Міністр клімату Пауліна Хеннінг-Кльоска від партії «Польща 2050 — Третій шлях» сказала, що це рішення не вплине на польсько-українські відносини:
«Я переконана, що Україна знає, де місце Польщі у її підтримці, а історичні питання мають роз’яснювати історики. Однак жертви завжди є жертвами. Ми маємо право вшанувати їхню пам'ять та підтримувати їхні родини».
Марцін Вархол з партії «Право і справедливість» наголошує, що це один із кроків до повного вшанування пам’яті жертв Волинської трагедії:
«Жертви волають про пам'ять, а не про помсту. А ті безіменні могили на Волині, у східній Малопольщі — це місця пам'яті. Місця, які викликають докори сумління за той жахливий катаклізм, що стався тоді».
У законі зазначено, що «у 1939-1946 роках українські націоналісти зі Східних кресів Другої Польської Республіки та нинішніх Люблінського та Підкарпатського воєводств скоїли злочин геноциду проти польського населення. Українці вбили понад сто тисяч поляків і змусили сотні тисяч втекти».
Сейм зазначив, що «апогеєм цього злочину» став липень 1943 року. «Символічною датою гекатомби поляків від рук українських націоналістів є 11 липня 1943 року, коли поляків було вбито приблизно у ста місцевостях. Мучеництво через приналежність до польського народу заслуговує на те, щоб його згадували у вигляді дня, який щорічно відзначає польська держава, в який буде віддано шану жертвам», — написано в законі про запроваджене нове польське державне свято.
IAR/Т.А.