Заяву Петера Сіярто було зроблено в розпал протестів у Грузії проти прийняття закону про так званих іноземних агентів, який вважають копією російського і наступом на свободу слова та демократичних політиків. А ЄС та США заявили, що прийняття цього закону, навпаки, стане на заваді євроінтеграції Грузії.
Із чим пов’язано таку контроверсійну заяву угорського міністра МЗС і як його слова щодо розширення ЄС, в тому числі за участі Грузії, вкладаються в парадигму заяв ЄС і США?
Експерт у справах європейських правових відносин, доктор права Білостоцького університету Томаш Дубовський заяву міністра Сіярто сприймає як певне зрушення у стосунку Угорщини до членства України в ЄС.
У заяві міністра Петера Сіярто, зрештою, нічого нового. Адже позиція Угорщини щодо України відома, що не раз демонстрував хоча б очільник угорського уряду Віктор Орбан. У грудні минулого року він заявив, що приєднання України — не в інтересах ані Угорщини, ані ЄС.
23 травня голова Канцелярії прем’єр-міністра Угорщини Ґерґелі Ґуляш заявив, що Угорщина веде переговори з українською владою про членство країни в Європейському Союзі, і уряд Угорщини визначив свої мінімальні очікування для підтримки цього вступу». А також додав, що головування Угорщини в Раді ЄС і вступ України до ЄС не мають між собою нічого спільного, адже рішення про вступ має прийматися одноголосно, тому неважливо, хто в цей момент головує в Раді ЄС.
«Звичайно, Угорщина, як і будь-яка країна, яка бере на себе головування в Європейському Союзі, представляє свої пріоритети, тобто сфери, на яких вона хоче зосередити свою увагу великою або дуже значною мірою або доволі інтенсивно. Звичайно, ми всі знаємо певний контекст у заяві міністра МЗС Угорщини. Однак ми також повинні усвідомлювати, що процес розширення є складним процесом, в якому бере участь не лише країна, яка головує, але в основному всі держави-члени, а також інституції Європейського Союзу, які є незалежними від держав-членів. Я тут маю на увазі, наприклад, Єврокомісію.
Тому я сприймаю цю заяву міністра (Сіярто, — ред.) як своєрідний початок у визначенні точних пріоритетів угорського головування, які, ймовірно, ще будуть у майбутньому коригуватися. Наскільки — побачимо, вже коли Угорщина очолить Раду Європи.
Проте, звичайно, процес розширення Європейського Союзу є важливим процесом як з точки зору країн-кандидатів, так і з точки зору самого Європейського Союзу.
І тут, звичайно, варто радше мотивувати країни-кандидатів, якось спонукати їх робити все більш інтенсивні кроки до того, щоб стати членом Європейського Союзу».
У своїй заяві Петер Сіярто наголосив, що до кожної із країн — Молдови, Грузії чи держав Західних Балкан треба підходити індивідуально і зважати на їхній досвід. Він згадав у цьому контексті війну в Україні, яка стоїть начебто на заваді її вступу в ЄС. Звісно, війна – чинник вагомий, проте, до прикладу, в Молдові є регіони, які росія використовує для дестабілізації країни — Придністров’я і Гагаузія, на Західних Балканах є свій привід для неспокою — частково визнане Косово, чи Сербія, яка заявила, що будуватиме стосунки і з росією, і з ЄС, і зі США. А в Грузії — нещодавно прийняли закон про іноагентів, який вважають копією російського і який, зі слів очільників країн ЄС та США, завадить її євроінтеграції. Тож кожен із цих досвідів дуже індивідуальний і кожен так чи інакше стоїть на заваді — більшою чи меншою мірою.
«Справді, останніми днями з'явилася низка коментарів щодо, наприклад, ситуації в Грузії. І тут європейські політики , тобто лідери країн-членів Європейського Союзу, наприклад президент Литви, критично ставляться до планів грузинського уряду щодо згаданого вами закону. В тому числі, тут досить чітко звучать заяви, що можливо, це загрожує чи може загрожувати членству Грузії в Європейському Союзі, чи стає перешкодою для переговорів, яких ми могли б очікувати між Європейським Союзом і Грузією. Але це лише підтверджує те, що, звісно, одна справа — плани Угорщини, яка головуватиме як наступна країна, в раді Європи, її пропозиції і декларації, і зовсім інша справа ЄС загалом, який діятиме у цій сфері в майбутньому.
Не забувайте, що приєднання нової держави-члена або нових держав-членів Європейського Союзу зрештою вимагає згоди всіх членів Європейського Союзу на завершальному етапі.
Як я вже сказав, питання початку переговорного процесу та можливого завершення цього процесу є складним питанням, яке дійсно потребує широкої згоди в самому Європейському Союзі та його інституціях. І це не результат або похідне рішення лише однієї держави-члена.
Ви маєте рацію, коли говорите про ті передумови, які має кожна з країн-кандидаток. Кожна країна-кандидат фактично має власну особливу ситуацію та умови, які протиставляються критеріям, що дозволяють вступ, відповідно до яких потенційна асоціація і буде оцінюватися.
Зверніть увагу, що ми також пережили це, коли Польща приєдналася до Європейського Союзу. Це було найбільше розширення в 2004 році.
Десять нових країн, але кожна з них має не лише інше географічне чи геополітичне положення. Можливо, не всі, але певні групи тут можна виділити. Різний досвід, різні історії, різні економічні умови, різний рівень дотримання принципів демократичної держави чи верховенства права.
У цьому випадку вийшло так, що ці переговорні процеси були вдало допасовані. Таким чином ці країни разом увійшли до Європейського Союзу. Але з самого початку не було певності, що це дійсно станеться», — говорить Томаш Дубовський.
Європейський Союз діє на основі Договорів про Європейський Союз і Договорів про функціонування Європейського Союзу. Це організація, до якої можна приєднатися, якщо відповідати певним критеріям. І в тій мірі, в якій певна країна відповідає цим критеріям, принаймні в тій мірі, в якій вона дотримується та поважає цінності та принципи, що лежать в основі існування та функціонування Європейського Союзу, оцінюються спроможності кожної з цих країн-кандидаток.
Тож повертаючись до заяви Сіярто, і переговорів Угорщини з Україною щодо вступу — ці питання будуть ретельно взяті до уваги тими інституціями Європейського Союзу, які відповідають за переговорний процес, який допомагає країні-кандидату підготуватися до членства та, можливо, досягти готовності бути членом Європейського Союзу.
«І це непростий процес, тому що ми знову можемо покластися на польський досвід. Ну, виходячи з певної політичної та економічної реальності, кінця 1980-х чи, наприклад, 1980-1990-х років, коли ми подавали заявку на членство, нам також довелося довго чекати.
І навіть не чекати, нам довелося багато зробити, щоб бути готовими до членства в Європейському Союзі. І ці зміни охопили низку різних сфер на різних рівнях. Від демократичних інституцій до суто економічних питань.
І лише у 2004 році цей тривалий переговорний процес був успішно завершений. У 2003 році ми підписали угоду про вступ, а в 2004 році офіційно приєдналися до Європейського Союзу. І нам ще довелося чекати, щоб повністю приєднатися до Шенгену.
Отже, тут Європейський Союз, керуючись критеріями, які випливають із договорів, має оцінювати кожну країну-кандидата окремо», — зазначає доктор Дубовський.
Якщо росія так чи інакше причетна до процесів у Молдові, Грузії, Балканських країн та Україні — всюди, звісно, по-різному і всюди наслідки є іншими, але враховуючи прихильність угорсього прем′єра до росії — він чи не єдиний з усіх лідерів ЄС привітав путіна із черговим президентством — так чи можна говорити про якийсь вплив росії на позицію Угорщини щодо країн-кандидаток. І чи не робиться це для розколу Європи. Мовляв, країну із російськими анклавами чи країну, де приймають копію російського закону — з ними ми готові розширювати ЄС, а з Україною, де точиться розв′язана ж росією війна — ні.
«Це, звісно, більше питання до політологів, але я спробую відповісти. Безумовно, позиція Угорщини в різних сферах функціонування Європейського Союзу може викликати сумніви. І ті оцінки, які ви сформулювали в певних контекстах або розглядаючи такі оцінки в певних контекстах, мабуть, є вартими уваги.
Це правда, що останніми роками в Європейському Союзі угорці проводять таку політику, яка може створити враження, ніби певні питання блокуються або ускладнюються. Зрештою, щиро кажучи, слід зазначити, що в певних ситуаціях останніми роками і польська держава також демонструвала досить жорстку позицію, а не таку, що підтримує плинну співпрацю в рамках Європейського Союзу. Не мені судити, чи є це результатом російського впливу, оскільки моя сфера досліджень дещо інша, але я знаю, що такі думки формулюються, що такі позиції викладаються, і певною мірою я розумію, що в певні обставини вони не формулюють настільки повністю відірвані від реальності.
Однак слід також сказати, що угорці досить ефективно використовують ці процедури ЄС, і навіть це, мабуть, помічаємо всі ми, хто в цьому зацікавлений, але, можливо, не тільки це, досить часто блокуючи різні речі або заявляючи про опозицію до певних речей, угорці намагаються отримати певні переваги в інших питаннях. Час від часу це справді спрацьовує.
Процедури ЄС досить складні та заплутані, і якщо хтось вміє в них ефективно орієнтуватися та має талант до жорстких переговорів, то він справді може скористатися такими ситуаціями. Також важливо пам’ятати, що ми маємо 27 держав-членів Європейського Союзу, і вони дійсно мають різні інтереси з різних питань. Ми звикли до такої перспективи в нашій країні, чи, скажімо, в нашому регіоні, але загалом весь Європейський Союз базується на такому компромісі, і він виробляється в часто жорстких переговорах, і ми повинні це усвідомлювати. І в цьому полягає шарм Євросоюзу, я кажу шарм у лапках — вміти знаходити союзників, мати можливість висловлювати свою думку, тому що у такому великому товаристві інакше було б дуже, дуже важко функціонувати», — говорить експерт.
23 травня посол Угорщини в США Саболч Такач наголосив на необхідності миру та припинення вогню в інтересах України та її народу, заявив про необхідність припинити фінансування війни та закликав до термінових мирних переговорів. А у п’ятницю, 24 травня, прем′єр Віктор Орбан заявив, що варто переосмислити статус членства в НАТО Угорщини, аби дозволити їй уникнути участі у ймовірних майбутніх операціях за межами Альянсу і посиленої підтримки України з боку НАТО. До речі, про мирні переговори між росією та Україною говорить і Китай, лідер якого на початку травня відвідав Угорщину. Про переговори вкотре згадав і владімір путін, який також недавно зустрічався із Сі Цзіньпіном. І він же наполягає на припиненні підтримки Заходом України і на її позаблоковому статусі. А Сі заявив про підтримку Угорщини в ЄС, що теж цікаво на тлі певної конфронтації Китаю із, наприклад, Францією, якщо йдеться про певні економічні обмеження.
«Китай своїм шляхом і ритмом, схоже, намагається зміцнити свої позиції по відношенню до різних країн і різних суб'єктів у світі. Можливо, я роблю припущення, те, що ви сказали, є певним елементом підтримки інтересів Китаю, в даному випадку на європейському континенті. Звичайно, я не можу цього виключати.
Також потрібно розглядати заяви щодо Угорщини і в контексті позиції Китаю, представленої, наприклад, під час візитів до інших країн Європейського Союзу, і лише на цьому тлі можна було б розробити деякі більш комплексні теорії про те, яким шляхом Китай хоче йти, які інструменти він хоче використовувати для реалізації своїх інтересів у Європі.
І китайці не перебувають в ЄС в контакті лише з угорцями. Тут входять в гру також певні відносини з іншими країнами ЄС. Тому тут треба сприймати контекст дещо ширше і лише потім робити якісь оцінки і робити висновки щодо політики Китаю, її напрямків та засобів реалізації.
Країни-члени Європейського Союзу мають багато спільного, і це дуже добре, але ніколи не буває так, що в такій великій групі не буде якихось розбіжностей в інтересах, можливо, також різного роду політичних та економічних. Питання лише в тому, що тут правда, що тут переможе, чи якісь партикуляризми, чи якісь спільні цінності, спільні принципи, спільні інтереси, спільне благо, і добре б тримати кулаки, щоб остання версія збулася», — підкреслив Томаш Дубовський.
Слухайте розмову у доданому звуковому файлі:
15:27 DUBOWSKI_EFIR.mp3 Розмова із доктором права, професором Білостоцького університету Томашем Дубовським
Розмовляв Володимир Гарматюк