсу не змінить. Варто наголосити: окремі галузі фізично неможливо прискорити. Ідеться, наприклад, про космічні технології виведення на орбіту й ракетобудування — це потребує часу. Не можна просто засипати проєкт грошима й отримати результат миттєво: інженерні цикли мусять тривати стільки, скільки потрібно. Але я не вірю, що закінчення війни змусить їх згорнути».
Польська палата технологій подвійного призначення зʼявилася лише в березні 2026 року, а вже обʼєднує понад 70 компаній. А чи інвестує сам Шалецький в українські фірми?
Шалецький: «Особисто я — ні. Проте дуже багато компаній із Польської палати технологій подвійного призначення (Polska Izba Dual Use) уже або співпрацюють з українськими фірмами, або інвестують в українські проєкти. І я сподіваюся, що таких спільних ініціатив ставатиме дедалі більше».
Український фронт перестав бути лише отримувачем допомоги: тепер він полігон і вчитель для європейської оборонки. Формула проста — РЕБ, власний звʼязок, свій космос і промисловий масштаб. Бо без масштабу, як кажуть у Києві, навіть найкраща технологія — лише іграшка.