За даними дослідження, дві третини агентів, засуджених у країнах ЄС упродовж 2008—2024 років, працювали на Російську Федерацію. Ще шість випадків пов’язані з Китаєм, три — з Іраном.
Звіт «Шпигуни серед нас: шпигунство в Європі» підготовлений за замовленням Служби безпеки Швеції (Säkerhetspolisen), шведської розвідки та військової контррозвідки MUST. Документ опрацювала Державна агенція оборонних досліджень (FOI) у співпраці зі Збройними силами Швеції. Його опублікували на початку лютого.
Автори проаналізували відкриті дані щодо 70 справ шпигунів із 20 країн, зокрема Польщі. Як пояснила співаторка звіту, експертка FOI доктор Еліна Ельвеборг Ліндског, це дозволило створити «широку картину» шпигунської діяльності в Європі — від мотивів агентів до нових методів вербування.
За словами Ліндског, шпигунство стає дедалі складнішим. Окрім традиційних агентів, з’явилися так звані «одноразові» шпигуни — люди, яких залучають лише до окремих завдань, часто з кримінального середовища. «Такі особи нерідко навіть не усвідомлюють, кому насправді передають інформацію», — зазначила експертка.
Зазвичай вони працюють за гроші й можуть вважати, що виконують «звичайні» злочинні доручення. Такий підхід зменшує витрати спецслужб і знижує ризик викриття професійних розвідників. Використання фрилансерів і кримінальних угруповань також ускладнює прямий зв’язок із іноземною розвідкою.
Попри розвиток цифрових технологій, класичне агентурне шпигунство не зникає. Як наголошує Ліндског, вирішальним залишається «доступ до таємниць». Саме тому спецслужби продовжують вербувати так званих «інсайдерів» — фахівців із доступом до державної інформації.
Однак у полі зору вербувальників перебувають не лише люди з військової сфери. Об’єктами інтересу стають також працівники охорони здоров’я, енергетики та харчової промисловості.
Дослідження показало, що серед засуджених шпигунів дуже мало жінок — лише чотири випадки з 70. Середній вік агентів становить 48 років, проте траплялися як 21-річні, так і 82-річні фігуранти справ.
Останніми роками спецслужби дедалі активніше використовують соціальні мережі для пошуку агентів. Ця тенденція посилилася під час пандемії. Вербувальники застосовують телеграм для контакту з російськомовними спільнотами, а лінкедін — для пошуку фахівців на конкретних посадах.
Окрім цього, розвідки й далі використовують тактику «медової пастки», але з новим елементом — дедалі частіше залучають персонажів, створених штучним інтелектом, які імітують романтичні стосунки, формують емоційний зв’язок і спонукають жертв розкривати конфіденційні дані.
Із 70 розглянутих справ 47 були пов’язані з Росією. Вербуванням агентів займаються переважно ГРУ та ФСБ, рідше — Служба зовнішньої розвідки та КДБ.
Найбільше російських шпигунів виявили в Естонії. Китайські спецслужби, за словами Ліндског, зосереджуються переважно на технологічній інформації та активно працюють в академічному середовищі.
У звіті підкреслюють, що Китай діє «експансивно» і становить найбільшу загрозу у сфері промислового та наукового шпигунства. Зокрема, у Франції та Бельгії влада вже попередила університети та наукові установи про ризики співпраці з КНР.
PAP/Т.А.