80 років тому розпочався Катинський злочин

3 квітня 1940 року НКВД розпочало масові страти поляків, взятих у неволю після окупації Радянським Союзом Польщі у 1939 році

Ексгумація масової могили польських офіцерів у 1943 році

Unknown author / Public domain

80 років тому, 3 квітня 1940 року, органи НКВД розпочали масовий розстріл поляків, взятих у неволю після агресії Червоної армії проти Польщі у вересні 1939 року. Перші вбиті поляки були офіцерами, ув’язненими у таборі в Козельську в Росії. Їх вивозили до Катині, де вони гинули від пострілу у потилицю. У наступні дні функціонери НКВД вбили в’язнів з таборів в Осташкові та Старобільську.

Історик Інституту Пілецького доктор Єжи Рогозінський нагадує, що злочин було здійснено за наказом Сталіна від 5 березня 1940 року, а клопотання про вбивство поляків підготував голова НКВД Лаврентій Берія, який представив поляків ворогами Радянського Союзу та запропонував їх знищення.

Це прохання підтримав Сталін і члени найвищої влади Комуністичної партії Радянського Союзу, які віддали наказ про вбивство приблизно 22 тис. поляків:

«Вищий тоді орган влади у Радянському Союзі 5 березня 1940 року прийняв рішення про вбивство шляхом розстрілу польських офіцерів, посадовців, зем’ян, поліцейських, функціонерів розвідки, жандармів, осадників та в’язнів і, крім того, 11 тис. осіб, які перебували у в’язницях, яких названо членами шпигунських контрреволюційних і диверсійних організацій».

Поляків вбивали в особливому режимі, без судів на підставі вироків, винесених так званими «трійками НКВД». Єжи Рогозінський нагадує, що злочин, початок якого припав на 3 квітня 1940 року в Катині, був надзвичайно жорстоким:

«Звезені військовополонені стоять над викопаними ямами і там їх вбивають пострілом у потилицю. Це правда стосовно частини в’язнів із Козельського табору. Решту розстріляли у Смоленській в’язниці».

Історик каже, що настільки ж жорстко функціонери НКВД вбивали й у наступні дні – в’язнів з таборів в Осташкові та Старобільську:

«В Осташкові в’язнів звозили з в’язниці у Твері, тоді Калініні. У випадку Старобільська в’язнів звозили з в’язниці у Харкові. В обох випадках розстріли проводили у підвалах цих в’язниць. У в’язниці в Калініні виділили „камери смерті”, куди входили чергові в’язні, яких вбивали пострілом у потилицю».

Жертв Катинського злочину ховали у безіменних, братських могилах у Катині, селі Мєдноє у Тверській області Росії, а також у Харкові та Биківні неподалік Києва в Україні та, ймовірно, у Куропатах поблизу Мінська в Білорусі.

Кількадесят років влада СРСР переконувала світову громадську думку, що Катинський злочин вчинила Німеччина, котра 13 квітня 1943 року повідомила про відкриття масових могил у Катині. Тільки в 1990 році росіяни визнали, що масові страти скоїло НКВД.

IAR/Т.А.